Вирок від 18 березня 2026 р. у справі №569/28296/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/28296/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

з участю обвинуваченого - ОСОБА_3

прокурора - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальне провадження за №12025181010002070 від 14.10.2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освіоюа, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , в період часу з 15.09.2024 по 13.10.2025, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, маючи умисел на заподіяння психологічних страждань, діючи систематично, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім`ї, вчинив відносно особи, з якою перебуває в сімейних відносинах в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1, п. 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - своєї матері ОСОБА_5 домашнє насильство, що призвело до її психологічних страждань, розладів емоційного здоров`я, погіршення якості життя.

Так, 15.09.2024, 25.12.2024, 14.01.2025, 22.04.2025, 29.06.2025, 31.08.2025, ОСОБА_3 безпричинно вчиняв відносно своєї матері ОСОБА_5 психологічне насильство у формі образи, висловлювання на її адресу нецензурною лайкою, погрози фізичною розправою, завдаючи шкоди психічному здоров`ю потерпілої, за що 04.10.2024, 22.01.2025, 07.02.2025, 09.05.2025, 18.07.2025, 19.09.2025, був притягнутий Рівненським районним судом Рівненської області до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1-3 ст. 173-2 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме: у домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю визнав свою вину та підтвердив обставни, які зазначені у вироці. Зазначив, що 13.10.2025 приблизно о 14 год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи протиправність своїх дій та маючи прямий умисел на заподіяння психологічних страждань, вчинив щодо потерпілої психологічне насильство, яке виразилось у голосних криках, образах, погрозах та вживанні нецензурної лексики у відповідь на її відмову передати йому грошові кошти, що викликало у потерпілої сильний страх за життя та здоров`я і змусило її тікати з власної квартири, через що потерпіла проживає у постійному страху, та позбавлена можливості повноцінно відпочивати у власному домі.

У вчененому кримінальному правопорушенні свою вину визнаа, щиро розкаявся.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому злочині, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу винного. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності їх позицій. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження в суді.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані вірно, а саме за ст.126-1 КК України – домашнє насильство, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання відповідно до ст.66 КК України – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України – вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, має постійне місце проживання. Згідно довідки Комунального підприємства «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради (КН«РОЦПЗН») №6410 від 10.12.2025 року ОСОБА_3 звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога в КП «РОЦПЗН», діагноз: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, за медичною допомогою до лікаря- психіатра протягом останніх п`яти років не звертався. Не судимий. За місцем проживання характеризується з негативної сторони, до адміністративної відповідальності притягувався неодноразово.

Частиною 2 статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням обставин справи і даних про особу винного, усвідомлення ним протиправності своєї злочинної поведінки та наміру в подальшому суворо дотримуватись закону, за наявності обставини, що обтяжує покарання, та декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання за ст.126-1 КК України в межах санкції статті .

На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_3 такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Суд враховує також і поведінку обвинуваченого після скоєння злочинів і вважає, що його поведінка свідчить про те, що ОСОБА_3 вживає заходи щодо свого виправлення, щиро розкаявся, тому суд вважає, що ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, приймаючи до уваги обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, суд вважає можливим щодо ОСОБА_3 застосувати положення ст.75 КК України з встановленням іспитового терміну, оскільки саме це покарання, на переконання суду, найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст.50 КК України. При цьому на ОСОБА_3 необхідно покласти обов`язки визначені ст. 59-1 КК України.

На переконання суду, призначене покарання буде достатнє для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази по справі вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100, ч. 2 ст. 124 КПК України.

Цивільні позови у кримінальному провадженні потерпілими не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 роки.

Відповідно до ст.59-1 КК України наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства та покладенням наступних обов?язків:

1) періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Застосувати до ОСОБА_3 передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК Україні

обмежувальний захід у виді направлення його для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

Організацію, виконання та проходження програми для кривдників покласти на Рівненську міську раду, що за адресою: м. Рівне вул. Соборна, 12 А.

Заходи забезпечення у кримінальному провадженні, судові витрати, речові докази - відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

На вирок суду може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів моменту проголошення вироку через Рівненський міський суд.

Згідно ст. 376 ч 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6