Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №452/347/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 452/347/26 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.

Провадження № 33/811/406/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді апеляційного суду Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Артюшкової Олександри Олександрівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Артюшкової Олександри Олександрівни на постанову судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення згідно ст. 36 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно постанови, ОСОБА_1 , 01 лютого 2026 року о 09 год 40 хв на автодорозі Н-13 Львів-Самбір-Ужгород 45км +220м Самбірського району Львівської області, керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Івеко» із державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , порушив пункт 2.10.а, 13.3. ПДР України, а саме під час зустрічного роз`їзду із автомобілем марки «БМВ» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження відповідно з матеріальними збитками, та у наступному залишив місце ДТП, - чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтями 124 і 122-4 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник адвокат Артюшкова О.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову змінити в частині накладення адміністративного стягнення. Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В обґрунтування зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, а накладене на нього адміністративне стягнення таким, що не відповідає меті накладення такого стягнення, з огляду на наступне.

Зазначає, що ОСОБА_1 , після виявлення пошкоджень на транспортному засобі, яким він керував, одразу ж повернувся на місце ДТП. Зазначене підтверджується долученими до матеріалів справи цієї справи доказами, а саме копією рапорта помічника чергового Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Малиш Р.А., поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , поясненнями ОСОБА_1 , протоколом про адміністративне правопорушення від 01.02.2026 серії ЕПР 1 № 580518.

Вказує, що ОСОБА_1 не мав умислу на залишення місця ДТП, а з необережності вчинив таке діяння та одразу після виявлення пошкоджень транспортного засобу повернувся на місце ДТП.

Зауважує, що судом першої інстанції при визначенні виду адміністративного стягнення не враховано той факт, що ОСОБА_1 працює в ТОВ “НЕО-ТРАНС” на посаді водія автотранспортних засобів. Його робота передбачає перевезення вантажів за межі України, а також ввезення на територію нашої країни товарів, необхідних для забезпечення потреб ЗСУ.

Крім того зазначає, що ОСОБА_1 має військове звання підполковника, є ветераном військової служби, учасником бойових дій під час війни в Афганістані, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

У поданих запереченнях потерпілий ОСОБА_2 просить постанову судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року залишити без змін.

Звертає увагу, що водій ОСОБА_1 не розкаявся, не вибачився, поводився агресивно, нанесену матеріальну шкоду не відшкодував.

У судове засідання апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення апеляційного розгляду не з`явився. Натомість подав клопотання, в якому просить розгляд апеляційної скарги проводити у його відсутності.

Заслухавши виступ захисника адвоката Артюшкової О.О., пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримання доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що таку слід задоволити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, що в апеляційній скарзі не оспорюється.

Разом з цим, при накладенні адміністративного стягнення суддею не в повній мірі були враховані положення ст. 33 КУпАП.

Відповідно до вимог даної норми закону при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Санкцією ст. 124 КУпАП передбачені стягнення у виді наладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Санкцією ст. 122-4 КУпАП передбачені стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

У судовому засіданні захисник адвокат Артюшкова О.О. просила оскаржувану постанову змінити в частині накладення адміністративного стягнення. Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зауважила, що ОСОБА_1 не мав умислу на залишення місця ДТП, а з необережності вчинив таке діяння та одразу після виявлення пошкоджень транспортного засобу повернувся на місце ДТП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив змінити постанову суду першої інстанції в частині накладення стягнення. Пояснив, що вчинене ним правопорушення є необережним, умислу на досягнення негативних наслідків в нього не було, матеріальні збитки безсумнівно будуть в повному обсязі відшкодовані страховиком, а також зауважив, що він має військове звання підполковника, є ветераном військової служби, учасником бойових дій під час війни в Афганістані, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Крім того, зазначив, що він працює на посаді водія автотранспортних засобів, та його робота передбачає перевезення вантажів за межі України, а також ввезення на територію України товарів, необхідних для забезпечення ЗСУ, у тому числі ліків, продуктів харчування, деталей до техніки. Вказав, що позбавлення його права керування транспортними засобами призведе до втрати ним роботи, а відповідно і заробітку. Крім того, зауважив, що його дружина має психічні захворювання і потребує постійного сторонього догляду, який самостійно він надати не може, тому додатково оплачує послуги медсестри доглядальниці. Щодо залишення місця дорожньо-транспортної пригоди зазначив, що причиною цього стало те, що на відповідній ділянці дороги з міркувань безпеки він не мав можливості зупинити транспортний засіб, враховуючи його значну масу (близько 7 тонн). У зв`язку з цим він був змушений проїхати далі з метою здійснення розвороту, після чого повернувся на місце дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з постанови судді, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, за наявності в санкціях ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП альтернативного більш м`якого виду стягнення у виді штрафу, місцевий суд не перевірив та не врахував належним чином даних про особу ОСОБА_1 .

Апеляційний суд дійшов висновку, що позбавивши ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами за вчинення правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, суддя першої інстанції, обрала адміністративне стягнення, яке за своїм видом є надто суворим.

Зокрема, суддею першої інстанції в порушення вимог ст. 33 КУпАП, належним чином не враховано характеру вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З врахуванням конкретних обставин справи, особи ОСОБА_1 який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у вчиненому, визнав свою вину, застосоване відносно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік є надто суворим, а тому таке слід змінити та обрати стягнення у виді штрафу.

Таким чином, апеляційний суд, прийшов до переконання, що застосоване до ОСОБА_1 стягнення слід змінити на штраф в межах санкції за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, за ст. 122-4 КУпАП, а саме накласти на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн, що буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 , нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд-,

постановив:

апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Артюшкової Олександри Олександрівни задоволити.

Постанову судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення – змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

Накласти на ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят гривень) гривень; за ст. 122-4 КУпАП у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ст. 122-4 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук