Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №753/6186/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6186/24

провадження № 2-др/753/59/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

08 квітня 2026 рокусуддя Дарницького районного суду м. Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Круглова Серія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу та витрат на проведення експертизи у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2024 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна.

03 березня 2026 року судом було ухвалено рішення у зазначеній справі, відповідно до якого позовні вимоги були задоволені.

06 березня 2026 року представником позивача було надіслано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн та витрат на проведення почеркознавчої експертизи у розмірі 21204 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10 березня 2026 року справу було передано до провадження судді Шаповалової К.В.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року заяву про ухвалення додаткового рішення було прийнято до розгляду.

12 березня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення, у яких зазначено, що відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції до прийняття постанови у справі. Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу. В судовому засіданні до закінчення судових дебатів адвокат Круглов С.С. не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та не повідомив про намір подати заяву про стягнення витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення, що чітко вбачається з фіксації судового засідання. Окрім того, відповідно до Постанови ВС від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17, підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг наданих адвокатом. Матеріали справи № 753/6186/24 місять договір №83 про надання правової допомоги від 17 листопада 2023 року та додаткову угоду №1 до договору №83 про надання правової допомоги від 07 травня 2024 року, які було додано до клопотання про поновлення строку від 09 травня 2024 року. Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. Відповідно до пунктів 1, 2 додаткової угоди, сторони домовились про те, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за підготовку матеріалів, подання необхідних запитів, складання інших необхідних документів, в тому числі позовної заяви, участь у судових засіданнях суду першої інстанції по справі №753/6186/24 складає 50 000, 00 грн. Оплата гонорару здійснюється на вимогу бюро та може здійснюватися частинами. Адвокатом Кругловим С.С. не надано жодного документу на підтвердження понесених витрат, пред`явлення вимоги про сплату наданих послуг, перелік послуг, за які останній вимагає оплату або будь якого іншого документу, що підтверджує обсяг та вартість послуг. Згідно із статтею 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 04/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Вказала, що відповідач також понесла витрати на представництво своїх інтересів в судових засіданнях, втратила власні кошти витрачені на придбання земельної ділянки та змушена ще нести витрати за компенсації послуг адвоката позивача, що є необгрунтовано та не доведено. Таким чином, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу та відшкодування витрат понесених на проведення судової експертизи.

У період з 23 березня по 27 березня 2026 року включно суддя перебувала у щорічній відпустці.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд доходить наступного висновку.

26 березня 2024 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна.

03 березня 2026 року судом було ухвалено рішення у зазначеній справі, відповідно до якого позовні вимоги були задоволені у повному обсязі; витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:883:0083, площею 0,0591 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4605,60 грн.

У заяві про стягнення судових витрат представник позивача, зокрема, просить суд стягнути із відповідача витрати понесені позивачем на оплату вартості почеркознавчої експертизи у розмірі 21204,00грн.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 20 березня 2025 року було призначено судову почеркознавчу експертизу, виконання якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; оплату за проведення експертизи покладено на позивача.

На виконання вказаної ухвали суду Київським науково-дослідним інститутом судових експертизбуло проведено експертизу та надано суду висновок експерта № 3808/25-32 від 18 листопада 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було сформовано рахунок №1797 від 28 квітня 2025 року на оплату експертизи № 3808/25-32 згідно якого вартість експертизи склала 21 204,00 грн. Окрім того, за результатами виконання почеркознавчої експертизи, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено акт здачі-приймання висновку експерта № 3808/25-32, з якого вбачається, що кількість годин на проведення експертизи склала 50 годи. Загальна вартість експертизи склала 21 204,00 грн.

Відповідно до квитанції, яка була долучена представником позивача до матеріалів справи 16 червня 2025 року, 6 червня 2025 року було здійснено перерахування коштів на рахунок КНДІСЕ у розмірі 21204 грн з призначенням платежу: "експертиза , рах № 1797 від 28 квітня 2025 року".

Отже, представником позивача надано суду належні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на оплату проведення почеркознавчої експертизи саме у розмірі 21204 грн.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача

Таким чином матеріали справи містять докази понесених позивачем витрат, пов`язаних в розглядом справи, а враховуючи, що позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, зазначені витрати підлягають відшкодування позивачу з боку відповідача.

Щодо витрат на правову допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз змісту наведеної частини статті дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи.

При цьому, стаття 141 ЦПК України не передбачає можливості поновлення строку для подання заяви про розподіл судових витрат, оскільки визначає такий строк подією, яка неминуче має настати (закінчення судових дебатів).

Як вбачається із матеріалів справи, адвокат Круглов С.С. представляв та захищав інтереси позивача ОСОБА_1 протягом всього часу перебування справи у провадженні суду, брав участь у підготовчих/судових засіданнях, зокрема, і у останньому судовому засіданні 19 лютого 2026 року, у якому судом були дослідженні матеріали справи та заслухано виступ представників у судових дебатах.

Оголошення судового рішення відбулося 03 березня 2026 року.

Клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу було подано адвокатом Кругловим С.С. через особистий кабінет у підсистемі Електронний суд 06 березня 2026 року, тобто протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Представником відповідача у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення наголошувалося на тому, що докази, щодо понесених витрат позивача на правову допомогу, адвокатом Кругловим С.С. у судовому засіданні до закінчення судових дебатів суду не подавались, як і не наголошувалося на тому, що ним буде подано до суду заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача у позовній заві (тобто у першій заві по суті спору) було заявлено вимогу про стягнення судових витрат із відповідача.

13 травня 2024 року представником позивача було подано до суду клопотання про поновлення строку на подачу попереднього розрахунку судових витрат, до якого долучено попередній розрахунок судових витрат, договір про надання правової допомоги та додаткову угоду до вказаного договору.

Зважаючи на викладене, суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо неналежної подачі представником позивача заяви про стягнення судових витрат, оскільки у відповідності до положень частини першої статті 134 ЦПК України, та із врахуванням клопотання представника позивача від 13 травня 2024 року, представником позивача разом з першою заявою по суті спору було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а також долучено всі докази на підтвердження вказаного, а у позовній заяві заявлено про стягнення таких витрат.

Поряд з цим, при поданні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі представником позивача не подавались будь-які додаткові докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, в той час як норма статті 141 ЦПК України передбачає обов`язок сторони повідомити до закінчення судових дебатів про намір подати саме додаткові докази на підтвердження понесених судових витрат.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що представником позивача не було подано доказів понесених витрат, оскільки відповідно до приписів частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування понесених позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача було надано суду копію договору №83 про надання правової допомоги від 17 листопада 2023 року, укладений між адвокатом АБ «Круглов і партнери» та ОСОБА_1 , з пункту 1.1 якого вбачається, що бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо витребування земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:883:0083, площею 0,0591 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення садівництва.

Згідно пункту 3.1 договору вбачається, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану у межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода можу бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Згідно копії додаткової угоди № 1 від 07 травня 2024 року до договору про надання правової допомоги, вбачається, що сторони домовились про те, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за підготовку матеріалів, подання необхідних запитів, складання інших необхідних документів, в тому числі позовної заяви, участь у судових засіданнях суду першої інстанції по справі № 753/6186/24 складає 50000,00 грн. Оплата гонорару здійснюється за вимогою бюро та може здійснюватися частинами.

Отже, представником позивача надано суду докази щодо витрат понесених позивачем на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оцінюючи надані представниками відповідача докази з метою їх розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України, суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зазначених представниками сторін, а також у постановах:

Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року (п. 21), що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17, що суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Застосовуючи висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови), суд погоджується з доводами представника позивача про необхідність зменшити розмір цих витрат, оскільки відповідно до критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи та фінансового стану обох сторін, сторона відповідача не може нести завищені витрати на послуги залученого стороною позивача адвоката.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, та зважаючи на підставу та предмет позову, тривалість судових засідань та процесуальні дії, які вчинялись під час їх проведення, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 15000 грн.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

заяву адвоката Круглова Серія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу та витрат на проведення експертизи у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про витребування майна - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти понесені позивачем за оплату проведення почеркознавчої експертизи у справі у розмірі 21 204,00 грн.

В іншій частині вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя К.В. Шаповалова