Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №554/3633/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 06.04.2026Справа № 554/3633/26

Провадження № 2-о/554/151/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

за участю учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису та просила видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 ; заборонити їм наближатися до її місця проживання ближче ніж 100 м; заборонити будь-які контакти з нею строком на 6 місяців, у тому числі: особисте спілкування, телефонні дзвінки; повідомлення, спілкування через третіх осіб; заборонити перебувати біля її житла.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 вказала на те, що протягом приблизно чотирьох місяців ОСОБА_2 регулярно приходить до місця її проживання та чинить психологічний тиск. Провокує конфлікти, висловлює образи та погрози. У пізній час доби (після 23:00) стукає у вікна та двері, вимагає впустити її до будинку, що створює для заявниці постійний стан страху та психологічного напруження. Після того, як вона змушена впустити її до будинку, ОСОБА_2 влаштовує сварки, висловлює образи, інколи штовхає її та поводиться агресивно.

ОСОБА_3 також допускає агресивну поведінку, грубо спілкується з нею, смикав її за одяг та висловлював погрози, чим викликав у неї сильний страх за своє життя та здоров`я.

У зв`язку із загостренням конфліктної ситуації вона була змушена викликати поліцію для свого захисту.

Заявник є людиною похилого віку та має проблеми зі здоров`ям, тому постійні конфлікти та психологічний тиск негативно впливають на її стан здоров`я.

Зважаючи на постійний психологічний тиск, конфлікти та агресивну поведінку, ОСОБА_1 змушена звернутись до суду за захистом.

Ухвалою суду від 17.03.2026 року було відкрито провадження у даній справі.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала та просила її задовольнити з підстав, викладених у заяві. Зазначила, що ОСОБА_4 є її дочкою. Заявник тричі лікувала доньку та її чоловіка. Останні приходять до неї додому, стукають у вікна та двері. На даний час вони вже не приходять. Коли вона ходила до них за своїми сходами, то чоловік доньки смикав її за одяг. Просить видати припис.

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність цих осіб, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Вислухавши заявника, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Із доказів до заяви про видачу обмежувального припису заявником долучено довідку про стан здоров`я ОСОБА_5 , витяг з ЄРДР по заяві ОСОБА_5 та рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Правовідносини, що склалися між учасниками справи регулюються спеціальним Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року за № 2229-VIII (далі Закон № 2229-VIII), а також міжнародно-правовими актами, під час вирішення такої категорії справ обов`язковому застосуванню підлягає судова практика Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України № 2229-VIIIпередбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Частиною 2 ст. 3 Закону № 2229-VIII визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини 1статті 1 Закону №2 229-VIII визначено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Наведені висновки сформульовано у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19 (провадження № 61-15016св19).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Суд під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів як заявника, так і осіб, відносно яких заявник просить видати обмежувальний припис, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди також мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілої від насильства у сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наданих суду пояснень заявниці вбачається, що між нею та заінтересованими особами наявний конфлікт та напружені стосунки.

Відповідно до змісту ст. 350-4 ЦПК України особа, яка звертається до суду із заявою про видачу обмежувального припису, повинна зазначити обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та надати докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

Заявник не зверталася із клопотанням про витребування доказів та не надала жодних доказів фактів неправомірних дій щодо неї заінтересованих осіб.

Заявниця посилається на те, що ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 тривалий час вчиняють психологічне та фізичне насильство проти неї, а саме влаштовують сварки, ображають її, штовхають та смикають за одяг, але в матеріалах справи відсутні дані про звернення її до органів Національної поліції України з приводу фактів психологічного та фізичного насильства над нею з боку ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 .

Тобто, заявниця не надала суду доказів, на підставі яких можна зробити висновки про наявність ризиків домашнього насильства, або продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Таким чином, враховуючи, що суду не надано достатніх належних, допустимих, та переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства заінтересованими особами відносно заявниці, настання наслідків його вчинення, що надавало б правову підставу для видачі обмежувального припису, суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису слід відмовити.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.4,12,13,19,95,258,259,263-265,350-1-350-6,354,355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , - залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2026 року.

Суддя А.М.Чуванова