Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №730/172/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/172/26

Провадження № 2/730/272/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №433811614 від 02.08.2023р. у розмірі 25487,34 грн та судові витрати (судовий збір у сумі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн). Свої вимоги обгрунтовує тим, що 02.08.2023р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» було укладено вказаний кредитний договір на суму 5200,00 грн у електронній формі, підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, а до погодження заявки на кредитування позикодавець верифікував особу позичальника та належність йому платіжної картки. За умовами даного договору товариство перерахувало відповідачу на його платіжну картку обумовлену суму грошових коштів, цим самим виконавши свої фінансові зобов`язання, а відповідач повинен був повернути кредит, сплатити відсотки за його користування в порядку та строки, визначені договором. Однак відповідач свої кредитні зобов`язання за даним договором належним чином та своєчасно не виконав, у зв`язку з чим допустив прострочену заборгованість, яка на дату подання позовної заяви становить 25487,34 грн, з яких: 5199,44 грн – борг за тілом кредиту, 20287,90 грн – борг за несплаченими відсотками за користування кредитом, 0,00 грн – борг за штрафними санкціями. У подальшому за договорами факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс», а те – ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а те – ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», як новому кредитору, право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі, в тому числі й до ОСОБА_1 . Тому вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Позивачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін від 19 лютого 2026 року було направлено в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до його електронного кабінету (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), але той інших заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав.

При цьому, суд зважує на те, що позивач у п.3, 4 прохальної частини позову просив розглядати справу саме в такому порядку та без його участі, а приписи ст.274 ЦПК України не містять обмежень для вирішення даної категорії справ у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін від 19 лютого 2026 року було надіслано за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (повернення судової кореспонденції з довідкою АТ «Укрпошта» із зазначенням причин повернення «адресат відсутній» згідно з ч.6-8 ст.128 ЦПК України вважається належним сповіщенням особи), однак той відзиву на позов чи інших заяв з процесуальних питань не подав.

Також в установлений строк від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відтак, у силу положень ч.13 ст.7, ч.5 ст.279 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами й у такому випадку судове засідання не проводиться та згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до такого висновку

За приписами ст.526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

За змістом положень ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У судовому засіданні встановлено, що 02 серпня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №433811614, за умовами якого товариство зобов`язувалось надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 7700,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник повинен повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі та додатках до нього й Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua і є невід`ємною частиною договору (п.2.1, 14.1); кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 5200,00 грн 02.08.2023р., що є датою надання кредиту, шляхом ініціювання переказу грошових коштів на рахунок позичальника, використовуючи реквізити його платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.3, 5.1); загальна сума кредиту складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, отриманими позичальником протягом всього строку дії договору (п.2.5); позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту; строк дисконтного періоду користування складає 20 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п.3.1); сторони погодили, що встановлений у п.3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду; кількість продовжень дисконтного періоду на вищеописаних умовах не обмежена (п.3.2); для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 20 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 634,40 грн (п.3.3); рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 22.08.2023р., а саме протягом 20 днів від дати отримання першого траншу позичальником (п.7.1); в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин (п.7.2): закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п.11.1 договору (п.7.2.1); дострокового припинення дії договору в порядку, передбаченому п.9.1.1.2 або п.9.1.1.7 (п.7.2.2); кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 01.09.2028р. (п.7.3); за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю лише фіксовані проценти за користування кредитом (п.8.1, 8.2); протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом визначається наступним чином (п.8.3): за період від дати видачі кредиту до 22.08.2023р. проценти нараховуються за ставкою 222,65% річних, що становить 0,61% від суми кредиту за кожний день користування ним (дисконтна процентна ставка) (п.8.3.1); у разі, якщо позичальник вчинить описані в п.3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 22.08.2023р. проценти нараховуються за ставкою 747,34% річних, що становить 2,05% від суми кредиту за кожний день користування ним (індивідуальна процентна ставка) (п.8.3.2); після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за ставкою 1087,70% річних, що становить 2,98% у день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п.8.4); для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п.2.3 договору, за перші 20 днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складає 5834,40 грн та включає загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 634,40 грн та суму кредиту у розмірі 5200,00 грн (п.8.8); договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання, в будь якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору діють до повного їх виконання (п.11.1).

