Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №539/1017/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1017/26

Провадження № 3/539/248/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року місто Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Рудалєва Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , не працюючого,

до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 та частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

УСТАНОВИЛА:

21 лютого 2026 року о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно своєї співмешканки - громадянки ОСОБА_2 у присутності неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , а саме: ображав образливими словами, погрожував фізичною розправою громадянці ОСОБА_2 , чим завдав шкоди психологічному здоров`ю неповнолітньої дочки ОСОБА_3 .

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 (далі – Протокол) складено 04 березня 2026 року інспектором СПДН ВП Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, капралом поліції Кривенко Н.В.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Крім того, 21 лютого 2026 року близько 20 години 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно своєї співмешканки ОСОБА_3 , а саме: словесно ображав та погрожував фізичною розправою, штовхав, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 (далі – Протокол) складено 04 березня 2026 року інспектором СПДН ВП Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, старшим лейтенантом поліції Паник А.І.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

10 березня 2026 року Протоколи надійшли для розгляду по суті до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області та призначені до розгляду на 11 березня 2026 року, розгляд справи було відкладено на 25 березня 2026 року та на 08 квітня 2026 року.

Оскільки провадження щодо притягнення до відповідальності однієї і тієї ж особи перебувають у одного судді та призначені до розгляду одночасно, вказані вище справи об`єднані в одне провадження постановою суду від 08 квітня 2026 року.

ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі. Свою вину визнає в повному обсязі.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права. Процесуальні кодекси, як і інші закони, розраховані на добросовісне їх використання.

Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 173-2 КУпАП підтверджується:

1) Поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 21 лютого 2026 року, яка зазначила про те, що 21 лютого 2026 року її співмешканець ОСОБА_1 прийшовши додому, влаштував сварку, поводив себе агресивно, а тому дочка викликала поліцію;

2) Рапортом старшого інспектора -чергового Лубенського районного відділу поліції від 21 лютого 2026 року, відповідно до якого 21 лютого 2026 року надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 21 лютого 2026 року о 20 годині 30 хвилин

за адресою : АДРЕСА_1 , в даний час батько в стані алкогольного сп`яніння вчиняв домашнє насильство. Заявник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначені вище докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

З урахуванням викладеного, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 173-2 КУпАП, доведена повністю.

Як визначено частиною першою статті 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Відповідно до частини другої статті 173-2 КУпАП домашнє насильство передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

Згідно з частиною другою статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 173-2 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчинених адміністративних правопорушень та заходом державного примусу, враховуючи особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції частини другої статті 173-2 КУпАП, у виді штрафу.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

З огляду на вищевказане, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 173-2 КУпАП та вважає за необхідне застосувати до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десяти) гривень 00 копійок.

Окрім того, відповідно до положення ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що ОСОБА_1 не потрібно направляти на проходження програми для кривдників, оскільки відповідно до форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства складеної поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено середній рівень небезпеки.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 40-1, 173-2, 268, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 5 Закону України «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десяти) гривень 00 копійок.

На підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови, органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 1010 (одна тисяч десять) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в порядку, визначеному статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Строк пред`явлення документа до виконання 3 місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В. Рудалєва