Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №208/14597/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

Суд: Заводський районний суд міста Кам’янського

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 31 березня 2026 р.

Справа: №208/14597/25

Суддя: Кузнєцова А. С.

справа № 208/14597/25

провадження № 2/208/1438/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді – Кузнєцової А. С.

за участю: секретаря судового засідання – Вікторовської О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою виконувача обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Чеботарьова Віталія Вікторовича, який діє від імені та в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, в якому просив суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Кам`янської міської ради кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в розмірі 13229.59 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м.Камянського від 14.11.2025 року цивільну справу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник Кам`янської окружної прокуратури Пилипенко М.Г. 26.01.2026 р. надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримано.

Представник позивача Кам`янської міської ради Дніпропетровської області ЧеревачО. В. 24.11.2025 р. надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримано.

Відповідачем ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву в порядку ст. 191 ЦПК України, не подано, про дату, час судових засідань по справі відповідач повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи, Комунального некомерційне підприємства Кам`янської міської ради "Міська лікарняшвидкої медичної допомоги" в судове засідання не з`явився, про дату, час судових засідань по справі повідомлявся належним чином.

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданої заяви про розгляд справи за відсутності сторони, що, в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «HyundaiGetz» н.з. НОМЕР_1 , близько о 16 годині 30 хвилин 11.12.2018 року, у темний час доби, за умови включеного міського електроосвітлення, здійснював рух по проспекту Гімназичному в м. Кам`янське, по дорозі, що має по дві смуги руху в кожному напрямку, в лівій смузі, зі швидкістю близько 30 км/год. При русі в районі будинку № 20 по пр.Гімназичному, та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований в тому місці перед перехрестям пр. Гімназичного з вул. Роберта Лісовського, водій автомобіля «HyundaiGetz» ОСОБА_1 , заходи гальмування своєчасно не застосував, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . В результаті даної ДТП, пішоходу ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми з синцем та саднами на обличчі, переломом 1,2-го зубів на верхній щелепі праворуч, яка супроводжувалась явищами струсу головного мозку; тупої травми правого колінного суглобу з розривом передньої схрещеної зв`язки, медіальної колатеральної зв`язки в верхній третині які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, з приводу чого він перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» в період з 11.12.2018 року по 20.12.2018 року.

Витрати вказаного закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого склали 13229 грн. 59 коп., чим завдано матеріальних збитків державі на вказану суму (підтверджено калькуляцією вартості лікування ОСОБА_2 з 11.12.2018р. по 20.12.2018 р. в КНП КМР "МЛШМД" (а.с.12 на звороті).

Згідно пункту 1.4. статті 1 Статуту Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Засновником, Власником та органом управління майном КНП КМР «МЛШМД» є Кам`янська міська територіальна громада в особі Кам`янської міської ради.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 09.11.2022 р. у справі № 208/6022/19 (кримінальне провадження № 12018040160002065 від 13.12.2018 року) ОСОБА_1 , який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою підставою у зв`язку із закінченням строків давності (а.с.8-10).

Ухвала Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 09.11.2022 р. у справі № 208/6022/19 набрала законної сили 18.11.2022 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1206 ЦК України, особа, що вчинила злочин зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Частиною 3 цієї статті визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Аналогічної позиції щодо стягнення коштів на користь закладу охорони здоров`я притримується і Європейський суд з прав людини, який, зокрема, у рішенні від 11.02.2003 року по справі «Хаммерн (Hammern) проти Норвегії» (скарга №30287/96) встановив, що тягар фінансових збитків, завданих порушенням і розглядом кримінальної справи, що закрита чи закінчилась виправданням обвинуваченого, несе обвинувачений, якщо він не зможе довести, що вірогідна відсутність факту вчинення ним постановленого йому у вину діяння. Положення пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не порушено.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Пункт 1 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання (далі - Порядок) вказує, що згідно із статтею 1206 Цивільного кодексу України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Також п.3 Порядку зазначає, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Пункт 2 Порядку передбачає, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонарного лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

У фактичні витрати лікарні входять такі видатки:

-заробітна плата працівників;

-нарахування на оплату праці;

-видатки на придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, медикаментів та перев`язувальних матеріалів, продуктів харчування;

-оплата всіх послуг, в тому числі і комунальних;

-інші поточні витрати лікарні.

Згідно з п. 4 зазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Заходи щодо відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого Кам`янською міською радою або КП КМР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» не вживалися.

Цивільний позов Кам`янською міською радою або КП КМР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» про відшкодування витрат на лікування потерпілого в межах кримінального провадження не заявлявся, про що свідчать лист Кам`янської міської радї від 15.10.2025 р. (а.с.12).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Відповідно до вимог ст. 89 Бюджетного кодексу України витрати, які спрямовуються на заклади охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, здійснюються з місцевого бюджету.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» фінансування охорони здоров`я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Щодо обгрунтованості звернення прокурора в інтересах держави з цим позовом:

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 вказано, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку з посиланням на законодавство самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Велика Палата Верховного Суду зробила свій висновок щодо поняття «нездійснення або неналежного здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій» (справа №912/2385/18 від 26.05.2020 року), відповідно до якого бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Відповідно до п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №910/3486/18 визначено, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, про що вказується в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі №903/129/18.

Згідно із ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18від 26.05.2020 р. вказано, що прокурор, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», надає можливість такому органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Невжиття компетентним органом відповідних заходів протягом розумного строку після того, як такому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватись як бездіяльність такого органу.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у п. п. 82-84 постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц дійшла до висновку, що незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (у тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин.

Змістом правовідносин за участю держави є права, обов`язки та інтереси самої держави, які вона реалізує через відповідного суб`єкта, а не приватні права, обов`язки та інтереси цього суб`єкта, який бере безпосередню участь у певних правовідносинах від імені держави.

Наведене кореспондується з правовим висновком Верховного Суду у справі №910/18605/19, викладеним у постанови від 25.08.2022 року, за яким, визначаючи одним із позивачів суб`єкта, через якого держава бере участь у правовідносинах, прокурор не здійснює захисту його інтересів, а захищає порушені інтереси держави, які тісно пов`язані з діяльністю або повноваженнями такого суб`єкта.

Тож фактичним позивачем у позові, поданому в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор, а отже, судовому захисту підлягає порушений інтерес держави, а не приватний інтерес суб`єкта, через якого держава діє в цивільних правовідносинах.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Таким чином, враховуючи, що затрати лікарні не відшкодовані, що свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави уповноваженими органами, виникає законне право прокурора на звернення із даною позовною заявою до суду на захист державних інтересів, оскільки вказана бездіяльність призводить до ненадходження коштів, які мали б поступити до міського бюджету.

Згідно п. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

У зв`язку з цим, маючи усі необхідні підстави та повноваження, керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся із даним позовом до суду в інтересах Кам`янської міської ради для захисту інтересів держави у бюджетній сфері.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. В той же час, оскільки Позивач є звільненим від сплати судового у таких справах, то судовий збір має бути стягнено із Відповідача на користь держави.

Керуючись ч.1 ст.1206 ЦК України, ст., ст. 81, 247, 263-265, 268, 273, 280 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:.

Позовну заяву виконувача обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Чеботарьова Віталія Вікторовича, який діє від імені та в інтересах в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Кам`янської міської ради (код ЄДРПОУ 24604168, майдан Петра Калнишевського, 2, м. Кам`янське) кошти, витрачені на лікування потерпілого в сумі 13229 (тринадцять тисяч двісті двадцять дев`ять) гривень 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 06.04.2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Виконувач обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури, який діє від імені та в інтересах в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, м.Кам`яньске, вул. І.Ясюковича, 2, код ЄДРПОУ 02909938;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги", Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Вячеслава Чорновола, буд.79А, ЄДРПОУ 01985854.

Суддя А.С. Кузнєцова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua