Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №469/744/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №469/744/25

Провадження №2/477/315/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої – судді Саукової А.А.,

з секретарем – Котовою О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИЛА:

На адресу Вітовського районного суду Миколаївської області за підсудністю з Березанського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач звернувся із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №7975766 від 10.06.2024 року в сумі 71 130,00 грн., а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.06.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7975766 від 10.06.2024 року на суму 15 000,00 грн, строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 1,5 % в день.

27.01.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №27.01/25-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» належне йому право вимоги до відповідача коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», а ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги грошових коштів до відповідача

За таких обставин позивач просить стягнути на його користь із відповідача зазначені суми заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 до суду надав відзив на позовну заяву в якому, в якому не заперечує щодо факту укладення договору. Разом з тим відповідач не погоджується із розміром позовних вимог, в частині нарахування процентів, штрафних санкції та інших додаткових платежів, які є неспівмірними із сумою отриманого кредиту. Зазначив, що з 28.03.2022 року є ВПО, інвалід 3 групи та багатодітний батько. Наголошує на тому, що погоджується гасити тіло кредиту в сумі 22 000,00 грн, однак заперечує щодо суми процентів, пені та витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає їх завищеними.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет та договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора, який формується кожного разу та направляється на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем в договорі. Вказав, що відповідач ознайомився з умовами договору і самостійно зазначив реквізити на які було перераховано кошти за кредитним договором. Також позивач наголосив на тому, що сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами в залежності від виконання позичальником умов договору. Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач вказав, що заявлена ними сума витрат є співмірною зі складністю справи, зворотного відповідачем не доведено. Позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена відповідно до положень статті 128, 130 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного

Судом встановлено, що 10.06.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7975766 від 10.06.2024 року на суму 15 000,00 грн, строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 1,5 % в день. Знижена процентна ставка 1,395, орієнтовна реальна річна процентна ставка 9089.90%, загальні витрати на дату укладення договору - 81 000,00 грн.,( 80 527,50 грн з урахуванням зниженої процентної ставки). орієнтовна вартість кредиту 96 000,00 грн.

24.06.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №7975766, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 7 000,00 грн, внесено зміни до п. 1.3. Договору, відповідно загальна сума кредиту склала 22 000,00 грн. З боку відповідача додаткову угоду до договору також підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача в АТ «ПУМБ.

Факт перерахування коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 28.01.2025 року, відповідно до якої 10.06.2024 року перераховано відповідачу кошти в сумі 15 000,00 грн.

Факт перерахування коштів підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» від 29.01.2025 року, згідно якої відповідачу 24.06.2024 року перераховано кошти в сумі 7 000,00 грн.

Даний кредитний договір було підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатору.

Підписання договору про надання споживчого кредиту №7975766 від 10.06.2024 року свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

27.01.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №27.01/25-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» належне йому право вимоги до відповідача коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», а ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги грошових коштів до відповідача.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 27 січня 2025 року до договору факторингу №27.01/25-Ф ТОВ «Факторинг Партнерс» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 71 130,00 грн.

Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення наданого кредиту в строки, передбачені договором про споживчий кредит №7975766 від 10.06.2024 року, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Загальна сума заборгованості по кредиту за договором про споживчий кредит №7975766 від 10.06.2024 року становить 71 130,00 грн, яка складається з наступного: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту 22 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 38 130,00 грн, та пенею в сумі 11 000,00 грн.

Отже, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини (кредит).

Надані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв`язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості за договором). Умови договору не оспорюються, умови договору сторонами виконувались, що свідчить про дійсність договору.

Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Щодо вказаного у відзиві клопотання відповідача про зменшення розміру позовних вимог суд зазначає наступне.

Розмір заборгованості за договором про споживчий кредит відповідачем не спростований, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не проводив.

У поданому відзиві на позов відповідач просив суд урахувати положення закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та зменшити розмір процентів штрафів та пені і не нараховувати нові.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»,. загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після дати початку тимчасової окупації залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором.

2. За невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов`язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру.

Отже, виходячи із аналізу статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», вказана норма стосується штрафів, пені та інших платежів. Щодо нарахування відсотків за кредит, вказана норма не застосовується.

Окрім цього, положення частини 6 статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» наголошують на тому, що положення частин першої - п`ятої цієї статті поширюються виключно на кредитні договори та договори позики, укладені:

до дати початку тимчасової окупації з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;

до 14 квітня 2014 року з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Положення частин першої - п`ятої цієї статті не поширюються на заборгованість внутрішньо переміщених осіб, які:

залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та в яких станом на дату початку тимчасової окупації наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики;

залишили або покинули своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та станом на 14 квітня 2014 року в яких наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики.

Тобто, вказана стаття не поширюється на ОСОБА_1 , оскільки кредитний договір він уклав 10.06.2024 року, вже будучи як внутрішньо-переміщена особа з 28.03.2022 року.

У свою чергу, відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача щодо розміру заборгованості суду не надано.

Натомість, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені/штрафі в сумі 11 000,00 грн. задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні»у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону стягнення штрафних санкцій у розмірі 11 000,00 гривень за кредитним договором №7975766 від 10.06.2024 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, пред`явлені вимоги про стягнення кредитної заборгованості з відповідача на користь позивача підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 60 130,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 22 000 грн., заборгованості за процентами 38 130,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до положень п.1 ч.3ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 25 000,00 грн, які підтверджуються договором про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, витягом з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 року.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані представником не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Оцінюючи заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді, дотримуючись принципу диспозитивності, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, обсяг наданої правової допомоги, зміст заперечень відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також з урахуванням складності справи, співмірності, доцільності та необхідності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Оскільки позов майнового характеру задоволено частково, тому понесені та документально підтверджені позивачем витрати на судовий збір підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.4,12,89,259,263-265,282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», Ґедройця Єжи, буд. 6 офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за кредитним договором №7975766 від 10.06.2024 року у сумі 60 130,00 ( шістдесят тисяч сто тридцять ) гривень 00 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту - 22 000 грн., заборгованості за процентами 38 130,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», Ґедройця Єжи, буд. 6 офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судового збору в розмірі 2 047,65 грн (дві тисячі сорок сім гривень) 65 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень нуль копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 25 березня 2026 року через щоденні відключення електропостачання, які застосовуються відповідно до встановлених графіків погодинних відключень ПАТ «Миколаївобленерго».

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640171, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройца Єжи, 6, оф.521.,

відповідач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ., РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя А.А.Саукова