Рішення від 23 грудня 2025 р. у справі №758/6875/16-ц — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6875/16-ц

Провадження № 2/758/1285/25

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2025 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній Ю.С., Оболонській Ю.С.,

за участю: представника позивача - адвоката Бойка С.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Гудзери Т.С.,

представника третьої особи -2 Вітер Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Київська міська рада про визнання права власності в порядку спадкування, зустрічний позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання права власності на земельну ділянку, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки майна, зустрічний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про виділ майна в натурі -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 р. позивач ОСОБА_2 звернулася до районного суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 12/35 частки земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:444:0006 площею 0,0641 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що позивачка ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_7 . Її син ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час смерті ОСОБА_7 27.10.2014 р. був одружений із ОСОБА_1 , від шлюбу народилися ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином на даний час спадкоємцями першої черги згідно ст. 1261 ЦК України є п`ять спадкоємців, а саме: ОСОБА_2 (мати), ОСОБА_9 (батько), ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочка), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочка). Батько нашого померлого ОСОБА_9 відповідно до ч.2 ст. 1274 ЦК України у межах строку встановленого ст.1270 ЦК України, відмовився від прийняття спадщини на її користь. Таким чином на підставі вище зазначеного враховуючи норми ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців першої черги які звернулись з заявою про прийняття спадщини у межах строку встановленого ст.1270 ЦК України, склалися наступним чином: (мати) ОСОБА_2 2/5 частки, (дружина) ОСОБА_1 1/5 частка, (донька) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 1/5 частка, (донька) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 1/5 частка. В спадкової масі після смерті ОСОБА_7 знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, площею 0,0641 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку. За своє життя 24.05.2004 року спадкодавець ОСОБА_10 отримав державний акт Серія КВ № 121915 на право власності на земельну ділянку яка розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, площею 0,0641 га. ІНФОРМАЦІЯ_3 померлий ОСОБА_7 подарував 1/7 частку, що становить 91,6 кв.м. вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 за договором дарування, який було посвідчено 16.12.2005 року за № 8644 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донською Тетяною Олександрівною. Згідно норм ст.334 ЦК України, ОСОБА_2 15.01.2015 року зареєструвала своє право власності на 1/7 частку земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:444:0006 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності що підтверджується витягом з реєстру Серія ЕЕН № 565439 від 20.01.2015 р. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Серія ЕЕН № 565439 від 20.01.2015 року, ОСОБА_2 є власником 1/7 частки земельної ділянки, яка розташована АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, площею 0,0641 га. Підставою виникнення права власності згідно вказаного витягу є договір дарування земельної ділянки серія та номер 8644 виданий 16.12.2005 року, видавник Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Донська Т.О. За своє життя ОСОБА_7 не встиг провести державну реєстрацію змін щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, які відбулися в наслідок вчинення договору дарування та призвели до зменшення земельної ділянки на 1/7 частку, яка становить 91,6 кв.м. Тому на даний час земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:91:444:0006 згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.01.2015 року знаходиться у спільної частковий власності та власником зазначено тільки ОСОБА_2 з зазначенням розміру належної її частки 1/7. Враховуюче вище зазначене, на час смерті спадкодавцю фактично належало 6/7 частки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:444:0006 що відповідає розміру 0,0549 га. ( 0,0641 га. (7/7) - 0,0092 (1/7) = 0,0549 ). Тобто відповідно до розміру часток спадкоємців земельна ділянка повинна бути успадкована спадкоємцями наступним чином: 6/7(спадкова маса(земельна ділянка): 5 (спадкоємці) = 6/35 (1/5 частки спадкової маси(земельна ділянка), (мати) ОСОБА_2 2/5 частки у спадщині що відповідає 12/35 частки земельної ділянки, (дружина) ОСОБА_1 1/5 частка спадщині що відповідає 6/35 земельної ділянки, (дочка) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 1/5 частка що відповідає 6/35 земельної ділянки, (дочка) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 1/5 частка що відповідає 6/35 земельної ділянки. У зв`язку з вище вказаним ОСОБА_2 не має можливості реалізувати своє право власності, що виникає на підставі спадкування за законом, на 12/35 частки земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:444:0006 площею 0,0641 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Провадження у справі відкрито ухвалою від 07.07.2016 р. з призначенням до судового розгляду (суддею Декаленко В.С.).

В вересні 2016 року відповідачка ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , подала зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , в якій просить визнати за нею та дітьми в рівних частках (по 1/3 кожному) право власності на 6/7 частин земельної ділянки площею площею 0,0641 га, що разтошована за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею з дітьми в рівних частках (по 1/3 кожному) право власності на 1/7 частин земельної ділянки площею площею 0,0641 га, що разтошована за адресою: АДРЕСА_1 . Посилаюсь на те, що у висновку експертом запропонований варіант виділення ОСОБА_1 ОСОБА_5 , ОСОБА_5 частини будинку. Як вбачається з ухвали Подільського районного суду м.Києва від 20.06.2018р. експертиза у справі призначенна на стадії підготовчого провадження. Тому ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 змінили предмет позову у зустрічній позовній заяві про виділ в натурі частки з майна, викладаючи його в новій редакції. Подільським районним судом м.Києва 28.03.2016 р. затверджена мирова угода укладена між ОСОБА_2 з однією сторони, ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 з іншої сторони, надалі-мирова угода, відповідно до якої сторони набули у спільну часткову власність будинок АДРЕСА_3 , надалі - будинок, де ОСОБА_2 належить 3/6 частини будинку, а ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , по 1/6 частині будинку кожній. Право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 на належні їм частини будинку 17.05.2016 р. зареєстровано державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідач пред`явила позов до інших співвласників про виділення в натурі частини будинку. Проте, у випадку задоволення вказаного позову, буде невизначеною в натурі частина майна інших співаників, які також не заперечують проти поділу будинку. Тому позивач вимушена пред`явити зустрічний позов про виділ в натурі іншої частини будинку. Відповідно ч.2 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна. Після відкриття на об`єкт рухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень переносяться до такого розділу. Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів. Записи про речові права та їх обтяження щодо об`єкта, який поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, відкритих на кожний новостворений об`єкт. З викладених норм вбачається, що у випадку виділення відповідачем в натурі частини будинку, інші співвласники будинку також мають виділити в натурі свою частину для проведення державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна. Позивачу та її дітям належить по 1/6 частині будинку, що становить половину від всього будинку, а тому останнім має бути виділено в натурі іншу половину будинку по 1/3 частині кожному.

Протокольно 26.09.2016 р. прийняти до провадження зустрічний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про виділ майна в натурі.

Представником відповідача за первісним позовом - адвокатом Гудзерою Т.С. подано заперечення, яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог за первісним позовом, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 пред`явила позов до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх осіб, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвище яких змінилося на ОСОБА_12 , про визнання права власності в порядку спадкування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_7 , якому на праві власності належало 6/7 частин земельної ділянки площею 0,0641 (нуль цілих шістсот сорок одна десятитисячна) гектара, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:91:444:0006. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а після нього відкрилася спадщина, у зв`язку із чим земельна ділянка входить до складу спадщини. До кола спадкоємців першої черги належать: ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 ОСОБА_9 відмовився від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_2 . На підставі викладеного ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на 12/35 часток земельної ділянки. Проте, після прийняття сторонами спадщини померлого ОСОБА_7 останні на підставі мирової угоди, затвердженої судом, набули у спільну часткову власність будинок, розташований, зокрема, на спірній земельній ділянці, у зв`язку із чим на цей час відносини між сторонами регулюються нормами ЗК України та ЦК України щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, а не нормами спадкового права. Тому в задоволенні позову має бути відмовлено з наступних підстав. Подільським районним судом м.Києва розглядалася справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права на частку у спільному майні, «знання частково недійсним свідоцтва про право власності. Підставою позову було те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 внаслідок спільної праці побудували садовий будинок АДРЕСА_1 . Частина будинку розташована на належній ОСОБА_2 земельній ділянці, а інша частина розташована на земельній ділянці ОСОБА_7 . Незважаючи на це ОСОБА_7 оформив будинок на себе. Свідоцтво про право масності на будинок від 19.04.2012р. ОСОБА_7 отримав під час шлюбу з ОСОБА_1 , що впливає на належне ОСОБА_2 право часткової власності на будинок та на право спадкування на цей будинок. На підставі викладеного ОСОБА_2 просила визнати будинок об`єктом її та ОСОБА_13 спільної сумісної власності, визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на будинок та визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку. 28.03.2016 р. Подільським районним судом м. Києва по вказаній справі затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_2 з однієї сторони, ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 з і сторони, надалі-мирова угода, відповідно до якої сторони набули будинок у спільну часткову власність, де ОСОБА_2 належить 3/6 частини будинку, а ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , по 1/6 частині будинку кожній. Право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 на належні їм частини будинку 17.05.2016 р. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а право власності ОСОБА_2 - 13.04.2016, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, сторони набули будинок у спільну часткову власність на підставі затвердженої судом мирової угоди, якою врегулювано спір з приводу спільної сумісної власності на будинок. Як вбачається з матеріалів спадкової справи ОСОБА_1 з дітьми прийняли спадщину 15.12.2014 р., а ОСОБА_2 06.02.2016 р. Заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 її чоловік ОСОБА_9 склав 17.03.2016 р. Таким чином, сторони як спадкоємці ОСОБА_7 стали власниками своїх часток земельної ділянки до набуття ними будинку у власність на підстав затвердженої судом 28.03.2016 р. мирової угоди. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Таким чином, після набуття сторонами будинку у спільну часткову власність, припинилося право власності останніх на успадковані частки земельної ділянки та виникло право спільної часткової власності на земельку ділянку, пропорційно до часток кожного у праві власності будинку. Тому, вимоги позивача про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування є незаконним та задоволенню не підлягають.

Ухвалою від 31.10.2016 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про об`єднання в одне провадження цивільної справи за № 758/6875/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, 3-я особа - Київська міська рада, зустрічним позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, 3-я особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та цивільної справи № 758/9413/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки майна.

Ухвалою від 01.11.2016 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_14 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, 3-я особа - Київська міська рада, зустрічним позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, 3-я особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_15 звернувся з апеляційною скаргою, на ухвалу Подільського районного суду від 31.10.2016 р.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22.11.2016 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа - Київська міська рада про визнання права власності в порядку спадкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку - повернути до Подільського районного суду м. Києва для вирішення питання про повернення заявнику апеляційної скарги на ухвалу суду від 01.11.2016 року, у зв`язку з тим, шо відповідно до ст. 293 ЦПК України ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про зупинення провадження, не підлягає апеляційному оскарженню.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.10.2017 р. дана справа розподілена на суддю Ларіонову Н.М.

Ухвалою суду від 27.10.2017 р. справа була прийнята до провадження та призначене судового засідання.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). В зв`язку з чим розгляд справи проведений за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 20.06.2018 р. задоволено клопотання представника відповідача адвоката Гудзери Т.С. про об`єднання позовів, об`єднано в одне провадження цивільну справу № 758/6875/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Київська міська рада про визнання права власності в порядку спадкування, та зустрічний позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про виділення в натурі частини будинку та цивільну справу № 758/9413/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки майна, та зустрічним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про виділ майна в натурі, присвоївши цивільній справі реєстраційний № 758/6875/16-ц.

Цивільна справа 758/9413/16-ц на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 08.11.2017 року також була передана до розгляду судді Ларіоновій Н.М. За даним позовом, провадження за яким було відкрито ухвалою від 03.08.2016 р. (суддя Зарицька Ю.Л.), позивач просила виділити ОСОБА_2 в натурі 1/2 частку у садовому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень загальною площею 111 кв.м, а саме: № 1 веранда - 6,6 кв.м, № 2 хол - 7,8 кв.м, № 3 вітальня - 24,1 кв.м, № 12 хол - 15,4 кв.м, № 13 душова - 3,3 кв.м, № 14 гардеробна - 2,3 кв.м, № 15 житлова - 14,6 кв.м, № 23 житлова - 14,6 кв.м. та ухвалою від 24.03.2017 р. прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про виділ майна в натурі, в якому позивач ОСОБА_1 за зустрічним позовом просила виділити в натурі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 (по 1/3 кожному) частку будинку АДРЕСА_3 , що складається з приміщень: № 4 - вітальня: 24,1 кв м., № 5 хол: 8,0 кв м, № 6: ванна: 5,3 кв м, № 7 веранда: 6,1 кв м, №8 кухня: 14,5 кв м, № 16 житлова: 14,8 кв м, № 17 коридор: 5,1 кв м, № 18 гардеробна: 1,9 кв м, № 19 житлова: 9,5 кв м, № 20 душова: 3,7 кв м, № 21 сходи: 2,6 кв м, № 22 житлова: 14,6 кв м, загальною площею 110,2 кв м., до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в своїх інтересах та своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із майна.

Ухвалою від 20.06.2018 р. задоволення клопотання представника позивача та представника відповідача, призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою від 03.06.2021 р. поновлено провадження у справі, у зв`язку із поверненням цивільної справи експертною установою разом з висновком експерта за результатами проведення експертизи № 19610/19-43/12285/12286/21-43 від 12.04.2021 р.

Представником відповідача за первісним позовом та представником позивача за зустрічним позовом - адвокатом Гудзерою Т.С. подано заяву про зміну предмету позову про виділ в натурі частки з майна, в якому просила виділити в натурі ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 частку, яка складається з часток 1/6+1/6+1/6 співвласників будинку АДРЕСА_3 , що складається із приміщень: № 4 - вітальня: 24,1 кв.м, № 5 хол: 8,0 кв.м, № 6 ванна: 5,3 кв.м, № 7 веранда: 6,1 кв.м, № 8 кухня: 14,5 кв.м, № 16 житлова: 14,8 кв.м, № 17 коридор: 5,1 кв.м, № 18 гардеробна: 1,9 кв.м, № 19 житлова: 9,5 кв.м, № 20 душова: 3,7 кв.м, № 21 сходи: 2,6 кв.м, № 22 житлова: 14,6 кв.м, загальною площею 110,2 кв.м. Мотивуючи тим, що висновком експерта встановлено, що виділити ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 частину будинку у зазначеному у позовній заяві варіанті не вбачається можливим. У висновку експертом запропоновано свій варіант виділення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 частини будинку. Подільським районним судом м.Києва 28.03.2016 р. затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_2 з однією сторони, ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 з іншої сторони, надалі-мирова угода, відповідно до якої сторони набули у спільну часткову власність будинок АДРЕСА_3 , надалі - будинок, де ОСОБА_2 належить 3/6 частини будинку, а ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , по 1/6 частині будинку кожній. Право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 на належні їм частини будинку 17.05.2016р. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідач пред`явила позов до інших співвласників про виділення в натурі частини будинку. Проте, у випадку задоволення вказаного позову, буде невизначеною в натурі частина майна інших співаників, які також не заперечують проти поділу будинку. Тому позивач вимушена пред`явити зустрічний позов про виділ в натурі іншої частини будинку.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом - адвокат Бойко С.О. в судове засідання з`явився первісній позов просив задовольнити в повному обсязі, в зустрічному позові відмовити в повному обсязі. Додав, що відповідно до мирової угоди позивачу за первісним позовом належить ідеальна частка у спільної часткової власності будинку АДРЕСА_1 у Садовому товаристві «Будівельник». На момент смерті спадкодавцю сусідня земельна ділянка йому не належала , право користування цією земельною ділянкою він не мав, окрім того на земельній ділянці знаходиться житловий будинок АДРЕСА_4 , право власності на який позивачка отримала ще в 2001 р.

Представник відповідача та відповідач за первісним позовом та представник позивача та позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні заперечували проти задоволення первісного позову в повному обсязі, зустрічний позов підтримали в повному обсязі просили задовольнити, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві обставинам та зустрічному позові.

Представника третьої особи - відділ опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Вітер Т.А. в судовому засіданні надали пояснення та просили прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Представник третьої особи - Київська міська рада , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, заяв по суті справи та з процесуальних питань не подавав.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_7 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть, виданим відділом реєстрації смертей у м. Києві від 29.10.2014 року.

Спадкоємцями першої черги згідно ст. 1261 ЦК України є п`ять спадкоємців, а саме: ОСОБА_2 (мати), ОСОБА_9 (батько), ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочка), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочка).

Як вбачається, копій свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками є: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_1 .

Згідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін, доповнень № 00016598197 від 27.04.2016 р. за заявою ОСОБА_1 від 27.04.2016 р. № 268/02-06-92Б змінено прізвище дитині - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з « ОСОБА_17 » на « ОСОБА_12 ».

Згідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін, доповнень № 00016598232 від 27.04.2016 р. за заявою ОСОБА_1 від 27.04.2016 р. № 269/02-06-92Б змінено прізвище дитині - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з « ОСОБА_17 » на « ОСОБА_12 ».

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 24.05.2004 р. ОСОБА_7 є власником земельної ділянки 0,0641 га, що розташована на АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування від 16.12.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Донською Т.О. за реєстром № 8644, та копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.01.2015 р. ОСОБА_2 на праві власності належить 1/7 доля земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:444:006) площею 0,0641 га, що складає 91,60 кв м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.05.2016 р. ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 6/7 частин земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:444:006) після померлого ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташована за адресою; АДРЕСА_1 .

Відповідно до звіту про оцінку майна № 04072016-025 від 04.07.2016 р. оціночна вартість об`єкта становить 629 332,0 грн.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28.03.2016 р. (справа № 758/6245/1-ц) затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_18 (в особі законного представника ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 (в особі законного представника ОСОБА_1 ) на наступних умовах: 1. Сторони домовилися, що відповідно до укладеної ними Мирової угоди визнати: садовий будинок АДРЕСА_5 , спільною частковою власністю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . 2. Поділити садовий будинок АДРЕСА_5 , та визначити ідеальну частку ОСОБА_2 - 3/6 частки у спільній частковій власності, визначити ідеальну частку ОСОБА_1 - 1/6 частки у спільній частковій власності, визначити ідеальну частку ОСОБА_3 - 1/6 частки у спільній частковій власності, визначити ідеальну частку ОСОБА_4 - 1/6 частки у спільній частковій власності. 3. Визнати за ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1 ) право приватної власності на 3/6 частини садового будинку АДРЕСА_6 . Визнати за ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_2 ) право приватної власності на 1/6 частину садового будинку АДРЕСА_7 . Визнати за ОСОБА_3 , право приватної власності на 1/6 частину садового будинку АДРЕСА_8 . Визнати за ОСОБА_18 , право приватної власності на 1/6 частину садового будинку АДРЕСА_9 . Право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , на садовий будинок АДРЕСА_5 , підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із п.10 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

Таким чином, сторони набули будинок у спільну часткову власність на підставі затвердженої судом мирової угоди, якою врегулювано спір з приводу спільної сумісної власності на будинок.

Як вбачається із інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно під час набуття сторонами права спільної часткової власності на будинок у АДРЕСА_1 , цей будинок був розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:91:444:006), а тому щодо спадкових прав сторін на цю земельну ділянку, відповідно до ч.1 ст.1216 спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно із ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З приводу застосування вказаних норм Верховний Суд України 06.07.2016 р. зробив правовий висновок у І справі №6-3095цс15, в якому зазначив: «.... право власності особи набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів ( частина перша статті 328 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, для прийняття якої встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким згідно із ч. 2 ст. 1220 цього Кодексу є день смерті особи.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Відповідно до пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 року № 20/5 право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, (садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди може бути підтверджено, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину. Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи ОСОБА_1 з дітьми прийняли спадщину 15.12.2014 р., а ОСОБА_2 06.02.2016 р. Крім того, 17.03.2016 р. ОСОБА_9 ( чоловік ОСОБА_2 ) подав заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 .

Таким чином, сторони як спадкоємці ОСОБА_7 є власниками своїх часток земельної ділянки до набуття ними будинку у власність на підставі затвердженої мирової угоди 28.03.2016 р.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України.

Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктів власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, після набуття сторонами будинку у спільну часткову власність, припинилося право власності останніх на успадковані частки земельної ділянки та виникло право спільної часткової власності на земельку ділянку, пропорційно до часток кожного у праві власності будинку.

