Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №712/3512/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

ЄУ № 712/3512/26

Провадження №2-а /712/64/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря Ігнатьєвої Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до відповідача, у якому просить скасувати постанову №2704/М/2024 від 14 грудня 2024 року та закрити провадження у справі.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що зі змісту цієї постанови вбачається, що «13.12.2024 року о 18 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що громадянин ОСОБА_2 відмовився від проходження ВЛК. Дане діяння є порушенням вимог абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII із змінами, згідно з якими громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для встановлення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України – за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону».

Ураховуючи викладене, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , який діє від імені Відповідача, постановив: «накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі: 25500 грн. 00 коп.»

Позивач вважає постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення №2704/М/2024 від 14.12.2024 протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.

Так, протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Так, за текстом протоколу №2704/М/2024 від 13.12.2024, наданого у відповідь на адвокатський запит представника позивача, «13.12.2024 року о 18 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що громадянин ОСОБА_2 відмовився від проходження ВЛК. Дане діяння є порушенням вимог абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII із змінами, згідно з якими громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для встановлення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України – за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону».

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 належним чином до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження ВЛК не викликався, будь-яких відеозаписів вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапису доведення акта відмови від отримання повістки, не існує.

ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження ВЛК.

Того дня (13.12.2024) його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками національної поліції, у зв`язку з направленням до Черкаського районного управління поліції звернення згідно ст. 259 КУпАП, за нібито неявку по повістці (повістку не отримував/реквізити повістки та мета виклику невідомі).

Під час перебування позивача в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 його працівники почали наполягати на проходженні Позивачем ВЛК, без відповідного направлення.

Зі свого боку, ОСОБА_1 відзначив, що готовий пройти обстеження, але для цього йому необхідно взяти всю свою медичну документацію, яка знаходиться вдома. Можливості ж доставити її до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу, особисто або через рідних, надано не було.

Отже, позивач не відмовлявся від проходження ВЛК, а лише намагався забезпечити належну підготовку та наявність усіх необхідних документів для обстеження.

Таким чином, в діях позивача відсутнє порушення вимог абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а отже і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Попри це, 14.12.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 виніс постанову №2704/М/2024, якою наклав на ОСОБА_1 штраф у сумі 25500 грн. 00 коп.

Короткий зміст заперечень відповідача

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку ст. 259 КУпАП.

У ході перевірки облікових даних встановлено, що у позивача наявне порушення правил військового обліку, а саме неявка по повістці. Після цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти ВЛК, від якого останній відмовився, що підтверджується протоколом № 2704/М/2025 від 13.12.2024.

Розгляд справи був призначений на 14.12.2025, позивач заяв про відкладення не надавав, на розгляд справи не прибув, тому справу за його відсутністю.

Також відповідач просить залишити позов без розгляду у зв`язку з пропущенням строку на його подання.

Заяви учасників справи

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2026 року відкрито провадження за адміністративним позовом та призначено справу з викликом сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом. Оцінка аргументів учасників сторін

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 14.12.2024 винесена постанова № 2704/М/2024 про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з оспорюваної постанови, суть адміністративного правопорушення полягає у тому, що 14.12.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що гр. ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК. Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначене на 14.12.2024 о 14 год. 00 хв.

Постановою № 2704/М/2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.12.2024 на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 25500 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Надаючи правову оцінку вищенаведеній постанові відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 № 2233-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до приписів частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У постанові у справі № 522/12566/18 від 18 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, висловився щодо початку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 Кодексу.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Водночас статтею 268 КУпАП регламентовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, за змістом наведених правових норм КУпАП притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 74 вказаного Порядку встановлено, що військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовозобов`язаний та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис.

Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Приймаючи постанову і кваліфікуючи порушення, вчинене позивачем під час дії особливого періоду шляхом відмови 14.12.2024 від проходження ВЛК в порушення абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», орган, який розглянув справу, не зазначив у спірній постанові дату та час оповіщення позивача щодо рішення компетентного органа про його обов`язок проходження ВЛК, з приводу невиконання якого позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, у постанові не конкретизовано докази, якими підтверджується направлення на проходження ВЛК та відповідно відмова позивача від такого проходження, таким чином, відмова від проходження ВЛК не доведена.

Незазначення у спірній постанові дату та час оповіщення позивача щодо рішення компетентного органа про його обов`язок проходження ВЛК як складової об`єктивної сторони правопорушення позбавляє суд можливості вирішити питання, чи дійсно позивач є суб`єктом, який порушив абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До того ж, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення № 2704/М/2024 від 13.12.2024, на підставі якого здійснено розгляд справи, 13.12.2024 о 18 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК.

Отже, суть правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає суті правопорушення, викладеного в оспорюваній постанові.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення в частині скасування спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності з направленням справи на новий розгляд, оскільки зазначені вище недоліки при винесенні оскаржуваної постанови позбавляють суд можливості перевірити законність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Згідно квитанції від 13.03.2026 позивачем сплачено судовий збір в сумі 539,58 грн., тому з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 269,79 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Оскаржувану постанову позивач отримав 03.03.2026, тому процесуальні строки підлягають поновленню з причин поважності їх пропущення.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову № 2704/М/2024 від 14 грудня 2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і надіслати справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 269,79 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 – АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 08.04.2026.

Суддя: О.С. Стеценко