Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №755/4519/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4519/26

1-кп/755/1068/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025110000000310 від 24.09.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, правовий режим власності, засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який в подальшому продовжено до цього часу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон про мобілізацію), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово- лікарської комісії).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про оборону України», до органів військового управління віднесено і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Таким чином, Міністерство оборони України реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва як безпосередньо, так і через органи військового управління, що перебувають у його підпорядкуванні.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до п. 8 Положення, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених обов`язків, зокрема, є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил.

Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону), військовий обов`язок включає, зокрема, призов на військову службу; проходження військової служби; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до примітки ст. 369-2 КК України, особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.

Таким чином, службові особи РТЦК та військово-лікарських комісій (далі - ВЛК) у розумінні ст. 369-2 КК України є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Разом з тим, пунктом 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, відповідно до п. п. 1.2, 2.1 Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 року, з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби для проведення військово-лікарської експертизи у вигляді медичного огляду створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Згідно з абзацом 3 ч. 10 ст. 1 вказаного Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, окрім іншого, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За таких обставин, у невстановлений час, але не пізніше 03.11.2025 року у ОСОБА_3 , який був достеменно обізнаний про вимоги вказаних нормативно-правових актів та обов`язок щодо неухильного їх дотримання, виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме службових осіб військово-лікарських комісій ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З метою реалізації свого злочинного умислу на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливих мотивів, маючи знайомих серед посадових осіб в одній з військово- лікарських комісій при ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яких може вчинити вплив щодо прийняття відповідних рішень, як членів військово-лікарських комісій, та які зможуть виготовити документи про непридатність до військової служби з подальшим виключенням з військового обліку громадян, за невстановлених обставин і часу, але не пізніше 03.11.2025 року, довів невстановленому колу осіб про свої можливості щодо здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за грошову винагороду та вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 03.11.2025 року ОСОБА_3 , перебуваючи біля ресторану мережі фаст-фудів « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 3, під час зустрічі з ОСОБА_6 , яку організувала особа, анкетні дані якої ОСОБА_3 не відомі, під час розмови з ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронних органів, повідомив про порядок вирішення питання щодо отримання ОСОБА_6 військово - облікових документів, які звільняють його від військової служби та про те, що може здійснити вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , які нібито за грошову винагороду у сумі 26000 (двадцять шість тисяч) доларів США, повинні без проведення належного медичного обстеження внести до довідки військово-лікарської комісії відомості про непридатність до військової служби ОСОБА_6 , пообіцявши, що той отримає військово - облікові документи, які звільнять його від проходження військової служби.

У подальшому, 03.11.2025 року близько 12 години за попередньою домовленістю ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_6 біля ресторану мережі фаст-фудів « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 3, де повторно повідомив про порядок отримання ОСОБА_6 військово - облікових документів, які звільняють його від військової служби та повідомив, що йому потрібно передати грошову винагороду в розмірі 26000 (двадцяти шести тисяч) доларів США, необхідних для здійснення впливу на посадових осіб ВЛК та РТЦК та СП, при цьому запевнив, що розмір вказаної суми гарантує ОСОБА_6 бути не просто тимчасово виключеним з обліку військовозобов`язаних осіб на підставі п. 3 ст. 37 ЗУ «Про військовий облік та військову службу», а взагалі з нього знятим відповідно до п. 6 ст. 37 вказаного Закону.

05.12.2025 року близько 12 години, за попередньою домовленістю, ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_6 на території АЗС мережі «Укрнафта», яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Соборності, 28-А.

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на отримання неправомірної вигоди, повідомив ОСОБА_6 , що зможе здійснити вплив на службових осіб військово-лікарської комісії, які без проведення належного медичного обстеження повинні будуть внести недостовірні відомості у військово-облікові документи про наявність у ОСОБА_6 захворювань, що матимуть своїм наслідком непридатність його до служби за станом здоров`я та виключення з військового обліку, також повідомив, що йому потрібно передати грошову винагороду у сумі 14000 (чотирнадцять тисяч) доларів США у якості завдатку, щоб вплинути на прийняття посадовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме службовими особами військово лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше обіцяного ОСОБА_6 рішення про виключення його з військового обліку та без проведення належного медичного обстеження, внесення до довідки ВЛК відомостей про непридатність до військової служби ОСОБА_6 , на що той погодився.

12.12.2025 року близько 12 години ОСОБА_3 за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_6 на території АЗС мережі «Укрнафта», яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Соборності, 28-А, та, перебуваючи у автомобілі «AUDI А6», 2020 р.в., чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , отримав від ОСОБА_6 частину завдатку неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 2 000 доларів США за обіцянку здійснення ним впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на службових осіб військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою виготовлення військово облікових документів, які звільняють від військової служби ОСОБА_6 . Водночас, в ході даної зустрічі ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_6 фотографії останнього розміром 3Х4см та ксерокопії всіх сторінок його військового квитка.

З метою доведення свого злочину до кінця, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, діючи умисно, з корисливих мотивів, неодноразово здійснював телефонні дзвінки за допомогою месенджерів на телефонний номер, яким користується ОСОБА_6 та повідомляв, що йому потрібно передати другу частину завдатку неправомірної вигоди у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США за обіцянку здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, мотивуючи тим, що частину завдатку у сумі 2 000 (двох тисяч) доларів США вже нібито передав відповідним посадовим особам, процес внесення недостовірних відомостей у військово-облікові документи ОСОБА_6 розпочатий і не має зворотної дії в часі.

У подальшому, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, діючи умисно, з корисливих мотивів, 20.01.2026 року о 14 годині 20 хвилин, перебуваючи на території АЗС мережі «Укрнафта», яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Соборності, 28-А, перебуваючи в автомобілі «AUDI А6», 2020 р.в., чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , під час особистої зустрічі з ОСОБА_6 отримав від нього другу частину завдатку неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США за обіцянку здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на службових осіб військово лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою виготовлення військово облікових документів, які звільняють від військової служби.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кваліфіковані правильно.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

25 березня 2026 року між прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Сторони узгодили покарання, а саме за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 53 КК України, в розмірі фактично одержаної неправомірної вигоди, що в перерахунку за курсом НБУ на 20.01.2026 року становить 605 640 гривень (шістсот п`ять тисяч шістсот сорок) гривень.

Відповідно до вимог ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо, зокрема, кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Крім того, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

У статті 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості.

Згідно вимог ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, обвинуваченого та його захисника, які підтримали думку прокурора, вивчивши обвинувальний акт, суд прийшов до наступних висновків.

Угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Судом з`ясовано у обвинуваченого ОСОБА_3 , що він розуміє викладені в ч. 4 ст. 474 КПК України обставини, зокрема, те, що він має право на те, що прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують та має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Також суд з`ясував, що прокурор розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України.

Крім того, суд переконався, що укладення даної угоди сторонами є добровільним.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне ухвалити у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_3 , яким затвердити угоду про визнання ним винуватості, визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, за викладених у вироку обставин, та призначити узгоджене сторонами покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 53 КК України.

Також підлягає вирішенню питання щодо майна, на яке накладено арешт. У порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів. Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст. ст. 314, 368, 475 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 березня 2026 року між прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025110000000310 від 24.09.2025 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 53 КК України, в розмірі фактично одержаної неправомірної вигоди, що в перерахунку за курсом НБУ на 20.01.2026 року становить 605 640 гривень (шістсот п`ять тисяч шістсот сорок) гривень.

Арешт, накладений на майна ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 03.02.2026 року, скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: грошові кошти у сумі 12000 доларів США купюрами по 100 доларів, мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A07», серійний номер НОМЕР_2 , IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 з сім картою НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «Samsung» синього кольору з IMEI1: НОМЕР_6 , грошові кошти у сумі 500 гривень, ключі до автомобіля «AUDI» моделі «А6», дві зв`язки від ключів, карту обстеження та медичного огляду ОСОБА_3 , банківську карту «Ощадбанк» НОМЕР_7 , банківську карту «Монобанк» НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , повернути власникам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право звернутися із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, учасниками в якому вони були.

Суддя: