Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №495/1567/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 рокуСправа № 495/1567/26

Номер провадження 2-а/495/43/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі судді Братків І. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Білгороді-Дністровському адміністративний позов адвоката Васильєва Павла Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

27.02.2026 адвокат Васильєв Павло Олегович звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення.

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (АІТС «ОБЕРІГ» - 020920220640429500004, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Позивач), перебуває на військовому обліку військовозобов?язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - Відповідач).

Вказане підтверджується електронним військово-обліковим документом, який роздрукований, від 25.02.2026, номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (АІТС «ОБЕРІГ» - 020920220640429500004 (мобільний застосунок «Резерв +»), а також Розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів від 25.02.2026.

Позивач є особою, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в останнього оформлена відстрочка від такого призову на строк до завершення мобілізації (03.05.2026 року).

Крім того, 09.01.2026 року Позивач, виконуючи свій конституційний обов?язок, передбачений ст.65 Конституції України, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», добровільно, без будь-якого виклику та примусу, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби за результатами якої прийнято постанову військово-лікарської комісії як «Придатний».

Вказане підтверджується електронним військово-обліковим документом, який роздрукований, від 25.02.2026, номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (АІТС «ОБЕРІГ» 020920220640429500004 (мобільний застосунок «Резерв +»), а також Розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів від 25.02.2026 року.

Постановою тимчасово виконуючого обов?язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №R368546 від 19.02.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000 гривень 00, а у разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу, постанова вважатиметься виконаною.

Фактичною підставою послугувало те, що Позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З оскаржуваної постанови вбачається, що Позивач нібито не прибув за викликом до ЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Проте, оскаржувана постанова не містить конкретних даних про те, яку саме норму законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушив Позивач в умовах особливого періоду (який включає період правового режиму воєнного стану, не конкретизованого в чому саме виразилось таке порушення (коли були вручена повістка про виклик до ТЦК та СП, чи взагалі вона була вручена в належних спосіб, коли Позивач мав з?явитись за викликом до ТЦК та СI1, з якою метою (взяття на облік, визначення призначення на особливий період чи проходження медичного огляду, яку конкретно норму ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію було порушено, і взагалі на яких підставах така повістка ймовірно вручалась чи направлялась, якщо Позивач є особою, яка згідно п.9 ч.1 ст.23 Закону У країни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є особою, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та Позивач 09.01.2026 року прибув самостійно до відповідного ТЦК та СП для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби та пройшов такий огляд), та якими конкретно нормами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачені такий обов?язок Позивача.

Також у Відповідача відсутні докази протилежного.

В першу чергу, Позивач не отримував будь-яких повісток про його виклик до ТЦК та СП із зазначенням строк та місця прибуття, а також мети виклику.

Будь-які повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 Позивачу в належний спосіб вручено не було, що мало враховуватись при вжитті заходів забезпечення у справі про адміністративне правопорушення, та винесенні оскаржуваної постанови.

Зокрема, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та безпосередньо у Відповідача відсутні належні документальні докази того, що:

- Повістка про виклик одержана під особистий підпис Позивачем, або одержана під відеозапис, або складено акт встановленої форми, в тому числі із застосування відеозапису, про відмову одержати таку повістку;

- Повістка вручена оператором поштового зв?язку або в поштовому повідомленні наявна відмітка про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних та/або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Крім того, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена неуповноваженою на те особою.

Так, постанова №R368546 від 19.02.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення винесена тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Згідно протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису підписувачем постанови №R368546 від 19.02.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є ОСОБА_2 , організація (установа): ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , час підпису: 09:34:31 годин 19.02.2026 року, сертифікат виданий: КНЕДП «ЦСК Збройних Сил України».

Між тим, станом на 19.02.2026, тимчасове виконання обов?язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснювала та продовжує здійснювати інша особа на підставі наказу уповноваженого начальника органу військового управління в системі Збройних Сил України, а отже від імені ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не мав повноважень розглядати справу про адміністративне правопорушення щодо Позивача, виносити оскаржувану постанову і накладати адміністративне стягнення.

У зв`язку з вище викладеним просить суд скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №R368546 від 19.02.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000 гривень 00, а у разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу, постанова вважатиметься виконаною та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Також 01.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Васильєва П.О. згідно яких просив відзив на позовну заяву вважати не поданим оскільки станом на 01.04.2026 вказана заява по суті справи до суду не надходила, доказів правомірності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності до суду не надано.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 правом подання відзиву не скористався.

2. Рух справи у суді.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2026 відкрито провадження у справі та надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.03.2026 у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Павла Олеговича про витребування доказів відмовлено.

Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неприбуттям сторін у судове засідання сторін на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

В силу дії частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

3. Встановлені судом обставини справи, норми права, які застосував суд.

Судом встановлено, що постановою тимчасово виконуючого обов?язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №R368546 від 19.02.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на громадянина України ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000 гривень.

З постанови від 19.02.2026 №R368546 вбачається, що ОСОБА_3 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Із військово-облікового документа, який сформований через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+» вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Датою уточнення даних зазначається 24.12.2025. Також міститься відмітка, що військовохобов`язаний ОСОБА_1 має до 03.05.2026 відстрочку від мобілізації, причина - догляд за тяжкохворим членом сім`ї. Також зазначена дата проходження ВЛК - 09.01.2026, номер протоколу ВЛК ПР7 2026-0108-1000.

Таким чином, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Надаючи правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанов про адміністративне правопорушення.

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно достатті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зістатті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

В силу дії норми статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і застаттею 210 КУпАП.

Щодо покликання позивача на те, що оскаржувана постанова ухвалена неповноваженим суб?єктом владних повноважень. Суду не надано даних, що на час винесення оскаржуваної постанови тимчасово виконуючим обов?язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 був не ОСОБА_2 .

Щодо твердження позивача про те, що відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки не існує об?єктивних доказів вручення позивачу повістки.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною третьої цієї статті КУпАП передбачено особливо кваліфікований склад цього проступку, який полягає у вчиненні дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.

Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і дотепер.

Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.

З 19.05.2024 в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» діють положення ч. 10 ст. 1, якими визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (п. 1); прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів (п. 2); виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (п. 5).

Відповідно до п. 1 ч. 1, абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулюється Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі – Порядок).

Згідно з п. 21 Порядку, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. 28 Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно з п. 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Разом з тим, всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, оскаржувана постанова не містить детального опису обставин, установлених під час розгляду справи. Зокрема, як вбачається зі змісту спірної постанови, ОСОБА_3 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці.

Однак т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не конкретизовано про який саме виклик (повістку) йдеться в оскаржуваній постанові, у який саме строк був обов`язок з`явитися до ТЦК та СП.

Також в оспорюваному рішенні суб`єкта владних повноважень не зазначено, чи позивач належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , що позбавляє його можливості належного захисту, оскільки він не має чіткого розуміння суті звинувачення.

Таким чином, суд вважає підставним покликання позивача на те, що відсутні беззаперечні докази того, що відповідна повістка вручалася ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі №337/3389/16-а.

Суд позбавлений можливості встановити наявність у діянні ОСОБА_3 , кваліфікованому за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, складу адміністративного правопорушення, оскільки під час розгляду цієї справи відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові. Крім того, відповідачем не подано будь-яких заперечень або доказів, які могли б спростувати наведені у позовній заяві доводи представника позивача щодо неналежного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Натомість позивач заперечує факт належного оповіщення його про такий виклик.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною першоюстатті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Водночас, за приписами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 19.02.2026 №R368546, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , за матеріалами адміністративної справи відносно ОСОБА_3 , якою на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Враховуючи той факт, що судове рішення ухвалене на користь позивача та дотримуючись вимог статті 139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 665,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 .

На підставі наведеного, керуючись статтями 2,5,9,72,73,77,78,134,139,241-246,250,255,268-272,286,295,297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов адвоката Васильєва Павла Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову тимчасово виконуючого обов?язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 19.02.2026 №R368546 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у розмірі 17 000,00 грн. скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: Васильєв Павло Олегович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя Ірина БРАТКІВ