Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №730/191/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/191/26

Провадження № 2/730/288/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договорами у загальній сумі 77285,11 грн, а саме:

1/ за кредитним договором №8675986 у розмірі 25486,86 грн, з яких: 7471,30 грн – борг за основною сумою, 8965,56 грн – борг за відсотками, 9050,00 – борг за пенею, штрафами;

2/ за кредитним договором №1768468 у розмірі 17480,00 грн, з яких: 4000,00 грн – борг за основним зобов`язанням, 0,00 грн – борг по процентах за користування кредитом, 1000,00 грн – борг по комісії за надання кредиту, 4480,00 грн – борг по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00 грн – борг за неустойкою (штраф, пеня);

3/ за кредитним договором №41039-04/2025 у розмірі 13216,50 грн, з яких: 4500,00 грн – борг за основною сумою, 4171,50 грн – борг за відсотками, 450,00 грн – борг по комісії за видачу кредиту, 4095,00 грн – борг за штрафом;

4/ за договором позики №7546441 у розмірі 11009,25 грн, з яких: 3500,00 грн – борг за основною сумою, 4,90 грн – борг за відсотками, 0,00 – борг по процентах за понадстрокове користування кредитом, 504,35 грн – борг за комісією, 7000,00 грн – борг за пенею;

5/ за кредитним договором №8691522 у розмірі 10092,50 грн, з яких: 2500,00 грн – борг за основною сумою, 2161,25 грн – борг за відсотками, 0,00 грн – борг по процентах за понадстрокове користування кредитом, 431,25 грн – борг по комісії за надання кредиту, 0,00 грн – борг за пенею, 5000,00 грн – борг за неустойкою.

Позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що в зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за укладеними з ТОВ «Авентус Україна» (17.01.2025р.), ТОВ «ФК Незалежні Фінанси» (17.04.2025р.), ТОВ «Стар Файненс Груп» (18.04.2025р.), ТОВ «Сіроко Фінанс» (18.04.2025р.), ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (10.04.2025р.) зазначеними фінансовими договорами у відповідача виникла кредитна заборгованість, право грошової вимоги якої, як і стосовно інших зазначених у реєстрах прав вимоги (боржників), кредитодавці за договорами факторингу відступили ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новому кредитору. З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» Рябчуну А.С. штрафних санкцій не нараховувало, але відповідач існуючий борг ні первісним, ні новому кредитору не сплатив, що й спонукало товариство звернутися з даним позовом до суду.

Позивачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін від 19 лютого 2026 року було направлено в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до його електронного кабінету (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), але той інших заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав.

При цьому, суд зважує на те, що позивач в п.1, 4 прохальної частини позову просив розглядати справу саме в такому порядку та без його участі, а приписи ст.19, 274 ЦПК України не містять обмежень для вирішення даної категорії справ у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін 19 лютого 2026 року разом із копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів було надіслано за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), однак той відзиву на позов чи інших заяв з процесуальних питань не подав.

Також в установлений строк від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відтак, у силу положень ч.13 ст.7, ч.5 ст.279 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами й у такому випадку судове засідання не проводиться та згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до такого висновку.

За змістом положень ст.526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом положень п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

За приписами ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

1.Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №8675986 від 17.01.2025р.

У судовому засіданні встановлено, що 17 січня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №8675986, згідно умов якого товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.2); сума кредиту – 5000,00 грн, що надається у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.1.3, 2.1); дата надання кредиту – 17.01.2025р. або 18.01.2025р. (п.2.2); строк кредиту – 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком №1 до договору; графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та в строки, визначені в договорі (п.1.4); за користування кредитом нараховуються проценти: стандартна процентна ставка – 1,00% у день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору (п.1.5.1); денна процентна ставка – 1,00% (п.1.7.1); позичальник зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі: 450,00 грн – на 4 день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування ним (п.6.4.1), 100,00 грн – починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п.6.4.2).

Аналогічна за змістом інформація щодо порядку кредитування та умов повернення кредиту наведена й у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний сторонами 17.01.2025р.

19 січня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту №8675986 від 19.01.2025р., згідно якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 2700,00 грн, загальний розмір якого складає 7700,00 грн.

Оскільки вказаний кредитний договір з додатковою угодою створені в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, вчинені в електронній формі за допомогою електронного підпису уповноваженого представника кредитодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника (С5752, А3819), особу якого було ідентифіковано й верифіковано, з огляду на їх неоспорювання відповідачем, письмова форма даних правочинів дотримана. При цьому, суд констатує, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між позивачем і відповідачем електронного кредитного договору на сайті є неможливим. Тобто, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному кредитному договорі та додатковій угоді досягли згоди щодо всіх істотних умов цих правочинів, у зв`язку з чим вони в силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковими для виконання сторонами.

Зазначене відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України та узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, якау цій категорії справ є незмінною.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Авентус Україна» зазначені свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім»» від 27.11.2025р. про перерахування за ТОВ «Авентус Україна» 17.01.2025р., 19.01.2025р. коштів у загальній сумі 7700,00 грн (5000+2700) на банківську картку № НОМЕР_1 , що була повідомлена позичальником у кредитному договорі.

Натомість, ОСОБА_1 порушив свої договірні зобов`язання, кредит та відсотки за його користування у відповідності до умов договору та графіку платежів своєчасно та в повному обсязі не повернув, у зв`язку з чим йому було нараховано штрафні санкції.

Згідно зробленого ТОВ «Авентус Україна» та наданого позивачем розрахунку (картка обліку договору) ОСОБА_1 вніс кошти в загальній сумі 6730,70 грн і його заборгованість за кредитним договором №8675986 від 17.01.2025р. станом на 26.11.2025р. складає 25486,86 грн, з яких: 7471,30 грн – борг за тілом кредиту, 8965,56 грн – борг за відсотками за користування кредитом, 9050,00 – борг за штрафами, що не спростовано відповідачем, зокрема й шляхом надання інших своїх контрозрахунків.

27 листопада 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) і ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) укладено договір факторингу №27112025, згідно якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників; перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п.1.1). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги; підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2).

Факт передачі від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав грошової вимоги за вказаним договором факторингу, зокрема щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №8675986 від 17.01.2025р. у загальній сумі заборгованості 25486,86 грн, з яких: 7471,30 грн – борг за тілом кредиту, 8965,56 грн – борг за відсотками за користування кредитом, 9050,00 – борг за штрафами, підтверджений актом прийому-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників від 27.11.2025р., платіжною інструкцією №196 від 28.11.2025р. про сплату ТОВ «ФК «ЄАПБ» ТОВ «Авентус Україна» коштів за договором факторингу.

Право кредитодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника кредитним договором не обмежене.

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №8675986 від 17.01.2025р. у сумі заборгованості 25486,86 грн, з яких: 7471,30,00 грн – борг за тілом кредиту, 8965,56 грн – борг за відсотками за користування кредитом, 9050,00 грн – борг за штрафами.

Однак, ОСОБА_1 після відступлення ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за договором факторингу ніяких платежів первісному чи новому кредитору не здійснював.

Крім того, ОСОБА_1 усупереч положенням ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх кредитних зобов`язань та спростування позовних вимог, зокрема й щодо укладення кредитного договору та отримання грошей, а відсутність у нього коштів не може бути підставою для звільнення його від погашення кредитної заборгованості.

Суд вважає правомірним нарахування ТОВ «Авентус Україна» ОСОБА_1 процентів за користування кредитом саме у межах встановленого та погодженого сторонами строку дії договору, ці відсотки не є процентами, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання (ч.2 ст.625 ЦК України), що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16.

Крім того, суд не вбачає підстав для визнання несправедливими умов укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки нараховані у межах строку кредитування відсотки, які перевищують тіло кредиту і з яким позичальник погоджувався, підписуючи договір, не відносяться до сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації в розумінні положень п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Прикметно, що величина встановленої у кредитному договорі та застосованої при нарахуванні відсотків денної процентної ставки в 1,00% і на її основі стандартної процентної ставки 1,00% у день, не перевищує її максимального розміру, передбаченого ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (1%).

Чинне ж законодавство не наділяє суд повноваженнями зменшувати суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору.

Враховуючи принцип свободи договору відповідач мав можливість не вступати з позивачем у кредитні правовідносини, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування кредитними коштами несправедливим, проте погодився на такі умови договору, підписавши його без будь яких застережень. Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право, передбачене п.4.3.2(а) договору, на відмову протягом 14 календарних днів від договору без пояснення причин відповідач продовжував користуватися кредитними коштами позикодавця й до нього з жодними заявами не звертався.

Одночасно суд звертає увагу відповідача, що порушення ним графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, так як згідно п.3.1 договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості по кредиту за кожен день користування ним протягом строку кредиту.

Разом з тим, суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення з відповідача такої складової кредитної заборгованості як штрафи в сумі 9050,00 грн, оскільки п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, згідно з ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відтак, оскільки означена сума штрафів була нарахована відповідачу за прострочення виконання ним зобов`язань за кредитним договором, укладеним 17.01.2025р., тобто після 24 лютого 2022 року, коли Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р., в Україні було введено воєнний стан, який триває і донині, то ці штрафи підлягають списанню кредитодавцем і не можуть бути стягнуті з позичальника.

Отже, після проведеного судом перерахунку заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №8675986 від 17.01.2025р. має становити 16436,86 грн, з яких: 7471,30,00 грн – борг за тілом кредиту, 8965,56 грн – борг за відсотками за користування кредитом, які й підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас питання дійсності щодо вищевказаної частини грошової вимоги за кредитним договором, право якої відступалося за договором факторингу від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).

Таким чином, підсумовуючи викладене, вимоги даного позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №8675986 від 17.01.2025р., укладеним із ТОВ «Авентус Україна», підлягають частковому задоволенню на суму 16436,86 грн.

2.Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №1768468 від 17.04.2025р.

У судовому засіданні встановлено, що 17 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» і ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №1768468, згідно умов якого товариство зобов`язується на умовах та строк, визначених договором, надати позичальнику грошові кошти в кредит, а позичальник повинен повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання (п.1.1); сума кредиту – 4000,00 грн, що надається безготівково на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.1.2, 2.1); дата надання кредиту – 17.04.2025р., строк кредиту – 345 днів (п.1.3); повернення кредиту, сплата комісії за надання й обслуговування кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється позичальником зі встановленою періодичністю згідно графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, дата остаточного погашення заборгованості – 28.03.2026р. (п.1.4); комісія за надання кредиту – 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 25,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1, 2.2.2); комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування – 12320,00 грн, що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів (п.1.5.2, 2.2.2); денна процентна ставка – 0,97% (п.1.5); проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,0010% річних і за весь строк кредитування складатимуть – 0,00 грн (п.1.5.3-1.5.4); у розділі 4 договору сторони передбачили штрафні санкції за прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань; додатками до цього договору є: графік платежів (додаток №1), заява на отримання кредиту (додаток №2), додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором (додаток №3).

Аналогічна за змістом інформація щодо порядку кредитування та умов повернення кредиту наведена й у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний сторонами 17.04.2025р.

Оскільки вказаний кредитний договір створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, вчинений в електронній формі за допомогою електронного підпису уповноваженого представника кредитодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника (390723), особу якого було ідентифіковано й верифіковано, з огляду на його неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана. При цьому, суд констатує, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між позивачем і відповідачем електронного кредитного договору на сайті є неможливим. Тобто, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному кредитному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Зазначене відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України та узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, якау цій категорії справ є незмінною.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» зазначені свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується платіжним дорученням №42349108 від 17.04.2025р. про перерахування ОСОБА_1 коштів у сумі 4000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , що була повідомлена позичальником у кредитному договорі.

Натомість, ОСОБА_1 кредит, комісії та відсотки за користуванням кредитом у відповідності до умов кредитного договору в повному обсязі та своєчасно не повернув, порушивши свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим йому було нараховано штрафні санкції.

Згідно зробленого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та наданого позивачем розрахунку ОСОБА_1 не вніс жодного платежу і його заборгованість за кредитним договором №1768468 від 17.04.2025р. станом на 27.08.2025р. склала 17480,00 грн, з яких: 4000,00 грн – борг за тілом кредиту, 0,00 грн – борг по процентах за користування кредитом, 1000,00 грн – борг по комісії за надання кредиту, 4480,00 грн – борг по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00 грн – борг за штрафами, що не спростовано відповідачем, зокрема й шляхом надання інших своїх контрозрахунків.

27 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) і ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» (Клієнт) укладено договір факторингу №27082025, згідно якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників; перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п.1.1). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги; підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2).

Факт передачі від ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав грошової вимоги за вказаним договором факторингу, зокрема щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1768468 від 17.04.2025р. у загальній сумі заборгованості 17480,00 грн, з яких: 4000,00 грн – борг по тілу кредиту, 0,00 грн – борг по процентах за користування кредитом, 1000,00 грн – борг по комісії за надання кредиту, 4480,00 грн – борг по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00 грн – борг по штрафах, підтверджений актом прийому-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників від 27.08.2025р., платіжною інструкцією №98 від 29.08.2025р. про сплату ТОВ «ФК «ЄАПБ» ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» коштів за договором факторингу.

Право кредитодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника кредитним договором не обмежене.

Однак, ОСОБА_1 після відступлення ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за договором факторингу ніяких платежів первісному чи новому кредитору не здійснював.

Крім того, ОСОБА_1 усупереч положенням ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх кредитних зобов`язань та спростування позовних вимог, зокрема й щодо укладення кредитного договору та отримання кредиту, а відсутність у нього коштів не може бути підставою для звільнення його від погашення кредитної заборгованості.

Разом з тим, даючи оцінку доводам позивача щодо обгрунтованості пред`явленого до стягнення розміру заборгованості за кредитним договором та її окремих складових, суд зважує на таке.

Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Тому комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч.5 ст.216 ЦК України).

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом вправі звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обгрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового ріщення в якості обгрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Як вбачається зі змісту п.1.5.2, 2.2.2 кредитного договору №1768468 від 17.04.2025р. позичальнику, окрім комісії за надання кредиту (п.1.5.1), встановлено й комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в сумі 12320,00 грн, що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів.

При цьому, в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з управлінням та обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику та за які встановлена така комісія; також позивачем не надано доказів наявності переліку зазначених послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.

Отже, включення до суми заборгованості за кредитним договором складової заборгованості по комісії за обслуговування кредиту є необґрунтованою з вищеокреслених підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Також у цій ситуації суд враховує, що умови кредитного договору були підготовлені й запропоновані позичальнику самим кредитодавцем, тому в силу ст.213 ЦК України потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem – слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав); особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови.

Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про нікчемність умов п.1.5.2, 2.2.2 кредитного договору, укладеного між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» і ОСОБА_1 , якими встановлено обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), у зв`язку з чим зазначена в розрахунку та в позовних вимогах ТОВ «ФК «ЄАПБ» складова сукупної кредитної заборгованості позичальника у виді боргу за комісією з обслуговування кредиту в сумі 4480,00 грн не підлягає стягненню з відповідача.

Наведений висновок суду узгоджується з правими позиціями, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 грудня 2022 року в справі №753/8945/19, які в силу вимог ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення з відповідача такої складової кредитної заборгованості як штрафи в сумі 8000,00 грн, оскільки п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, згідно з ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відтак, оскільки означена сума штрафів була нарахована відповідачу за прострочення виконання ним зобов`язань за кредитним договором, укладеним 17.04.2025р., тобто після 24 лютого 2022 року, коли Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р., в Україні було введено воєнний стан, який триває і донині, то ці штрафи підлягають списанню кредитодавцем і не можуть бути стягнуті з позичальника.

Водночас питання дійсності щодо вищевказаних частин грошової вимоги за кредитним договором, право якої відступалося за договором факторингу від ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Даний позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» згідно вихідної дати на заяві скеровано до суду 16.01.2026р., тобто пред`явлено вимогу про дострокове погашення кредиту, кінцевий термін повернення якого за умовами п.1.3, 1.4 кредитного договору №1768468 від 17.04.2025р., графіку платежів мав настати через 345 днів (28.03.2026р.).

У п.2.4.3 кредитного договору встановлено право кредитодавця вимагати дострокового повернення в повному обсязі кредиту, строк сплати якого ще не настав, за відповідних умов.

Тобто, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним надіслання позичальнику вимоги про усунення порушень умов договору протягом 30 календарних днів та дострокового виконання основного зобов`язання.

Однак, позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження виконання первісним чи наступним кредиторами зазначених умов п.2.4.3 кредитного договору, що в свою чергу є порушенням вимог ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на вказані обставини, суд висновлює, що у відповідача не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором №1768468 від 17.04.2025р., позаяк матеріали справи не містять доказів того, що кредитором було завчасно направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а відповідачем таку вимогу було отримано. Тому, стягнення кредитної заборгованості в повному обсязі не ґрунтується на нормах права, у зв`язку з чим відповідач повинен сплатити позивачу лише кредитні платежі, які є простроченими на час пред`явлення позову (16.01.2026р.) та які згідно умов розділів 1, 2 кредитного договору й графіку платежів та за констатованих судом нікчемності комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) й незаконності застосування штрафних санкцій, що підлягали списанню, становлять: по тілу кредиту – 0,00 грн (строк повернення всієї суми настає в кінці терміну кредитування 28.03.2026р.), по комісії за надання кредиту – 1000,00 грн (строк повернення настав 02.05.2025р.).

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, розмір заборгованості за кредитним договором №1768468 від 17.04.2025р., укладеним між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» і ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», становить 1000,00 грн, з яких: 1000,00 грн – борг за комісією за надання кредиту.

Принагідно суд звертає увагу позивача на його право на повторне звернення до суду за стягненням з відповідача тіла кредиту при дотриманні вищеозначених умов кредитного договору та приписів чинного законодавства.

3.Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №41039-04/2025 від 18.04.2025р.

У судовому засіданні встановлено, що 18 квітня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №41039-04/2025, згідно умов якого товариство надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності кредит у розмірі 4500,00 грн у безготівковій формі в національній валюті на рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки, а позичальник зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1, 1.6, 2.21); строк кредиту – 120 днів, дата надання кредиту – 18.04.2025р., дата погашення кредиту – 15.08.2025р. (п.1.2); за користування кредитом нараховуються проценти за фіксованою ставкою – 0,90% у день на залишок заборгованості, яка застосовується у межах строку кредиту, визначеного п.1.2 договору, а також одноразова комісія за видачу кредиту в сумі 450,00 грн (що складає 10% від суми кредиту), яка підлягає сплаті в перший платіжний період згідно графіку платежів (п.1.4, 3.3); денна процентна ставка – 0,98% (п.1.4.1); детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, комісії визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору (п.1.5, 3.1); у випадку прострочення позичальником сплати платежів у терміни, встановлені графіком платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості (п.5.3).

Аналогічна за змістом інформація щодо умов кредитування наведена й у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний сторонами 18.04.2025р.

Оскільки вказаний кредитний договір створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, вчинений в електронній формі за допомогою електронного підпису уповноваженого представника кредитодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника (Y575), особу якого було ідентифіковано й верифіковано, з огляду на його неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана. При цьому, суд констатує, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між позивачем і відповідачем електронного кредитного договору на сайті є неможливим. Тобто, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному кредитному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цих правочинів, у зв`язку з чим вони в силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковими для виконання сторонами.

Зазначене відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України та узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, якау цій категорії справ є незмінною.

Згідно зробленого позивачем розрахунку ОСОБА_1 жодних платежів не вносив і його заборгованість за кредитним договором №41039-04/2025 від 18.04.2025р станом на 31.12.2025р. склала 13216,50 грн, з яких: 4500,00 грн – борг по тілу кредиту, 4171,50 грн – борг по відсотках, 450,00 грн – борг по штрафу, 4095,00 грн – борг по пені.

29 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) і ТОВ «Стар Файненс Груп» (Клієнт) укладено договір факторингу №29072025, згідно якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників; перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п.1.1). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги; підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2).

Факт передачі від ТОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав грошової вимоги за вказаним договором факторингу, зокрема щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №41039-04/2025 від 18.04.2025р. у загальній сумі 13216,50 грн, з яких: 4500,00 грн – борг по тілу кредиту, 4171,50 грн – борг по відсотках, 450,00 грн – борг по комісії за видачу кредиту, 4095,00 грн – борг по штрафу, підтверджений актом прийому-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників від 29.07.2025р., платіжною інструкцією №23057 від 30.07.2025р. про сплату ТОВ «ФК «ЄАПБ» ТОВ «Стар Файненс Груп» коштів за договором факторингу.

Право кредитодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника кредитним договором не обмежене.

Суд констатує безпідставність вимоги позивача про стягнення з відповідача такої складової кредитної заборгованості як штраф у сумі 4095,00 грн, оскільки п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, згідно з ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відтак, оскільки означена сума штрафу була нарахована позичальнику за прострочення виконання ним зобов`язань за кредитним договором, укладеним 18.04.2025р., тобто після 24 лютого 2022 року, коли Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р., в Україні було введено воєнний стан, який триває і донині, то цей штраф підлягає списанню кредитодавцем і не може бути стягнутий з позичальника.

Разом з тим, із аналізу положень ч.1 ст.626 ЦК України та означеного кредитного договору №41039-04/2025 від 18.04.2025р. убачається, що його підписання сторонами свідчить лише про факт укладення цього правочину, проте ще не підтверджує його виконання, в першу чергу самим кредитодавцем.

Крім того, згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що також зазначено й у п.4.3.3 кредитного договору.

За таких обставин саме позивач повинен довести, що на виконання умов укладеного договору кредитодавцем було надано позичальнику обумовлену суму кредиту (у даній справі – шляхом переказу на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника № НОМЕР_1 ).

Однак, позивачем до заяви не долучено і не надано суду ніяких доказів на підтвердження того, що саме кредитодавець ТОВ «Стар Файненс Груп» належним чином у відповідності до п.1.1, 1.6 умов договору надав позичальнику ОСОБА_1 обумовлену суму кредитних коштів.

Додані позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, договір факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників до договору факторингу не є тими первинними документами, які беззаперечно підтверджують безготівкове перерахування суми кредиту на банківський картковий рахунок позичальника, що дозволяло б однозначно встановити отримання відповідачем цих коштів і користування ними, а отже не можуть вважатися належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами існування боргу. Адже ці документи створені самим позивачем, а відтак, зазначена в них інформація, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності кредитної заборгованості, на якій наполягає позивач у своїх вимогах.

Суд констатує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року №254, п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз окреслених норм дає підстави для висновку, що саме банківські виписки з рахунків позичальника є належними й допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Однак, виписка за банківським картковим рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 ,чи інший платіжний документ про перерахування ТОВ «Стар Файненс Груп» коштів ОСОБА_1 на зазначений у договорі його банківський рахунок/електронний платіжний засіб, у матеріалах цієї справи відсутні.

При цьому, на підтвердження позовних вимог щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитом ТОВ «ФК «ЄАПБ» мало можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, проте позивач усвідомлено не подав таких доказів, проявив бездіяльність і не ініціював перед судом клопотання про витребування якихось додаткових доказів у разі неможливості їх самостійного подання, розпорядившись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, хоча це є його процесуальним обов`язком у силу положень ст.12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позові розміру заборгованості.

Отже, розрахунок заборгованості, договір факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників до договору факторингу, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту та користування ним відповідачем, а, отже не відповідають критерію належності доказів. Сам по собі кредитний договір №41039-04/2025 від 18.04.2025р., як домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, та розрахунок заборгованості, без надання доказів виконання кредитодавцем свого договірного зобов`язання по наданню позичальнику кредиту, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед первісним чи наступними кредиторами (факторами).

Водночас питання дійсності цієї грошової вимоги за кредитним договором, право якої відступалося за договором факторингу від ТОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).

Згідно з ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 січня 2024 року у справі №369/7921/21 зазначив, що тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм. Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд враховує те, що товариство є фінансовою установою і професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи викладене, суд вважає безпідставними твердження ТОВ «ФК «ЄАПБ» у позовній заяві про невиконання відповідачем свого обов`язку перед ТОВ «Стар Файненс Груп» (як первісним кредитором) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (як новим кредитором) по повернення кредиту, оскільки позивачем усупереч вимог ст.12, 81 ЦПК України не підтверджено жодними належними, допустимими, достатніми й достовірними доказами факт отримання відповідачем від первісного кредитора грошових коштів, у зв`язку з чим неможливо й стверджувати про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором та що позбавляє суд можливості здійснити перевірку обгрунтованості такої заборгованості.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20 за схожих обставин і позиція касаційного суду в даній категорії справ є незмінною.

Тому вимоги даного позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №41039-04/2025 від 18.04.2025р., укладеним із ТОВ «Стар Файненс Груп», є необгрунтованими і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

4.Щодо стягнення заборгованості за договором позики №7546441 від 18.04.2025р.

У судовому засіданні встановлено, що 18 квітня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено Договір позики №7546441, згідно умов якого товариство зобов`язувалося передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений строк для задоволення власних потреб шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів його електронного платіжного засобу, а позичальник повинен повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію, проценти) від суми позики (п.1); сума позики – 3500,00 грн (п.2.1); строк позики (строк договору) – 15 днів, процентна ставка фіксована – 0,01% в день, комісія 14,41% від суми позики (504,35 грн) і нараховується в дату надання позики (п.2.2, 4); дата надання позики – 18.04.2024р., дата повернення позики – 02.05.2025р., денна процентна ставка – 0,97%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її залишком) – 5,00% за день, пеня – 5,00% в день (п.2.3); позичальник підписанням договору підтвердив, що вивчив його та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ і є невід`ємною частиною Договору позики, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення Договору, які йому зрозумілі (п.5.1-5.3); позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ (п.23); додатком №1 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Аналогічна за змістом інформація щодо умов кредитування наведена й у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний сторонами 18.04.2025р.

Оскільки вказаний договір позики створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, вчинений в електронній формі за допомогою електронного підпису уповноваженого представника позикодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника (52Рр2f), особу якого було ідентифіковано й верифіковано, з огляду на його неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана. При цьому, суд констатує, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між позивачем і відповідачем електронного договору позики на сайті є неможливим. Тобто, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному договорі позики досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Зазначене відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України та узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, якау цій категорії справ є незмінною.

ТОВ «Сіроко Фінанс» зазначені свої зобов`язання за договором позики виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 03.09.2025р., яка містить інформацію про зарахування 18.04.2025р. коштів у сумі 3500,00 грн на банківський картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 , що вказаний ним у договорі позики.

Натомість, ОСОБА_1 порушив умови договору, позикові кошти в повному обсязі та своєчасно не повернув, у зв`язку з чим йому було нараховано пеню.

Згідно зробленого ТОВ «Сіроко Фінанс» та наданого позивачем розрахунку ОСОБА_1 не вніс жодного платежу і його заборгованість за договором позики №7546441 від 18.04.2025р. станом на 26.08.2025р. склала 11009,25 грн, з яких: 3500,00 грн – борг за тілом позики, 4,90 грн – борг за процентами за користування позикою, 504,35 грн – борг за комісією за надання позики, 7000,00 грн – борг за пенею, що не спростовано відповідачем, зокрема й шляхом надання інших своїх контрозрахунків.

26 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) і ТОВ «Сіроко Фінанс» (Клієнт) укладено договір факторингу №26082025 та додаткова угода до нього, згідно яких фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників; перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п.1.1). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги; підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2).

Факт передачі від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав грошової вимоги за вказаним договором факторингу, зокрема щодо боржника ОСОБА_1 за договором позики №7546441 від 18.04.2025р. у загальній сумі заборгованості 11009,25 грн, з яких: 3500,00 грн – борг за тілом позики, 4,90 грн – борг за процентами за користування позикою, 504,35 грн – борг за комісією за надання позики, 7000,00 грн – борг за пенею, підтверджений актом прийому-передачі реєстру боржників №1 та витягом з реєстру боржників №1 від 26.08.2025р., платіжною інструкцією №97 від 29.08.2025р. про сплату ТОВ «ФК «ЄАПБ» ТОВ «Сіроко Фінанс» коштів за договором факторингу.

Право позикодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника договором позики не обмежене.

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №7546441 від 18.04.2025р. у сумі заборгованості 11009,25 грн, з яких: 3500,00 грн – борг за тілом позики, 4,90 грн – борг за процентами за користування позикою, 504,35 грн – борг за комісією за надання позики, 7000,00 грн – борг за пенею.

Однак, ОСОБА_1 після відступлення ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за договором факторингу ніяких платежів первісному чи новому кредитору не здійснював.

Крім того, ОСОБА_1 усупереч положенням ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх боргових зобов`язань та спростування позовних вимог, зокрема й щодо укладення договору позики та отримання грошей, а відсутність у нього коштів не може бути підставою для звільнення його від погашення заборгованості.

Право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, яка є складовою частиною загальних витрат за споживчим кредитом, передбачене п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.11, ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції з 10 червня 2017 року), Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 (Правила про споживчий кредит), і з такою умовою договору позичальник погодився, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 13.07.2022р. у справі №496/3134/19.

Суд вважає правомірним нарахування ТОВ «Сіроко Фінанс» ОСОБА_1 процентів за користування позикою саме у межах встановленого та погодженого сторонами строку дії договору, ці відсотки не є процентами, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання (ч.2 ст.625 ЦК України), що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16.