Тому, вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно ч.2 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна. Після відкриття на об`єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень переносяться до такого розділу.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів. Записи про речові права та їх обтяження щодо об`єкта, який поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта переносяться до розділів Державного реєстру .прав, відкритих на кожний новостворений об`єкт.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14.

Водночас, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності. Тому ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації неможливо. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/15993/16).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

За змістом ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії, У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено підстави для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Цивільного кодексу України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права і обов`язки.

При цьому, ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відносить земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Маючи земельну ділянку як складову частину, всі штучні будови (об`єкти нерухомості) володіють родовими ознаками, які дозволяють відрізнити їх від рухомих об`єктів.

Така ознака як стаціонарність (нерухомість) характеризується міцним фізичним зв`язком об`єкта нерухомості із земною поверхнею і неможливістю його переміщення у просторі без фізичного руйнування і нанесення шкоди, що робить об`єкт непридатним для подальшого використання.

З аналізу вказаних норм чинного законодавства вбачається, що серед переліку речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації є право власності на нерухоме майно.

Отже, при визначенні майна, права на яке підлягають державній реєстрації, слід враховувати, що для таких об`єктів повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені ст. 181 Цивільного кодексу України, а саме, розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення. Державній реєстрації підлягають лише речові права на об`єкти, які є нерухомим майном та існують як об`єкт матеріального світу.

Таким чином, у випадку виділення відповідачем за зустрічним позовом в натурі частини будинку, інші співвласники будинку також мають виділити в натурі свою частину для проведення державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна. Позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_5 та її дітям ОСОБА_5 , ОСОБА_5 належить по 1/6 частині будинку, що становить половину від всього будинку, а тому останнім має бути виділено в натурі іншу половину будинку по 1/3 частині кожному.

На підтвердження своїх доводів щодо можливості виділу часток в натурі та визначення конкретного варіанту поділу житлового будинку та земельної ділянки в натурі між співвласниками та виділу їм такого майна сторони просила призначити в справі експертизу.

Як вбачається з висновку експерта № 19610/19-43/12285/12286/21-43 від 12.04.2021 р. технічно можливо виділити в натурі ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 частку, яка складається з часток 1/6+1/6+1/6 співвласників будинку АДРЕСА_3 , що складається із приміщень: № 4 - вітальня: 24,1 кв.м, № 5 хол: 8,0 кв.м, № 6 ванна: 5,3 кв.м, № 7 веранда: 6,1 кв.м, № 8 кухня: 14,5 кв.м, № 16 житлова: 14,8 кв.м, № 17 коридор: 5,1 кв.м, № 18 гардеробна: 1,9 кв.м, № 19 житлова: 9,5 кв.м, № 20 душова: 3,7 кв.м, № 21 сходи: 2,6 кв.м, № 22 житлова: 14,6, загальною площею 110,2 кв.м.

З наданого висновку вбачається, що експертом запропоновано два варіанти технічно можливого виділення часток співвласників приватного житлового будинку АДРЕСА_3 з відступом від ідеальних часток по площі та по вартості житлового будинку, по фактичному користуванню приміщеннями житлового будинку.

Таким чином, зустрічна вимога ОСОБА_1 щодо виділення в натурі ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 частку, яка складається з часток 1/6+1/6+1/6 співвласників будинку АДРЕСА_3 , що складається із приміщень: № 4 - вітальня: 24,1 кв.м, № 5 хол: 8,0 кв.м, № 6 ванна: 5,3 кв.м, № 7 веранда: 6,1 кв.м, № 8 кухня: 14,5 кв.м, № 16 житлова: 14,8 кв.м, № 17 коридор: 5,1 кв.м, № 18 гардеробна: 1,9 кв.м, № 19 житлова: 9,5 кв.м, № 20 душова: 3,7 кв.м, № 21 сходи: 2,6 кв.м, № 22 житлова: 14,6, загальною площею 110,2 кв.м. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає, що такий виділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі не порушує права сторін та відповідає фактичному користуванню частинами будинку і земельної ділянки, що стався між сторонами.

