Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №569/12692/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12692/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Сидорука Є.І., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 350094 від 06.06.2025 року, 06 червня 2025 року о 11 год 41 хв, в м. Рівне по вул. Небесної Сотні, 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп`яніння відмовився.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні правопорушення не визнав та просив суд закрити справу у зв`язку із відсутністю події і складу правопорушення, з підстав, викладених у його письмових поясненнях. Додатково пояснив суду, що належних доказів його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі матеріали справи не містять, що виключає наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що жодних ознак сп`яніння у нього не було, наркотичних засобів не вживає.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУПАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цією ж статтею передбачено чим встановлюються ці дані.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції,ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно з вимогами, передбаченими п.6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 353094 від 06 червня 2025 року, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП виражається в тому числі і у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, в даному випадку відмова особи, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в сенсі ст. 130 КпАП України безпосередньо пов`язана з перебуванням цієї особи в стані наркотичного сп`яніння. Саме зазначена обставина ставиться у провину ОСОБА_1 .

Саттею 55 Конституції України передбачено - кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

З досліджених судом відео файлів, відеозаписів з камери 472927 вбачається, що після зупинки поліцейським не було повідомлено про наявність підозри щодо перебування водія у стані наркотичного сп?яніння, ознак, які надавали б підстави поліцейському вважати, що водій перебуває у стані наркотичного сп?яніння були відсутні. Разом з тим, поліцейський наполягав на тому, що водієві необхідно пройти відповідний мадичний огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння, при цьому не було проведено необхідних дій, передбачених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції N? 1452/735 від 09.11.2015 р., які дають підстави вважати те, що особа перебуває у відповідному стані сп?яніння.

Згідно з усталеною судовою практикою, описані в п. 4 розділу І Інструкції, ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному конкретному випадку.

Водночас з переглянутого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, у водія ОСОБА_1 не вбачається зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння, що зазначені у протоколі. Головною ознакаю, на що вказували поліцейські, було тремтіння рук, однак вказана ознака не є ознакою наркотичного сп"яніння відповідно до Інструкції.

Факт того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідного огляду для встановлення стану сп?яніння також не підтвердився жодним доказом, а також доданим відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.

Однак, в ході судового розгляду було встановлено, що відмова останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не була пов`язана з перебуванням останнього в стані наркотичного чи іншого сп`яніння. Як пояснив останній, працівниками поліції йому не було роз`яснено наслідки відмови від проходження медичного огляду на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я. Відмовився проходити огляд, оскільки мав невідкладні справи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що 06.06.2025 він зізвонився з ОСОБА_1 , і попросив останнього завезти його на склад, по своїх робочих справах. Біля 11 год він під"їхав до ОСОБА_1 , який керував автомобілем Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , де вже в салоні знаходились невідомі хлопець і дівчина. Він сів ззаді в салоні автомобіля за вказаними особами. Проїхавши залізничний переїзд біля ринку Дикого в м. Рівне, він відчув, що автомобіль зупинився. Після цього, ОСОБА_1 відкрив двері, а хлопець з дівчиною вийшли, а він залишився сидіти ззаді в автомобілі. В цей час почув, як до них під"їхав поліцейський автомобіль, і поліцейський почав розпитувати в останнього, чий автомобіль і хто ним керував. ОСОБА_1 повідомив, що його автомобіль, і він водій. Він, ОСОБА_2 , залишився в салоні автомобіля, і на вулицю не виходив. Він бачив, що поліцеські щось розпитували у останнього, він закривав то відкривав очі. Потім він пішов до них в автомобіль, і довгий час не повертався. Після того як поліцеський автомобіль поїхав, він вийшов з автомобіля, і пішов на тролебусну зупинку, а ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля і поїхав далі. . Він знає, що наркотичних чи психотропних речовин останній не вживає, під час спілкування і керування автомобілем ОСОБА_1 був в адекватному стані, жодних тремтінь рук у того не було. Зіниці ока були в нормальні стані, як у всіх людей. Про те, що останній відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп"яніння він не бачив і не чув.

Згідно п.1.7 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, вказаними нормами регламентовано, що особи, які керували транспортними засобами підлягають огляду у закладі охорони здоров`я лише у двох випадках: якщо вони відмовляються від проходження огляду на стан сп`яніння на місці або не згодні з результатами такого огляду. Інших підстав огляду вказаних осіб у закладі охорони здоров`я не передбачено законодавством.

Так, за змістом пунктів 7, 11, 13 вищевказаного розділу Інструкції, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.

Відповідно до п. 15 розділу 3 Інструкції, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

При цьому, твердження працівника поліції, що склав протокол про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду внаслідок перебування його в стані наркотичного сп`яніння, спростовується доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема із долученого до матеріалів справи Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається у графі «Результат огляду» - поліцейським зазначено, що такий огляд не проводився.

Відповідно до п. 3 Постанови КМУ №1103 від 17.12.2008 року "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, і проведення такого огляду" огляд проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря-фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 6 цієї Постанови встановлено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд наведена в додатку 1 до цієї Інструкції, затвердженої Наказом МВС МОЗ від 09.11.2015 №1452/735.

Всупереч наведених норм, акт огляду, направленняна стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів стосовно ОСОБА_1 та протокол про адмінправопорушення було складено поза межами медичного закладу так, як останній до медичного закладу не доставлявся, що підтверджено записом інспектора поліції у направленні. Протокол було складено на місці зупинки транспортного засобу в м. Рівне, вул. Небесної Сотні, 8, що свідчить про те, що такий огляд був проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП.

Також в ході судового розгляду було встановлено, що посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучалось , і після зупинення його поліцейськими, він продовжив рух за кермом даного автомобіля, що вказує на безпідставність вимог щодо перебування останнього в стані наркотичного сп"яніння.

Таким чином, будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, які підтверджували факт керування ОСОБА_1 06.06.2025 о 11 год 41 хв, в м. Рівне по вул. Небесної Сотні, 8, транспортним засобом Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння, в силу вимог ст. 251 КУпАП немає та в судовому засіданні не здобуто. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та п. 22 Інструкції.

Відповідно до ст. 8 Контитуції України - в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Докази – це будь-які фактичні дані, які дозволяють органу або посадовій особі: Встановити факт вчинення адміністративного правопорушення; визначити винність особи у вчиненні правопорушення; з`ясувати інші обставини, що є важливими для правильного розгляду справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, докази включають: Протокол про адміністративне правопорушення;Документ, що оформлюється уповноваженою особою. Пояснення: Отримані від особи, яку притягують до відповідальності, потерпілих та свідків. Висновки експертів: Результати експертиз, що проводяться для встановлення певних фактів. Речові докази: Матеріальні предмети, що мають значення для справи. Показання технічних приладів та засобів: Дані з фото-, кіно-, відеокамер, а також приладів, що працюють в автоматичному режимі, зокрема при нагляді за дорожнім рухом. Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу: Документ, що фіксує огляд і затримання авто. Протокол про вилучення речей і документів: Документ про вилучення матеріальних цінностей. Інші документи: Будь-які інші документи, що стосуються справи.

Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності є необґрунтованою та безпідставною, не може породжувати у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння, а відмова від огляду за таких обставин не може породжувати для водія негативних юридичних наслідків.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладений у ньому повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Водночас, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним вимог п. 2.5 ПДР суду не надано.

В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд не є каральним органом. Суд потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення. У разі встановлення такої вини притягнення особи до відповідальності, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

ЄСПЛ підтримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява №25).

За змістом правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведені події та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

З врахуванням наведеного, встановлені обставини не дають достатніх підстав вважати, що в судовому засіданні знайшли підтвердження подія і склад адміністративного правопорушення, а будь-які інші докази суду надані не були.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247 п. 1, 284 п. 3 КУпАП,суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, в десятиденний термін з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області.

Суддя Сидорук Є.І.