Разом з тим, суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення з відповідача такої складової заборгованості як пеня в сумі 7000,00 грн, оскільки п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, згідно з ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відтак, оскільки означена сума пені була нарахована відповідачу за прострочення виконання ним зобов`язань за договором позики, укладеним 18.04.2025р., тобто після 24 лютого 2022 року, коли Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р., в Україні було введено воєнний стан, який триває і донині, то ці штрафи підлягають списанню позикодавцем і не можуть бути стягнуті з позичальника.

Отже, після проведеного судом перерахунку заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики №7546441 від 18.04.2025р. має становити 4009,25 грн, з яких: 3500,00 грн – борг за тілом позики, 4,90 грн – борг за процентами за користування позикою, 504,35 грн – борг за комісією за надання позики, які й підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас питання дійсності щодо вищевказаної частини грошової вимоги за договором позики, право якої відступалося за договором факторингу від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).

Таким чином, підсумовуючи викладене, вимоги даного позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за договором позики №7546441 від 18.04.2025р., укладеним із ТОВ «Сіроко Фінанс», підлягають частковому задоволенню на суму 4009,25 грн.

5.Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №8691522 від 10.04.2025р.

У судовому засіданні встановлено, що 10 квітня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії (надійний) №8691522, згідно умов якого товариство зобов`язувалося передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит) на погоджений строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а той повинен був повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту (п.2.1); сума кредиту – 2500,00 грн; (п.2.2.1) строк кредитування/строк договору – 360 днів (п.2.2.2); перший обов`язковий платіж – 1143,75 грн, який підлягає сплаті 09.05.2025р. (п.2.2.3, 2.2.5); період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати процентів за користування кредитом і становить – 30 календарних днів, кількість мінімальних обов`язкових платежів – 11 (п.2.2.4); комісія за надання кредиту – 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 431,25 грн, дата надання кредиту – 10.04.2025р.; дата повернення кредиту – 04.04.2026р., процентна ставка фіксована – 0,95% в день, неустойка – 125,00 грн в день (п.2.2.8); денна процентна ставка – 0,998% (п.2.3.1).

Оскільки вказаний кредитний договір створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, вчинений в електронній формі за допомогою електронного підпису уповноваженого представника кредитодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника (545380), особу якого було ідентифіковано й верифіковано, з огляду на його неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана. При цьому, суд констатує, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між позивачем і відповідачем електронного кредитного договору на сайті є неможливим. Тобто, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному кредитному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Зазначене відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України та узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, якау цій категорії справ є незмінною.

Згідно зробленого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та наданого позивачем розрахунку ОСОБА_1 жодних платежів не вносив і його заборгованість за кредитним договором №8691522 від 10.04.2025р. станом на 26.08.2025р. склала 10092,50 грн, з яких: 2500,00 грн – борг за тілом кредиту, 2161,25 грн – борг за відсотками, 431,25 грн – борг за комісією за надання кредиту, 5000,00 грн – борг за неустойкою.

27 березня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) і ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (Клієнт) укладено договір факторингу №27/03/25, а 26 серпня 2025 року додаткову угоду №8 до нього, згідно умов яких клієнт зобов`язується відступити фактору права вимог, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор повинен прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату, у передбачений договором спосіб; перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, відображаються у відповідному реєстрі боржників, складеному за формою згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п.1.1). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги; підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2).

Факт передачі від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав грошової вимоги за вказаним договором факторингу, зокрема й щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №8691522 від 10.04.2025р. у загальній сумі 10092,50 грн, з яких: 2500,00 грн – борг за тілом кредиту, 2161,25 грн – борг за відсотками, 431,25 грн – борг за комісією за надання кредиту, 5000,00 грн – борг за неустойкою, підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників №13 та витягом із реєстру боржників №13 від 26.08.2025р., платіжною інструкцією №95 від 29.08.2025р. про оплату ТОВ «ФК «ЄАПБ» ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» за договором факторингу.

Право позикодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника кредитним договором не обмежено.

Суд констатує безпідставність вимоги позивача про стягнення з відповідача такої складової кредитної заборгованості як неустойка в сумі 5000,00 грн, оскільки п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, згідно з ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відтак, оскільки означена сума неустойки була нарахована позичальнику за прострочення виконання ним зобов`язань за кредитним договором, укладеним 10.04.2025р., тобто після 24 лютого 2022 року, коли Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р., в Україні було введено воєнний стан, який триває і донині, то ця неустойка підлягає списанню кредитодавцем і не може бути стягнута з позичальника.

Разом з тим, із аналізу положень ч.1 ст.626 ЦК України та означеного кредитного договору №8691522 від 10.04.2025р. убачається, що його підписання сторонами свідчить лише про факт укладення цього правочину, проте ще не підтверджує його виконання, в першу чергу самим кредитодавцем.

Крім того, згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що також зазначено й у п.8.4.9 кредитного договору.

