Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №539/362/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/362/26

Провадження № 2/539/858/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Левенко В. В.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що судовим наказом Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 вересня 2025 року у справі № 539/4343/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначив, що він є учасником бойових дій, приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 30 серпня 2016 року до 03 березня 2018 року. Крім того, позивач сплачує аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, на підставі рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року у справі № 539/3895/24, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно з 17 вересня 2024 року, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років за умови, що він буде продовжувати навчання.

На підставі витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 жовтня 2025 року № 366 старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено у відставку за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби відповідно до пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 05 вересня 2025 року захворювання позивача пов`язане з проходженням військової служби, позивач визнаний непридатним до військової служби. Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 02 грудня 2025 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності на 2 роки.

Позивач зазначав, що у зв`язку з хворобою він був звільнений з військової служби, йому встановлено статус інваліда ІІ групи, змінився його матеріальний стан, значні кошти витрачає на лікування та підтримання здоров`я. Також позивач сплачує аліменти у розмірі 1/6 частки на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив змінити (зменшити) розмір аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, починаючи з 30 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, вказував, що на позовних вимогах наполягає, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, вказувала, що позовні вимоги визнає.

Рух справи

30 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2026 року справу № 539/362/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Суддя на виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) звернувся із запитом до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Згідно з відповіддю Відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, яка надійшла на адресу суду, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено на 10 березня 2026 року. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов, позивачу – відповіді на відзив, відповідачу – заперечень на відповідь на відзив.

У зв`язку з неявкою відповідача розгляд справи 10 березня 2026 року відкладено на 08 квітня 2026 року.

ОСОБА_1 10 березня 2026 року подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вказував, що на позовних вимогах наполягає.

ОСОБА_2 02 квітня 2026 року подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, вказувала, що позовні вимоги визнає.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що судовим наказом Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 вересня 2025 року у справі № 539/4343/25 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року у справі № 539/3895/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно з 17 вересня 2024 року, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років за умови, що він буде продовжувати навчання.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданим 30 квітня 2015 року. Позивач приймав участь в антитерористичній операції з 30 серпня 2016 року до 03 березня 2018 року, що підтверджується довідкою від 03 березня 2018 року № 223, виданою Військовою частиною НОМЕР_3 .

На підставі витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 жовтня 2025 року № 366 старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено у відставку за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби відповідно до пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 05 вересня 2025 року № 2025-0905-0915-2497-0 захворювання позивача пов`язане з проходженням військової служби, позивач визнаний непридатним до військової служби, потребує звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я.

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 02 грудня 2025 року № 55/25/2862/В позивачу встановлено ІІ групу інвалідності на 2 роки та сформовано індивідуальну програму реабілітації.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2024 року в справі № 759/14761/22, від 19 грудня 2022 року в справі № 643/3223/21).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року в справі № 522/8836/23, від 27 листопада 2024 року в справі № 613/1404/23.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився у сторону погіршення матеріальний стан, оскільки він під час несення військової служби він отримав травми, потребує лікування та додаткових витрат, що призвело до погіршення його матеріального стану.

У частинах першій третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що після винесення судового наказу від 10 вересня 2025 року у справі № 539/4343/25, яким з позивача стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки, у позивача істотно змінилися обставини, а саме: позивач звільнений з військової служби за станом здоров`я, визнаний непридатним до військової служби, йому встановлено ІІ групу інвалідності. Крім того, позивач сплачує аліменти у розмірі 1/6 частки на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання, на підставі рішення суду.

Зазначені обставини свідчать про істотну зміну матеріального стану та стану здоров`я позивача як платника аліментів, що відповідно до статті 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій визнала позовні вимоги. Суд враховує визнання позову відповідачем.

Суд також враховує, що позивач є учасником бойових дій та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов`язане з проходженням військової служби, він потребує коштів на лікування та підтримання здоров`я. Водночас позивач утримує двох дітей, загальний розмір аліментних зобов`язань складає 5/12 частки від усіх видів заробітку (доходу).

Зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) позивача з урахуванням наявності у позивача обов`язку утримувати двох дітей, стану здоров`я платника аліментів та зміни його матеріального становища відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим частиною дев`ятою статті 7 СК України, та забезпечує баланс інтересів дитини та платника аліментів.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 553/3760/24, від 29 грудня 2025 року у справі № 199/5770/24.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Оскільки судом встановлено зміну матеріального стану та стану здоров`я позивача, наявність у нього обов`язку утримувати двох дітей, а відповідач визнала позовні вимоги, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) позивача. Водночас відсутні правові підстави для зменшення розміру аліментів саме з 30 січня 2026 року, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263–265, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 вересня 2025 року у справі № 539/4343/25 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя М. М. Пилипчук