Також ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ознайомлено позичальника з «Порядком дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «MONEYVEO», затвердженого наказом №20_11/2021.

Аналогічна за змістом інформація щодо умов кредитування наведена й у Паспорті споживчого кредиту продукту «Смарт», який підписаний сторонами 02.08.2023р.

Оскільки зміст укладеного між сторонами кредитного договору зафіксований в кількох документах, створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, вчинений в електронній формі за допомогою електронного підпису уповноваженого представника кредитодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника (PYDN), особу якого було ідентифіковано й верифіковано, з огляду на його неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана. При цьому, суд констатує, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між позивачем і відповідачем електронного кредитного договору на сайті є неможливим. Тобто, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному кредитному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Зазначене відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України та узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, якау цій категорії справ є незмінною.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зазначені свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 за її заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 02.08.2023р. можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується платіжним дорученням від 02.03.2023р., інформацією АТ КБ «ПриватБанк» із випискою по рахунку від 24.02.2026р. про емітування ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_2 , що була повідомлена позичальником у кредитному договорі, та зарахування на неї 02.08.2023р. коштів у сумі 5200,00 грн, і узгоджується з довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та про здійснення зазначеної платіжної операції про переказ грошей.

Натомість ОСОБА_1 кредит та відсотки за його користування у відповідності до умов кредитного договору в повному обсязі та своєчасно не сплатила, порушивши свої договірні зобов`язання.

Згідно складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та наданого позивачем розрахунку ОСОБА_1 внесла кошти в сумі 64,00 грн і її заборгованість за кредитним договором №433811614 від 02.08.2023р. станом на 10.10.2023р. (дата продажу фінансового активу) склала 12782,26 грн, з яких: 5199,44 грн – борг за тілом кредиту, 7582,82 грн – борг за процентами.

На підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року з додатковими угодами №19 від 28.11.2019р., №26 від 31.12.2020р., №27 від 31.12.2021р., №31 від 31.12. 2022р., №32 від 31.12.2023р., укладених між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт), останнє відступило ТОВ «Таліон Плюс», як Новому кредитору, право грошової вимоги по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, до боржників, вказаних у відповідних реєстрах прав вимоги, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №433811614 від 02.08.2023р. у сумі 12782,26 грн, з яких: 5199,44 грн – борг за тілом кредиту, 7582,82 грн – борг за процентами. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку; підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги (п.4.1) і дана обставина підтверджена витягом із реєстру прав вимоги №253 від 10.10.2023р. та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 07 січня 2026 року в справі №727/2790/25 (щодо поняття «майбутня вимога»).

Право кредитодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника кредитним договором не обмежене.

Згідно складеного ТОВ «Таліон Плюс» та наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №433811614 від 02.08.2023р. станом на 10.10.2023р. (дата придбання активу) складала 12782,26 грн, з яких: 5199,44 грн – борг за тілом кредиту, 7582,82 грн – борг за процентами. Після цього, новим кредитором проводилось додаткове нарахування відсотків до 31.12.2023р. у сумі 12705,08 грн, у зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №433811614 від 02.08.2023р. станом на 10.10.2024 р. (дата продажу активу) склала 25487,34 грн, з яких: 5199,44 грн – борг за тілом кредиту, 20287,90 грн – борг за процентами.

