Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №539/4493/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/4493/25

Провадження № 2/539/101/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Овчаренко О.Л.

за участю секретаря Ковтун І.О.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лубни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила: визнати житловий будинок А-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 204,4 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами а2-1 - тераса, а3 - навіс; Б - погріб; В - гараж-сарай-баня, Г - вбиральня №1 - огорожа, №2 - огорожа, №3 - ворота, №4 - ворота, №5 - хвіртка, №6 - огорожа, №7 - вигрібна яма, №8 - вигрібна яма, №9 - вигрібна яма, І - вимощення, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у ДРРП 141487053228, ідентифікатор об`єкту будівництва 01.3304224.4999331.20250611.01.0000.97 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частці за кожним у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 204,4 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у ДРРП 141487053228, ідентифікатор об`єкту будівництва 01.3304224.4999331.20250611.01.0000.97; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 5322886601:01:003:0052, площею 0,15 га, з цільовим призначенням будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , залишивши у власності ОСОБА_2 1/2 частку зазначеної земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 31.08.2010 по 05.09.2024 перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі ними було набуто спільне майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 204,4 кв.м., житловою – 77,3 кв.м., що належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності. Земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, за адресою: : АДРЕСА_1 , площею 0,15 га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5322886601:01:003:0052, придбана відповідачем за договором купівлі-продажу від 18.06.2010. На підставі цього договору відповідачу видано державний акт серія ЯЛ №106263 від 27.04.2011 на право власності на зазначену земельну ділянку. Спірний будинок був побудований та зданий в експлуатацію в період шлюбу, отже, він є спільним майном подружжя і тому підлягає поділу. У добровільному порядку розділити спільно нажите нерухоме майно виявилось неможливим по причині категоричного заперечення зі сторони відповідача, який вважає майно, набуте у період перебування у шлюбі, своєю особистою власністю. Незважаючи на те, що спірна земельна ділянка набута у власність відповідачем до шлюбу, оскільки на ній знаходиться будинок, який є спільною власністю подружжя та який підлягає поділу, то до неї також переходить право власності і на земельну ділянку у розмірі частки права власності спільного будинку відповідно до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

11.09.2025 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду дану позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження.

03.11.2025 судом постановлено ухвалу, якою підготовче провадження у зазначеній цивільній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеному у позові.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 31.08.2010 сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05.09.2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.08.2013 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.09.2025 житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Дата державної реєстрації права власності – 21.08.2013.

Відповідно до копії технічного паспорту та витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку (А-2) складає 204,4 кв.м., житлова площа - 77,3 кв.м., рік спорудження/реконструкції – 2013; а2-1 – тераса (рік спорудження/реконструкції – 2014), а3 – навіс (рік спорудження/реконструкції – 2014), Б – погріб (рік спорудження/реконструкції – 2013), В – гараж-сарай-баня (рік спорудження/реконструкції – 2013), Г – вбиральня (рік спорудження/реконструкції – 2013), №1 – огорожа (рік спорудження/реконструкції – 2013), №2 – огорожа (рік спорудження/реконструкції – 2013), №3 – ворота (рік спорудження/реконструкції – 2013), №4 – ворота (рік спорудження/реконструкції – 2013), №5 – хвіртка (рік спорудження/реконструкції – 2013), №6 – огорожа (рік спорудження/реконструкції – 2013), №7 – вигрібна яма (рік спорудження/реконструкції – 2013), №8 – вигрібна яма (рік спорудження/реконструкції – 2013), №9 – вигрібна яма (рік спорудження/реконструкції – 2014), І – вимощення (рік спорудження/реконструкції – 2014), ідентифікатор об`єкта будівництва - 01.3304224.4999331.20250611.01.0000.97. Самочинного будівництва та перепланувань не виявлено. Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.06.2010 продавець ОСОБА_3 передав, а покупець ОСОБА_2 прийняв у власність приватизовану земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 5322886601:01:003:0052.

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЛ №106263 від 27.04.2011.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.09.2025 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322886601:01:003:0052, площею 0,1454, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 ; документ, який є підставою для виникнення права, - цивільно-правовий договір, державний нотаріус, 18.06.2010; документ, що посвідчує право, - на право власності на земельну ділянку від 27.04.2011 ЯЛ 106263. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року по справі № 654/4518/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.06.2010 відповідач ОСОБА_2 набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5322886601:01:003:0052, площею 0,1454 га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказаній земельній ділянці побудували житловий будинок (А-2) загальною площею 204,4 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами (а2-1– тераса, а3 – навіс, Б – погріб, В – гараж-сарай-баня, Г – вбиральня, №1 – огорожа, №2 – огорожа, №3 – ворота, №4 – ворота, №5 – хвіртка, №6 - огорожа, №7 – вигрібна яма, №8 – вигрібна яма, №9 – вигрібна яма, І – вимощення).

Право власності на будинок зареєстровано 21.08.2013 за ОСОБА_2 .

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що набуте сторонами під час шлюбу майно, а саме: житловий будинок (А-2) загальною площею 204,4 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами (а2-1– тераса, а3 – навіс, Б – погріб, В – гараж-сарай-баня, Г – вбиральня, №1 – огорожа, №2 – огорожа, №3 – ворота, №4 – ворота, №5 – хвіртка, №6 - огорожа, №7 – вигрібна яма, №8 – вигрібна яма, №9 – вигрібна яма, І – вимощення), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу в порядку ст. 70 СК України шляхом визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 частку будинку з господарськими будівлями та спорудами.

За змістом ч.1 ст.120 ЗК України, ч.1 ст.377 ЦК України у зв`язку з набуттям позивачем ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до неї переходить і право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 5322886601:01:003:0052, площею 0,1454 га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований житловий будинок. Тому суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. З копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 111122 та копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 01.05.2024 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи безстроково. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2019 по справі № 161/4985/17 зроблено висновок про те, що у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, положення Закону України «Про судовий збір», а також задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 11195,00 грн. На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити. Визнати житловий будинок (А-2) загальною площею 204,4 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами (а2-1– тераса, а3 – навіс, Б – погріб, В – гараж-сарай-баня, Г – вбиральня, №1 – огорожа, №2 – огорожа, №3 – ворота, №4 – ворота, №5 – хвіртка, №6 - огорожа, №7 – вигрібна яма, №8 – вигрібна яма, №9 – вигрібна яма, І – вимощення), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у ДРРП - 141487053228, ідентифікатор об`єкта будівництва - 01.3304224.4999331.20250611.01.0000.97, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку загальною площею 204,4 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у ДРРП - 141487053228, ідентифікатор об`єкта будівництва - 01.3304224.4999331.20250611.01.0000.97.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку загальною площею 204,4 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у ДРРП -141487053228, ідентифікатор об`єкта будівництва - 01.3304224.4999331.20250611.01.0000.97.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 5322886601:01:003:0052, площею 0,1454 га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а іншу 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 5322886601:01:003:0052, площею 0,1454 га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , залишити у власності ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 11195,00 грн. (одинадцять тисяч сто дев`яносто п`ять гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення в повному обсязі складено 09.04.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.Л. Овчаренко