Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №643/12016/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/12016/25

Провадження № 3/643/310/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2026

Салтівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Новакової Т.С.

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Варфоломєєвої С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення з доданими до нього матеріалами про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП -

ВСТАНОВИВ:

Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Судом встановлено, що 15.07.2025 року о 21.41 хвилин, м. Харків,пр-т Тракторобудівників, 134, гр. ОСОБА_1 керував ТЗ електросамокат без д.н.з. з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів . Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер та у медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР Відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Пояснення учасників справи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що дійсно рухався на електросамокаті, після вжиття слабоалкогольних напоїв і його зупинили працівники поліції, від проходження огляду від відмовився.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Варфоломєєва С.В. у судовому засіданні просила суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, захисник долучила до матеріалів справи клопотання про закриття провадження та паспорт на електросамокат, який свідчить про те, що цей електросамокат має потужність двигуна 500 Вт, тобто до 3 кВт.

Клопотання про закриття провадження обгрунтоване тим, що даний електросамокат не є механічним транспортним засобом, позаяк у нього двигун менше 3 кВт, тому ОСОБА_1 не може бути притягнутим за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Викладене вище в сукупності, на думку захисника, дає змогу стверджувати про відсутність в матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували наявність в діях його клієнта події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінка суду.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд відповідно до положень ст. 1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП установлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Так, протокол про адміністративне правопорушення, складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку.

За таких обставин, суд вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові від огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується доказами, що містяться в справі про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії; відеозаписом з бодікамери, який був долучений до матеріалів справи та досліджений судом, на якому зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, рапортом працівника поліції; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом огляду особи на стан алкогольного сп`яніння.

Переглянувши відеозапис поліцейського, суд пересвідчився, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest, та у медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ, чим порушив п. 2.5. ПДР, про що було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд не бере до уваги докази сторони захисту, що даний транспортний засіб електросамокат не є механічним транспортним засобом, через наявність у нього двигуна до 3 кВт, з огляду на таке.

Позаяк визначення транспортного засобу для цілей застосування ст. 130 КУпАП сам КУпАП не містить, для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Пункт 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).

Підпунктом «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктом 2.9-а Правил дорожнього руху України визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не виключно механічним.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

Будь-яких інших доказів, які б ставили під сумнів правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду не надані.

Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103.

Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

Згідно з довідкою наданої інспектором поліції, ОСОБА_1 , згідно облікових даних ІПНП України не отримував посвідчення водія на території України.

У ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 263/10894/2020).

Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе під час розгляду даної справи врахувати наведені нижче висновки щодо застосування норм права суду касаційної інстанції.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 зроблений висновок щодо правозастосування, згідно якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Дотримуючись вищевказаних вимог чинного законодавства, а також релевантної практики Верховного суду, висновки якого є обов`язковими для суду, врахувавши характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, а також відомості про особу ОСОБА_1 , дійшов висновку, що достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Інші питання, які вирішує суд при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 283 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена через Салтівський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Суддя - О.О. Олійник