Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №209/8463/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/8463/25

Провадження № 2/209/703/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"09" квітня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Ковальової-Писаревої А.Б.,

за участю секретаря - Лушпай І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Кам`янської міської Ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Кам`янської міської Ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Первомайськ Миколаївської області. Його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 березня 2010 року до 29 грудня 2014 року. Після розірвання шлюбу між батьками він залишився проживати разом з батьком, а мати, покинувши його, поїхала до родичів у російську федерацію, де згодом влаштувала своє особисте життя і залишилась там на постійне місце проживання, повідомивши йому та його батьку, що наміру повертатись в Україну вона не має і забирати його до себе вона також наміру не має. З 2014 року мати не приймає участі у його вихованні та не бере участі у матеріальному утриманні. Жодного разу мати не приїхала, щоб побачитись з ним, останній раз він бачив матір у 2019 році, коли з дідусем і бабусею приїздив у м.москва для лікування бабусі. Тривалий час його батько не вирішував питання про позбавлення відповідачки батьківських прав, сподівався, що вона все ж таки, схаменеться і почне приймати хоч якусь участь у його житті, однак, його сподівання виявились марними, ОСОБА_2 повністю звільнила себе від усіх батьківських обов`язків, в тому числі, і від його матеріального утримання. На теперішній час, він досяг чотирнадцяти років і має право на самостійне звернення до суду з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно нього, і у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 самоусунулась від його виховання та утримання. У теперішній час у нього виникають питання, як то реєстрація місця проживання, перетин кордону тощо, які йому неможливо вирішити без присутності матері. Крім того, у теперішній час його батько, ОСОБА_3 проходить військову службу у лавах ЗСУ, у зв`язку з чим наказом Служби у справах дітей Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року він, позивач, був влаштований у родину свого дідуся ОСОБА_5 . Просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що дасть підстави для внесення відповідних відомостей в актовий запис про народження дитини №31 від 22 липня 2010 року, призведений Виконкомом Кінцепільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на його утримання, як неповнолітньої дитини, аліменти у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з дня подання позовної заяви до суду до досягнення віку повноліття.

Ухвалою суду від 04 грудня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду від 20 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 постановлено провести заочний розгляд справи та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовільнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилась, була неодноразово повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, згідно з вимогами ст. 128, 131 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні поштові документи та оголошення на офіційному сайті суду, заяву про розгляд справи без її участі та відзив на позовну заяву не надала, в наявності достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, суд вважає за можливе розглядати справу у її відсутності.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Кам`янської міської Ради Г.Пелипас надала до суду клопотання про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування з урахуванням висновку від 12 лютого 2026 року №8вих-20/159 та найкращих інтересів дитини.

Представник третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) М. Цивата надала до суду заяву про розгляд справи без представника відділу.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, зважаючи на наявність законних підстав, суд приходить до висновку про можливість у відповідності до вимог ст.223 ЦПК України ухвалити рішення про задоволення позову на підставі наданих сторонами доказів, без вислуховування особистих пояснень відповідача по справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши весь обсяг доказів по справі, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22 липня 2010 року виконком Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, актовий запис №31, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю його є – ОСОБА_2 , батьком – ОСОБА_3 /а.с.10/.

Згідно рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області №209/7286/14-ц від 29 грудня 2014 року шлюб, зареєстрований 06 березня 2010 року виконкомом Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, актовий запис №02 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано /а.с.11/.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається в 9-В класі Комунального закладу «Ліцей №44» Кам`янської міської ради з 01 вересня 2017 року по теперішній час, його вихованням займається виключно батько ОСОБА_3 , мати не бере участі у вихованні сина, не відвідує батьківські збори, не цікавиться його навчанням та поведінкою, що підтверджується довідкою №01-27/263 від 22 жовтня 2025 року та довідкою №01-15/336 від 22 жовтня 2025 року /а.с.12, 13/.

З 2010 року по теперішній час позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із зареєстрованими за цією адресою дідусем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , бабусею ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який з серпня 2025 року знаходиться (перебуває) в лавах ЗСУ, що підтверджується актом №348 про проживання від 17 вересня 2025 року, який складений на підставі свідчень мешканців квартири АДРЕСА_2 ( ОСОБА_7 ) та квартири АДРЕСА_3 ( ОСОБА_8 ) будинку АДРЕСА_4 та затверджений начальником юридичного відділу КП КМР «Добробут» Білим О.С. та довідкою №001356362 про склад сім`ї виданої 25.10.2025 року ТОВ «Абонент ХХІ» /а.с. 14, 15/.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2026/005625149 сформованого 08 квітня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 з 09 грудня 2025 року.

Батько неповнолітнього позивача ОСОБА_3 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 09 серпня 2025 року № 1670 призваний на військову службу під час мобілізації в особовий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_7 №1/218 від 08 вересня 2025 року /а.с.16/.

Відповідно до наказу Служби у справах дітей Кам`янської міської ради Дніпропетровської області №114/05-16 від 27 жовтня 2025 року «Про тимчасове влаштування неповнолітнього ОСОБА_1 » /а.с.17/, неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тимчасово влаштовано в сім`ю ОСОБА_5 .

Допитаний в судовому засіданні дідусь позивача, ОСОБА_5 , пояснив, що постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним в квартирі постійно проживає його дружина, син ОСОБА_3 , який проходить військову службу, а також онук, ОСОБА_1 . Підтвердив, що мати онука, яка є відповідачкою по справі, давно виїхала з міста Кам`янське на заробітки. Сином, ОСОБА_1 , не цікавиться, матеріальної допомоги не надає, хоча вона не є інвалідом та могла б надавати таку допомогу. Позивачеві, ОСОБА_1 , вона навіть не телефонує. Онука, ОСОБА_1 , утримують матеріально він /дідусь/, його жінка /бабуся/ та син, ОСОБА_3 , та виховують спільно зазначені особи.

Судом не встановлено вчинення позивачем або його батьком ОСОБА_3 будь-яких перешкод відповідачу у виконанні нею своїх батьківських обов`язків чи наявність її звернень до Служби у справах дітей з цього приводу.

Згідно висновку виконавчого комітету Кам`янської міської ради №8вих-20/159 від 12 лютого 2026 року, Орган опіки та піклування виконавчого комітету міської ради питання про позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишив на розсуд суду /а.с.44-45/.

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно п.6. та п.7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За змістом ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту п.2 ч.1 ст.164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наслідком позбавлення батьківських прав як виняткового заходу є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

П.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

П.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Таким чином, обов`язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків. Обставини справи свідчать про ухилення відповідача як матері від виконання своїх обов`язків щодо неповнолітнього сина, оскільки вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання і виховання, підготовку до самостійного життя, та не забезпечує дитині матеріальної підтримки, медичного догляду і лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання.

Доказів щодо спростування таких обставин, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Враховуючи встановлені обставини, з урахуванням вимог чинного національного та європейського законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач по справі внаслідок винної поведінки та свідомого нехтування покладених на неї, як матері, обов`язків, ухилилася і продовжує ухилятися від їх виконання, у зв`язку з чим, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.3 ст.166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_1 , з метою надання йому статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та стягувати з відповідача аліменти на його утримання.

Оскільки позивач, відповідно до Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, тому, керуючись ст.141 ЦПК України, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 (1211,20 +1211,20) грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 19, 150, 164, 165, 166, 180, 196 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 12, 13, 76, 77, 79, 81, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 280-284, 288-289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ), Орган опіки та піклування Кам`янської міської Ради (ЄДРПОУ 24604168, місцезнаходження: 51900, м.Кам`янське, пл.Калнишевського Петра, 2), Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) (ЄДРПОУ 33247395, місцезнаходження: 51900, м.Кам`янське, пр.Василя Стуса,2А) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що дасть підстави для внесення відповідних відомостей в актовий запис про народження дитини №31 від 22 липня 2010 року, призведений Виконкомом Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ) аліменти на його утримання у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з 30 жовтня 2025 року до досягнення ОСОБА_1 віку повноліття.

Відповідно до ст.430 ЦПК України, рішення в частині стягнення суми місячного платежу аліментів допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення – 09 квітня 2026 року.

Суддя А.Б. Ковальова-Писарева