Крім того, вимоги ОСОБА_2 про виділ в натурі частину садового будинку не підлягають задоволенню, оскільки згідно висновку експерта № 19610/19-43/12285/12286/21-43 від 12.04.2021 р. виділити в натурі ОСОБА_2 частину нерухомого майна - садового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до вимог нормативно - правових актів у галузі будівництва, технічно неможливо, тому в цій частині слід відмовити. Оскільки, після прийняття сторонами спадщини померлого ОСОБА_7 сторони на підставі мирової угоди, затвердженої судом, набули у спільну часткову власність будинок, розташований, зокрема, на спірній земельній ділянці, у зв`язку із чим на цей час відносини між сторонами регулюються нормами ЗК України та ЦК України щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, а не нормами спадкового права.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від площі іншого (інших) співвласників, тобто має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція № 55).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції № 55 поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Таким чином, при виділі у власність позивачу частини спірного житлового будинку суд першої інстанції повинен був зазначити у судовому рішенні, яка частка виділяється відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.

Правовий режим спільної власності має враховувати інтереси усіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Даний правовий висновок визначений у постанові КЦС Верховного суду від 08.03.2023 року у справі 559/1923/17. Аналогічного висновку у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі № 462/1585/16-ц (провадження № 61-6705св20).

Загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати інтереси усіх сторін.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17.02.2021 р. (справа №758/9839/16-ц) задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , та як до законного представника її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про виділ в натурі частки із майна, виділено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в натурі 1/7 частки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; припинено право спільної часткової власності на 1/7 частку земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:444:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 09.02.2022 р. (справа № 758/9839/16-ц) рішення Подільського районного суду міста Києва від 17.02.2021 р. залишено без змін.

Оскільки, відповідно до ч. 1, ч. 4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, суд в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельну ділянку, як на підставу зустрічних позовних вимог, тому враховуючи всі доводи, вважає, що дана вимога є взаємовиключною з вимогою про виділ в натурі частини будинку, а тому вимоги не підлягають задоволенню

Згідно із статтею 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні.

Статтею 11 Закону визначено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», передбачено, що відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених ст. 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками. Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації.

У разі якщо законом встановлена обов`язковість погодження зміни цільового призначення земельної ділянки з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, фізичною, юридичною особою та/або відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення (категорії земель та/або виду її цільового призначення) земельної ділянки додаються документи, що підтверджують таке погодження та/або забезпечення виконання зобов`язання з відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, у вигляді гарантії.

За змістом ст. 22 Закону документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

У відповідності до ст. 24 Закону для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

За ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є подання заявником документів, передбачених ч. 4 цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно із ч.3 ст.29 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються, зокрема, інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру).

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, доводи позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 не підтверджені належними та допустимими доказами, тому вважає необхідним відмовити за безпідставністю позовних вимог, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в частині виділення в натурі частини будинку, в іншій частині відмовити.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору 6 890,0 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст.. 15, 16, 23 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Київська міська рада про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити в повному обсязі.

В зустрічному позові ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити в повному обсязі.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки майна - відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про виділення в натурі частини будинку - задовольнити в повному обсязі.

Виділити в натурі ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 частку, яка складається з часток 1/6+1/6+1/6 співвласників будинку АДРЕСА_3 , що складається із приміщень: № 4 - вітальня: 24,1 кв.м, № 5 хол: 8,0 кв.м, № 6 ванна: 5,3 кв.м, № 7 веранда: 6,1 кв.м, № 8 кухня: 14,5 кв.м, № 16 житлова: 14,8 кв.м, № 17 коридор: 5,1 кв.м, № 18 гардеробна: 1,9 кв.м, № 19 житлова: 9,5 кв.м, № 20 душова: 3,7 кв.м, № 21 сходи: 2,6 кв.м, № 22 житлова: 14,6, загальною площею 110,2 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 6 890,0 грн (шість тисяч вісімсот дев`яносто грн 00 коп).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін у справі:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_2 );

третя особа-1 - Київська міська рада (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36);

третя особа-2 - Відділ опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: 01030, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 26/4, код ЄДРПОУ 37470112).

Суддя Н. М. Ларіонова