Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №758/20586/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/20586/25

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., представник особи щодо якої банк має, розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю Добрянської Н.І., розглянувши у закритому судовому засіданні цивільну справу окремого провадження за заявою Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю

У С Т А Н О В И В :

У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває справа за заявою Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (надалі за текстом - заявник), заінтересована особа: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (надалі за текстом - банк), про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 )

Ухвалою від 23.12.2024 прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання.

30.01.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення.

У судовому засіданні 30.01.2026 взяв участь представник ОСОБА_1 , інші учасники судової справи у судовому засіданні участь не взяли.

За змістом ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

Представник ОСОБА_1 заперечила проти задоволення вимог заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд встановив наступне.

Заява обґрунтована необхідністю отримання інформації, яка містить банківську таємницю з метою проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та податкового законодавства платником податків ОСОБА_1 .

Відтак, заявник просить суд зобов`язати банк надати заявнику інформацію, що містить банківську таємницю щодо ОСОБА_1 шляхом надання інформації про обсяг коштів за період з 14.05.2019 по 31.12.2024 по рахункам, що належать вказаній особі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з пунктом 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (підпункт 20.1.2); проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4); отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (підпункт 20.1.5).

Як передбачено пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Частиною першою статті 1076 ЦК України встановлено, що банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до частини першої та другої статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини; фінансово-економічний стан клієнта; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних і фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.

За змістом статті 347 ЦПК України заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу.

Згідно з частиною другою статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що однією з істотних умов договору банківського рахунку є гарантування банком збереження банківської таємниці.

Банківська інформація за своїм правовим режимом відноситься до таємної інформації з обмеженим доступом, розголошення якої може завдати шкоди особі (клієнту банку).

Банківською таємницею, зокрема є відомості про стан рахунку клієнта, операції за рахунком, проведені за дорученням або на користь клієнта, здійснені ним угоди, фінансово-економічний стан клієнта, його комерційна діяльність тощо.

На вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах та обсягах, визначених законом.

Підставою для розкриття податковим органам інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності.

При цьому своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків і зборів (обов`язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби камеральних, документальних (планових або позапланових, виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Як свідчить лист банку №КНО-07.8.6/71 від 02.01.2025 банком не відкривались рахунки на ім`я ОСОБА_1 .

Отже, оскільки під час судового розгляду встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо фізичної особи без підстав визначених законом, суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.

При постановленні рішення в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суди зазначає, що відповідно до особливостей окремого провадження правила статей 141 ЦПК про розподіл судових витрат у цих справах не застосовуються.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю - залишити без задоволення;

Повне найменування сторін:

заявник - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (адреса: 58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 200-А, код ЄДРПОУ 44057187);

заінтересована особа:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829);

особа щодо якої банк має, розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення;

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Гребенюк