Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №539/6590/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/6590/25

Провадження № 2-о/539/22/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Кузьмич Н.О.,

представник заінтересованої особи Євтушевський М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лубни в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа – Територіальна громада в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області,

установив:

Представник заявника ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа – Територіальна громада в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області.

В заяві просить встановити факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 , однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Останнім місцем реєстрації проживання ОСОБА_3 було АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки №3346 від 09.10.2025 року виданої виконавчим комітетом Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області. На момент смерті разом з померлою ніхто не був зареєстрований та не проживав.

Відповідно до акту, затвердженого сектором по роботі з ОСМ м/р №6 Лубенської міської ради Полтавської області складеного спеціалістом сектору по роботі з ОСН Скуратовською К.Д., головою вуличного комітету Корнієнко А.В., членами ради мікрорайону Духно Н.А та ОСОБА_4 на підтвердження того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , останнім місцем реєстрації проживання якого було: АДРЕСА_2 починаючи з вересня 2019 року, постійно проживала разом із племінником колишнього чоловіка ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У ОСОБА_3 не було родини, а за життя вона була дуже близькою з матір`ю ОСОБА_1 , кумою, хрещеною його сестри. ОСОБА_5 була повністю незрячою (сліпою). До 2019 року за ОСОБА_6 доглядала мати ОСОБА_7 – ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті матері, оскільки ОСОБА_9 теж постійно підтримував родинні відносини із ОСОБА_6 , разом із дружиною, вирішили забрати її до себе, бо її будинок не опалювався, вона зовсім не могла себе обслуговувати, їй необхідна була постійна медична допомога, догляд, нормальне харчування.

З вересня 2019 року і до самої смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 постійно проживала разом з ОСОБА_1 та його сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , разом вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, мали спільний бюджет.

На момент смерті ОСОБА_3 (відкриття спадщини) ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 проживав разом з померлою та здійснив її поховання.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що складається з 11/20 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належав померлій на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння від 18.03.1976 року виданого виконавчим комітетом Лубенської міської ради на підставі рішення №57 від 25.02.1976 року.

Спадкову справу №274/2025 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 заведено Лубенською Державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_1 .

З питання отримання свідоцтва про право на спадщину за законом заявник звернувся до Лубенської державної нотаріальної контори, де йому було надано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1609/02-31 від 08.10.2025 року, в зв`язку з тим що у нього відсутні докази підтверджуючі факт родинних відносин з померлою ОСОБА_3 .

При цьому, за відсутності родинних відносин рекомендовано звернутися до суду з питання встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, оскільки, документи які підтверджують даний факт відсутні.

26.12.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження. Окрім того, з Лубенської державної нотаріальної контори витребувано копію спадкової №274/2025 заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

02.02.2026 року через систему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи ОСОБА_10 до суду надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких він просив відмовити у задоволенні заяви обґрунтовуючи це тим, що у своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що він проживав із спадкодавцем ОСОБА_3 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з вересня 2019 року, і тому позивач вважає, що відноситься до четвертої черги спадкоємців на спадкування за законом.

Заявник не перебував в шлюбі з спадкодавцем, не був його кровним родичем

чи усиновленим (усиновителем). Відповідно до коментарю до зазначеної статті СК

України підставами створення сім`ї є шлюб (ст.21), кровне споріднення, усиновлення

(ст. 207 СК). Також сім`я може створюватися на інших підставах, що не заборонені

законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Так сімейні відносини

можуть виникати між особами на підставі фактичних шлюбних відносин без

зареєстрованого шлюбу.

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 разом із своєю сім`єю зареєстровані

та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість спадкодавець

була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Тому

твердження заявника про те, що він проживав з померлою

ОСОБА_3 однією сім`єю, є не вірним та не містить жодних ознак сім`ї визначених

Сімейним кодексом України. Тим більше, до позовної заяви не додано жодного

доказу, що на теперішній час шлюб між ОСОБА_1 та його дружиною

розірваний.

Крім цього зазначає, що ОСОБА_1 у своїй заяві стверджує, що здійснив поховання померлої ОСОБА_3 , але це також не є належним доказом проживання однією сім`єю та не доводить, що особи мали спільний побут та мали взаємні права та обов`язки.

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання позивачки разом із спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, ведення спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період не менше ніж п`ять років до дня смерті спадкодавця.

Вважає, що заява та письмові документи, які додані до неї не містять

достатніх доказів та обставин, які могли б підтвердити факт спільного проживання

однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3

12.02.2026 року до суду надійшли витребувані ухвалою суду від 26.12.2025 року докази від Лубенської державної нотаріальної контори.

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, та просили їх задовільнити.

Представник заінтересованої особи Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської областіЄвтушевський М.О в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених вимог з підстав викладених в додаткових поясненнях.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 дійсно з проживав однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Пунктом 9 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, судам роз`яснено, що при становленні судами факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до дня смерті (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати положення статті 3 Сімейного кодексу України, відповідно до якої сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, а також те, що сім`я створюється на підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. У цьому випадку встановлення факту не зумовлює юридичних наслідків, тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99).

Тобто, необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем, і визнання позивача спадкоємцем четвертої черги за законом є доведеність факту спільного проживання заявника ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_3 , як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період з вересня 2019 року по 01.02.2025 року.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Зі змісту ст.1223 ЦК України вбачається, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 була власником 11/20 частини домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 18.03.1976 року виданого виконавчим комітетом Лубенської міської ради на підставі рішення №57 від 25.02.1976 року (а.с.13).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Відповідно до довідки №3346 від 09.10.2025 року виданої Лубенським житлово-експлуатаційним управлінням, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на день її смерті за даною адресою ніхто не був зареєстрований (а.с.10).

Відповідно до акту від 10.10.2025 року, складеного комісією в складі спеціаліста сектору по роботі з ОСНЕ Скуратовської І.Д., голови вуличного комітету Корнієнко А.В., члена ради мікрорайону Духно Н.А., свідка ОСОБА_4 на підтвердження того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , останнім місцем реєстрації проживання якого було: АДРЕСА_2 починаючи з вересня 2019 року, постійно проживала разом із племінником колишнього чоловіка ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 .

У ОСОБА_3 не було родини, а за життя вона була дуже близькою з матір`ю ОСОБА_1 , кумою, хрещеною його сестри. ОСОБА_5 була повністю незрячою (сліпою). До 2019 року за ОСОБА_6 доглядала мати ОСОБА_7 – ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті матері, оскільки ОСОБА_9 теж постійно підтримував родинні відносини із ОСОБА_6 , разом із дружиною, вирішили забрати її до себе, бо її будинок не опалювався, вона зовсім не могла себе обслуговувати, їй необхідна була постійна медична допомога, догляд, нормальне харчування.

З вересня 2019 року і до самої смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 постійно проживала разом з ОСОБА_1 та його сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , разом вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, мали спільний бюджет.

На момент смерті ОСОБА_3 (відкриття спадщини) ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 проживав разом з померлою та здійснив її поховання (а.с.11).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до копії спадкової справи на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , 16.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини згідно закону (а.с.44).

Окрім того, ОСОБА_1 звернувся до Лубенської державної нотаріальної контори з питанням отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с.49), на що йому було надано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1609/02-31 від 08.10.2025 року, в зв`язку з тим що у нього відсутні докази підтверджуючі факт родинних відносин з померлою ОСОБА_3 (а.с.49 з.б.-50).

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 3 ч. 2 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 2, 23 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст.8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям; що якщо заявники прожили спільно близько 15 років, вони складають сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Крім цього, пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.77, 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Відповідно до статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Таким чином, враховуючи наявність законних підстав вважати, що заявник з вересня 2019 року та на день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) постійно проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , та інші спадкоємці які б на момент смерті ОСОБА_3 проживали б з нею та подали заяви про прийняття спадщини не виявлено, то необхідним є встановлення факту постійного проживання зі спадкоємцем, а тому, суд вважає що право заявника підлягає захисту, а заява про встановлення факту задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3 СК України, ст. 1216-1223, 1264, 1268 ЦК України, ст.4, 5, 7, 10, 12, 76, 81, 293, 315, 316, 319 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Я.В. Просіна