Надалі за договором факторингу №10/1024-01 від 10 жовтня 2024 року, укладеним між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) і ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт), останнє відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як Новому кредитору, право грошової вимоги по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, до боржників, вказаних у відповідних реєстрах прав вимоги, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №433811614 від 02.08.2023р. у сумі 25487,34 грн, з яких: 5199,44 грн – борг за тілом кредиту, 20287,90 грн – борг за процентами. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку (п.4.1) і дана обставина підтверджена витягом із реєстру прав вимоги №2 від 10.10.2024р., платіжною інструкцією №7524 від 16.10.2024р. про оплату ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» ТОВ «Таліон Плюс» за відступлення прав вимоги за договором факторингу.

Відповідно до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, укладеного між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт), останнє відступило позивачу, як Новому кредитору, право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, вказаних у відповідних реєстрах прав вимоги, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №433811614 від 02.08.2023р. у сумі 25487,34 грн, з яких: 5199,44 грн – борг за тілом кредиту, 20287,90 грн – борг за процентами. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (п.1.2) і дана обставина підтверджена актом прийому передачі реєстру боржників та витягом із реєстру боржників від 04.06.2025р., платіжними інструкціями №483 від 25.06.2025р., №467, 468 від 10.06.2025р., №469, 470 від 11.06.2025р., №478, 479 від 19.06.2025р. про сплату ТОВ «Таліон Плюс» ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» коштів за відступлення прав вимоги за договором факторингу.

Право фактора на подальше відступлення права вимоги на користь третіх осіб договорами факторингу не обмежене.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не здійснювали ОСОБА_1 ніяких додаткових нарахувань за вищевказаним кредитним договором.

За наданою позивачем випискою з особового рахунку заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за кредитним договором №433811614 від 02.08.2023р. станом на 25.06.2025р. складає 25487,34 грн, з яких: 5199,44 грн – прострочений борг за сумою кредиту, 20287,90 грн – прострочений борг за процентами, 0,00 грн – строковий борг за сумою кредиту, 0,00 грн – строковий борг за процентами, 0,00 грн – борг за штрафними санкціями.

Водночас ОСОБА_1 усупереч положенням ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання нею своїх кредитних зобов`язань та спростування позовних вимог, зокрема й щодо укладення кредитного договору та отримання кредиту, а відсутність у неї коштів не може бути підставою для звільнення її від погашення кредитної заборгованості.

Разом з тим, даючи оцінку доводам позивача щодо обгрунтованості пред`явленої до стягнення заборгованості за кредитним договором №433811614 від 02.08.2023р., суд не погоджується з розміром нарахованих відсотків з огляду нас таке.

Велика Палата Верховного Суду у п.78 постанови від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16 зазначила, що поняття «користування кредитом» є лише окремим випадком «користування чужими коштами», тоді як термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше значення – це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення – це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 ЦК України (регулятивні відносини).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані ч.2 ст.625 ЦК України (охоронні відносини).

Отже, «користування кредитом» – це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору (п.80 постанови ВП ВС).

Для вирішення спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п.122 постанови ВП ВС).

У розділі 3 кредитного договору сторони передбачили дисконтний період користування кредитом у 20 днів (п.3.1) та умови його пролонгації, зокрема сплату нарахованих процентів у сумі 634,40 грн та активацію функції продовження строку дисконтного періоду (п.3.2-3.4); жодних інших умов щодо пролонгації чи автопролонгації терміну користування споживачем позиковими коштами кредитний договір не містить.

Однак, як вбачається з наданих позивачем і складених ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» й ТОВ «Таліон Плюс» розрахунків заборгованості, кредитодавець нарахував позичальнику проценти за користування кредитом за період з 02.08.2023р. по 10.10.2023р. (66 днів), а наступний кредитор – за період із 11.10.2023р. по 31.12.2023р. (82 дні), що загалом становить 148 днів і перевищує загальний строк кредитування на 128 днів (148 – 20).

При цьому, позивачем не надано суду жодних доказів того, що позичальнику за встановлених умов кредитного договору було продовжено погоджений період кредитування в 20 днів.

Прикметно, що у долучених позивачем довідці щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заявці позичальника на отримання грошових коштів у кредит та розрахунку заборгованості, строк кредитування зазначений саме у 20 днів.

Посилання ж у п.7.3 та п.11.1 кредитного договору на кінцеву дату повернення кредиту 01.09.2028р. та те, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання сторонами та дії протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання, в будь якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору діють до повного їх виконання, у силу принципу contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) повинні тлумачиться проти того, хто їх написав (у даному випадку проти кредитора), у зв`язку з чим не змінюють правової природи зазначених процентів.

Вищенаведене унеможливлює визнання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» кредиторами ОСОБА_1 у частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.

Отже, зважаючи на невиконання позичальником своїх зобов`язань й після проведеного судом коригування, проценти за користування кредитом слід обраховувати у відповідності до умов кредитного договору №433811614 від 02.08.2023р. за 20 днів (п.3.1, 7.1) та за ставкою 0,61% у день від суми кредиту (п.8.3.1). Розмір таких відсотків становитиме 634,40 грн (5200 грн х 0,61% х 20д), що відповідає п.8.8 кредитного договору, а за мінусом сплати позичальником 63,44 грн на їх погашення – 570,96 грн.

Водночас питання дійсності щодо цієї частини грошової вимоги за кредитним договором, право якої відступалося за договорами факторингу є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, даний позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №433811614 від 02.08.2023р. підлягає частковому задоволенню на суму 5770,40 грн, з яких: 5199,44 грн – борг за тілом кредиту, 570,96 грн – борг за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

По даній справі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу Адвокатського бюро «Соломко та Партнери» в сумі 7000,00 грн, які підтверджені належними й допустимими доказами (договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025р. із Додатком №1 «Протокол погодження вартості послуг» та додатковою угодою №25770781483, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025р., який містить детальний опис виконаних адвокатським бюро послуг, затраченого на них часу та їх вартості, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність від 10.09.2025р.).

При цьому, суд враховує, що до понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу адвоката відносяться як оплачені, так і ті, що будуть оплачені ним у майбутньому, що відповідає умовам договору та усталеній практиці Верховного Суду (постанови від 27.07.2022р. у справі №686/28627/18, від 15.06.2021р. у справі №159/5837/19, від 03.10.2019р. у справі №922445/19та ЄСПЛ (п.115 рішення в справі «Бєлоусов проти України від 07.11.2013р»).

Суд зважує на ту обставину, що відповідачем не було подано заперечень чи клопотань про зменшення пред`явлених стороною позивача до стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Водночас, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р.); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р). Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, слід виснувати, що не є обов`язковими для суду договірні зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на викладене суд вважає, що супровід даної справи не потребував від адвоката вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справ здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа є малозначнною (за ціною позову, за складністю) та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, бере до уваги типовість та поширеність такої категорії справ (про стягнення заборгованості за кредитним договором), зокрема й ініційованих ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» як у Борзнянському районному суді Чернігівської області, так і в інших судах України (за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень), у зв`язку з чим підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Тому, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є явно завищеною і непропорційною до предмета спору та ціни позову.

У зв`язку з цим, з огляду на критерії співмірності, розумності, обгрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 7000,00 грн до 5000,00 грн, що забезпечить справедливий баланс між інтересами сторін.

Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позову, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 602,77 грн (5770,40 : 25487,34 х 2662,40) сплаченого ним при подачі заяви судового збору та 1132,01 грн (5770,40 : 25487,34 х 5000,00) витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а всього – 1734,78 грн судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.6, 203, 205, 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 625-629, 638-642, 1046-1056-1, 1077-1086 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», ст.2-5, 12, 13, 19, 23, 76-89, 137, 141, 258-268, 274, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №433811614 від 02.08.2023р. у сумі 5770,40 грн, з яких: борг за тілом кредиту – 5199,44 грн, борг за процентами за користування кредитом – 570,96 грн.

У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 602,77 грн судового збору та 1132,01 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ-43541163, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .

Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець