Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №635/3465/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3465/25

Провадження № 2/635/1464/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя О.М. Пілюгіна

секретар судового засідання Головінов С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради,

представник ОСОБА_1 – адвокат Матвєєв Станіслав Іванович, який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВТ № 1051963 від 26 серпня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача – адвокат Матвєєв С.І. звернувся до суду з позовом та просить встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує свою малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без участі матері – ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 08 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що зареєстрований у виконавчому комітеті Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області, актовий запис № 50. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано; також вказаним судовим рішенням визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 . Таким чином з червня 2024 року шлюбні стосунки між позивачем та відповідачкою були остаточно припинені, шлюб розірвано, хоча фактичні шлюбні відносини були припинені ще з вересня 2023 року; малолітня донька залишилась проживати разом із батьком, під його повною самостійною опікою. Відповідно до листа ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області від 05.08.2024 №10187/119-90/01/20-2024, ОСОБА_2 перетнула державний кордон 09 вересня 2023 року та по теперішній час знаходиться на території Російської Федерації. Після того, як ОСОБА_2 перетнула кордон, остання повністю перестала цікавитись здоров`ям та розвитком дитини, не телефонує та жодним чином не бере участь у матеріальному забезпечені та вихованні доньки, своїх обов`язків по утриманню та вихованню дитини не виконує, що підтверджується поясненнями свідків, зокрема дідуся дитини ОСОБА_4 , та її хрещеного батька ОСОБА_5 . З моменту коли відповідач залишила сім`ю, позивач самостійно займається вихованням малолітньої доньки, як батько завжди намагається надати своїй дитині все найкраще, забезпечити гідні, а особливо безпечні умови проживання, забезпечити доньку відпочинком та оздоровленням, водить її у дитячий садок та забирає її звідти, також водить доньку на додаткові заняття, повністю забезпечує її усім необхідним, купує одяг, іграшки, їжу та ліки, дитина знаходиться тільки на утриманні позивача, вихованні та під його опікою. Позивач разом зі своєю донькою проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Вони мешкають в двокімнатній квартирі, квартира електрифікована, наявне індивідуальне газове опалення, централізоване водопостачання і водовідведення. У дитини в наявності спальне місце, місце для ігор, дівчинка забезпечена усім необхідним для повноцінного розвитку та життя. ОСОБА_1 має стабільний дохід, оскільки веде власну підприємницьку діяльність, може самостійно забезпечувати дитину усім необхідним. Оскільки підприємницька діяльність ведеться з дому, позивач вдало поєднує самостійне виховання дитини з роботою, а періодичні виїзди на відділення поштового зв`язку для відправлення посилок, здійснює виключно коли дитина перебуває у дитячому садку. Крім того позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку, і у разі призову позивача на військову службу, малолітня ОСОБА_3 залишиться без належного виховання та матеріального утримання, що у свою чергу поставить під загрозу її життя та здоров`я, створить негативний вплив на фізичний, духовний і моральний стан дитини та може призвести до вкрай негативних наслідків. Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має юридичне значення, серед іншого, як підстава для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також для звільнення з військової служби. За вказаних обставин позивач змушений звернутися до суду з позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 травня 2025 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

29 липня 2025 року представник Служби у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради подав письмові пояснення, в яких вказав, що спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Мереф?янської міської ради неодноразово здійснювалися виїзди за адресою: АДРЕСА_1 , де постійно проживають ОСОБА_1 , 1990 року народження, разом з малолітньою донькою ОСОБА_3 , 2021 року народження, за результатами чого було складено акт, в якому зафіксовано, що батько дитини дійсно самостійно виховує свою малолітню доньку.

29 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради в судове засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 26 вересня 2023 року Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 113 від 25 листопада 2021 року.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 жовтня 2020 року виконавчим комітетом Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області, актовий запис № 50; визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За даними листа № 10187/119-90/01/20-2024 ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області від 05 серпня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перетнула державний кордон 09 вересня 2023 року, через пункту перетину Маяки-Удобне, знаходиться на території Російської Федерації, по теперішній час кордон в бік напрямку в`їзду не перетинала, що свідчить про те, що на території України, ОСОБА_2 не перебуває.

Актом обстеження умов проживання, складеного 07 квітня 2025 року завідувачем сектору з профілактично-виховної роботи ССДС ММР Зінченко К. та головним спеціалістом сектору з усиновлення, опіки, піклування та розвитку сімейних норм виховання ССДС ММР Онацькою Д., за результатами обстеження умов проживання квартири АДРЕСА_2 , в якій проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що дитина забезпечена всім необхідним для повноцінного розвитку та життя, в наявності окреме спальне місце, місце для ігор, в наявності іграшки за віком, забезпечена сезонним одягом та взуттям; батько самостійно виховує доньку, повноцінно займається її розвитком.

Відповідно до повідомлення від 08 квітня 2025 року, наданого керівником дитячого клубу «Семінолік» ОСОБА_7 , ОСОБА_3 відвідує групу денного перебування (садочок) 5 разів на тиждень з понеділка по п`ятницю. Також Віолетта ходить на розвиваючі заняття два рази на тиждень. Займається з логопедом і нейропсихологом. Всі вказані заняття проходять в дитячому центрі «Семінолік». Зранку її приводить батько ОСОБА_1 , забирає також він. Дитина охайна, усміхнена, активна, має розвиток згідно з віком.

За даними Виписки форми № 027/о із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, наданої ТОВ «Медичний центр «Ейрвіта» 09 квітня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку у ТОВ «Медичний центр «Ейрвіта» у педіатра ОСОБА_8 з 01 травня 2023 року. На прийом до лікаря дитина приходить виключно з батьком, який доброякісно виконує всі призначення та рекомендації.

Відповідно до інформації від 15 квітня 2025 року, наданої ПОГ СВГ ВП Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області Журавель С., за час проживання на території м. Мерефа, ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, в сім`ї та з оточуючими сусідами підтримує добрі стосунки. До Мереф?янської міської ради та відділу поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області, скарг та заяв відносно ОСОБА_1 не надходило. ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Також суду надані: письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми; відомості від 22.04.2025 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 за 2024 рік; відомості від 22.04.2025 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 за січень – лютий 2025 року.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Із вищенаведеного слідує, що встановлення факту самостійного виховання дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Тобто, за змістом наведених норм чинного законодавства з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Таким чином, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, в силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється, тобто вона може бути позбавлена батьківських прав щодо дитини на підставі пункту 2 частини 1 статті 164 СК України.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки, сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом, як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 201/5972/22 від 11 вересня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, аналізуючи норми діючого законодавства при їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами, підстави заявлених позовних вимог, надані позивачем докази, приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що малолітня донька проживає разом із ним, знаходиться на його утриманні і вихованні.

Разом з тим, в силу ст.141 СК України проживання одного з батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Позивач не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання неповнолітньої дитини, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав, взагалі відсутня у житті дитини та, що наявні реальні перешкоди для матері дитини здійснювати свій обов`язок щодо її виховання, при цьому мати не визнана недієздатною, не відбуває покарання у виді позбавлення волі.

Надані суду докази лише свідчать про факт проживання неповнолітньої ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , що ніким не заперечується, однак жодним чином не підтверджує факту ухилення матері від участі у вихованні дитини та утриманні дитини.

Жодних доказів того, що будь-яка особа порушує, не визнає чи оспорює права позивача, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, а також документів, які б підтверджували існування складнощів в отриманні соціальних пільг та гарантій позивачем, суду не надано. При цьому факт самостійного виховання позивачем дитини може бути підставою (обставиною), яка підлягає доведенню під час розгляду судової справи про захист конкретних прав чи свобод позивача і не потребує додаткового попереднього його встановлення судом.

Окреме проживання батьків та проживання дитини із позивачем, що включає в себе обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини, а саме по собі перебування матері за кордоном та проживання дитини з батьком в Україні не свідчить про самостійне виховання та утримання ним дочки.

Зі змісту позовної заяви також вбачається, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини зумовлене, зокрема, отриманням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Разом з тим, позивач не надав доказів що він перебуває на військовому обліку та є таким, що підлягає мобілізації.

Суд враховує, що виховання дитини є обов`язком батьків, при цьому нормами СК України закріплений обов`язок батьків виховувати та утримувати дитину, тому відсутні підстави для додаткового встановлення у судовому порядку факту самостійного виховання та перебування доньки на утриманні позивача.

Таким чином, суд повністю відмовляє в задоволенні позовних вимог та питання про розподіл судових витрат вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на позивача.

Керуючись, ст. т. 4, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 15, 121, 141, 150, 157, 164 СК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог – повністю відмовити.

Судові витрати понесені ОСОБА_1 віднести за його рахунок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради, код ЄДРПОУ 41948904, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вулиця Дніпровська, будинок 213.

Повне судове рішення складено 09 квітня 2026 року.

Суддя О.М. Пілюгіна