За таких обставин саме позивач повинен довести, що на виконання умов укладеного договору кредитодавцем було надано позичальнику обумовлену суму кредиту (у даній справі – шляхом переказу на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника № НОМЕР_1 ).

Однак, позивачем до заяви не долучено і не надано суду ніяких доказів на підтвердження того, що саме кредитодавець ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» належним чином у відповідності до п.2.1, 2.2 умов договору надав позичальнику ОСОБА_1 обумовлену суму кредитних коштів.

Додані позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, договір факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників до договору факторингу не є тими первинними документами, які беззаперечно підтверджують безготівкове перерахування суми кредиту на банківський картковий рахунок позичальника, що дозволяло б однозначно встановити отримання відповідачем цих коштів і користування ними, а отже не можуть вважатися належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами існування боргу. Адже ці документи створені самим позивачем, а відтак, зазначена в них інформація, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності кредитної заборгованості, на якій наполягає позивач у своїх вимогах.

Суд констатує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року №254, п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз окреслених норм дає підстави для висновку, що саме банківські виписки з рахунків позичальника є належними й допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Однак, виписка за банківським картковим рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 ,чи інший платіжний документ про перерахування ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» коштів ОСОБА_1 на зазначений у договорі його банківський рахунок/електронний платіжний засіб, у матеріалах цієї справи відсутні.

При цьому, на підтвердження позовних вимог щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитом ТОВ «ФК «ЄАПБ» мало можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, проте позивач усвідомлено не подав таких доказів, проявив бездіяльність і не ініціював перед судом клопотання про витребування якихось додаткових доказів у разі неможливості їх самостійного подання, розпорядившись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, хоча це є його процесуальним обов`язком у силу положень ст.12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позові розміру заборгованості.

Отже, розрахунок заборгованості, договір факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників до договору факторингу, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту та користування ним відповідачем, а, отже не відповідають критерію належності доказів. Сам по собі кредитний договір №8691522 від 10.04.2025р., як домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, та розрахунок заборгованості, без надання доказів виконання кредитодавцем свого договірного зобов`язання по наданню позичальнику кредиту, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед первісним чи наступними кредиторами (факторами).

Водночас питання дійсності цієї грошової вимоги за кредитним договором, право якої відступалося за договором факторингу від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).

Згідно з ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 січня 2024 року у справі №369/7921/21 зазначив, що тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм. Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд враховує те, що товариство є фінансовою установою і професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи викладене, суд вважає безпідставними твердження ТОВ «ФК «ЄАПБ» у позовній заяві про невиконання відповідачем свого обов`язку перед ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (як первісним кредитором) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (як новим кредитором) по повернення кредиту, оскільки позивачем усупереч вимог ст.12, 81 ЦПК України не підтверджено жодними належними, допустимими, достатніми й достовірними доказами факт отримання відповідачем від первісного кредитора грошових коштів, у зв`язку з чим неможливо й стверджувати про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором та що позбавляє суд можливості здійснити перевірку обгрунтованості такої заборгованості.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20 за схожих обставин і позиція касаційного суду в даній категорії справ є незмінною.

Тому вимоги даного позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №8691522 від 10.04.2025р., укладеним із ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», є необгрунтованими і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, зазначений позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за фінансовими договорами підлягає частковому задоволенню на загальну суму 21446,11 грн, а саме:

1/ за кредитним договором №8675986 від 17.01.2025р. у розмірі 16436,86 грн, з яких: 7471,30,00 грн – борг за тілом кредиту, 8965,56 грн – борг за відсотками за користування кредитом;

2/ за кредитним договором №1768468 від 17.04.2025р. у розмірі 1000,00 грн, з яких: 1000,00 грн – борг за комісією за надання кредиту.

3/ за договором позики №7546441 від 18.04.2025р. у розмірі 4009,25 грн, з яких: 3500,00 грн – борг за тілом позики, 4,90 грн – борг за процентами за користування позикою, 504,35 грн – борг за комісією за надання позики.

Зважаючи на загальне часткове задоволення позову, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 923,50 грн (21446,11 : 77285,11 х 3328,00) сплаченого ним при подачі заяви судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.6, 203, 205, 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 625-629, 638-642, 1046-1056-1, 1077-1086 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», ст.2-5, 12, 13, 19, 23, 76-89, 137, 141, 258-268, 274, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договорами в загальній сумі 21446,11 грн, а саме:

1/ за кредитним договором №8675986 від 17.01.2025р. у розмірі 16436,86 грн, з яких: 7471,30,00 грн – борг за тілом кредиту, 8965,56 грн – борг за відсотками за користування кредитом;

2/ за кредитним договором №1768468 від 17.04.2025р. у розмірі 1000,00 грн, з яких: 1000,00 грн – борг за комісією за надання кредиту.

3/ за договором позики №7546441 від 18.04.2025р. у розмірі 4009,25 грн, з яких: 3500,00 грн – борг за тілом позики, 4,90 грн – борг за процентами за користування позикою, 504,35 грн – борг за комісією за надання позики.

У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 923,50 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ-35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець