Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №698/1023/25 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 698/1023/25

Провадження № 2/698/44/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 березня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Лазаренка В.В.,

при секретарі судових засідань – Триліс Я.О.,

представника позивачки – адвоката Колісника С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що 17.07.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, про що 17.07.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Катеринопільського районного управління юстиції Черкаської області зроблено відповідний актовий запис № 19 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 . Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження. Рішенням Калинопільського районного суду Черкаської області від 24.07.2025 року у справі № 698/540/25 шлюб між ними розірвано. Рішення набрало законної сили 25.08.2025 року.

Зазначає, що за час перебування у шлюбі позивачки з відповідачем 25.10.2005 року ними за спільні сімейні гроші було придбано майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,8 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м., з верандою «а», ганком «г», сараєм «Б», погрібом «П», що розташований на земельній ділянці площею 0,29 га., яка перебуває у комунальній власності Калинопільської селищної ради, про що свідчить Договір купівлі-продажу будинку, укладений між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений 25.10.2005 року державним нотаріусом Катеринопільської державної нотаріальної контори Івонік Л.А., реєстровий № 2172. Зазначений будинок за їхньою з відповідачем спільною згодою зареєстрований за її колишнім чоловіком ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9061303, виданим 24.11.2005 року Катеринопільським ВП Черкаського обласного ОБТІ, однак є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках.

Після розірвання шлюбу вона з відповідачем стали проживати окремо, згоди про добровільний поділ нерухомого майна між ними не досягнуто, тому, з метою захисту своїх законних прав та інтересів, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито зальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою суду від 03.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.03.2026 року.

Позивачка в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце слухання справи повідомлялися належним чином. Представник позивачки адвокат Колісник С.М. в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив задовольними позов. 31.03.2026 року надав через канцелярію суду письмову заяву, в якій просить суд розглянути справу за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд ухвалити по справі заочне рішення, у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Відповідач в судове засідання 03.02.2026 року та 31.03.2026 року не з`явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причин неявки в судове засідання не повідомив. Відзив на позовну заяву до суду не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачкою докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 17.07.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Катеринопільського районного управління юстиції Черкаської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про що 17.07.2004 року складено відповідний актовий запис № 19, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 . Прізвище після одруження дружини ОСОБА_9 .

Згідно із копіями свідоцтва про народження, під час перебування в шлюбі у ОСОБА_7 та ОСОБА_1 народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії договору купівлі-продажу, посвідченого 25.10.2005 року державним нотаріусом Катеринопільської державної нотаріальної контори Івонік Л.А., зареєстрованого в реєстрі № 2172, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_2 купив будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 0,29 га, яка перебуває в державній власності. На цій земельній ділянці знаходиться один житловий будинок, стіни якого саманні, обкладені цеглою,загальною площею 60,8 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м. з верандою а, ганком г, сараєм Б, погрібом П.

Згідно із копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9061303 від 24.11.2005 року, будинок за адресою АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , дата державної реєстрації: 26.10.2005, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу / 2172 / 25.10.2005 / Катеринопільська державна нотаріальна контора.

Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано заочним рішенням Калинопільського районного суду Черкаської області від 24.07.2025 року, справа № 698/540/25.

Відповідно до висновку Приватного підприємства «Черкаський центр надання послуг» про вартість майна про оцінку нерухомості № DF251117-001 від 17.11.2025 року, об`єкт оцінки та адреса: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 60,8 кв.м.. житловою площею 39,5 кв.м., розташований на неприватизованій земельній ділянці площею 0,29 га, за адресою: АДРЕСА_1 , визначена вартість 316965,00 грн. 00 коп.

Відповідно до звіту Приватного підприємства «Черкаський центр надання послуг» про оцінку майна № DF251117-001 від 17.11.2025 року, об`єкт оцінки та адреса: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 60,8 кв.м.. житловою площею 39,5 кв.м., розташований на неприватизованій земельній ділянці площею 0,29 га, за адресою: АДРЕСА_1 , визначена вартість 316965,00 грн. 00 коп..

Таким чином, дані правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з того, що основними засадами (принципами) цивільного законодавства, зокрема є: верховенство права, змагальність сторін, диспозитивність, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

На противагу цьому слід зазначити, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Як вбачається із змісту правової позицій викладеної у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 61-36178св18, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 16.12.2015 року у справі № 6-2641цс15, норми Сімейного кодексу України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

За змістом ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 163 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до абзацу 1 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11 сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Зі змісту п.п. 23, 24 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Також п. 30 цієї ж Постанови, передбачено рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

При цьому, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.

Отже, згідно приписів законодавства, яке застосовується до правовідносин між сторонами, а також враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_1 придбали спірне майно під час шлюбу, то вони є співвласниками житлового будинку, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами презумпцію спільності права власності сторін на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Таким чином, суд повністю задовольняє вимоги позивача та питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,8 кв.м.. житловою площею 39,5 кв.м., з верандою «а», ганком «г», сараєм «Б», погрібом «П», що розташований на земельній ділянці площею 0,29 га., яка перебуває у комунальній власності Калинопільської селищної ради, Звенигородського району, Черкаської області.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,8 кв.м.. житловою площею 39,5 кв.м., з верандою «а», ганком «г», сараєм «Б», погрібом «П», що розташований на земельній ділянці площею 0,29 га., яка перебуває у комунальній власності Калинопільської селищної ради, Звенигородського району, Черкаської області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 1584 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 83 (вісімдесят три) коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Лазаренко