Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №524/7409/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 524/7409/25

Провадження № 2/536/120/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Баранської Ж.О., за участю секретаря судових засідань Волошиної А.В., розглянувши в м.Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» звернувся до суду з позовом, де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в сумі 20 386, 69 грн., яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6249, 15 грн., та суми заборгованості за відсотками в розмірі 14 137, 54 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2422, 40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Так, 18 листопада 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 230772650 на суму 6250, 00 грн. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно умов кредитного договору між первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачці грошові кошти в сумі 6250, 00 грн. на банківську картку, яку відповідачка вказала у заявці про укладення кредитного договору.

28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, до якого у подальшому укладались Додаткові угоди щодо продовження строку його дії. За умовами вказаного вище договору від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 відповідно до Реєстру прав вимоги від 23.02.2021 року.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Згідно Реєстру прав вимоги від 31.08.2023 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги у тому числі до відповідачки.

Також, 29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «Ейс»» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників від 29.05.2025 року за вказаним вище договором факторингу до позивача перейшло право грошової вимоги на загальну суму 20 386, 69 до відповідачки ОСОБА_1 .

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 386, 69 грн., яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6249, 15 грн., та суми заборгованості за відсотками в розмірі 14 137, 54 грн. Розрахунки заборгованості підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс».

25 липня 2025 року суддею постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, а також витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію щодо рахунку ОСОБА_1

11 серпня 2025 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Котяш І.М., де вказано, що відповідачем повністю не визнаються позовні вимоги з наступних підстав. Так, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не довів належними та допустимими доказами факту переходу права вимоги від первісного кредитора до наступного на кожному етапі такої передачі. Згідно матеріалів позову вбачається, що право вимоги ще не існуючого боргу ОСОБА_1 відступлено два рази на двох різних факторів – 13.09.2019 року та 05.08.2020 року, ще задовго до укладення кредитного договору від 18.11.2020 року. Долучений до позову реєстр прав вимоги за договором факторингу, укладеним між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є неналежним та недопустимим доказом по даній справі, оскільки не містить відомостей про відповідача, відступлену суму та про реквізити кредитного договору, а відображає лише назву документа та реквізити сторін договору факторингу. Як зазначила представник відповідача, подальші реєстри передачі прав вимог, що складались на підставі договорів факторингу між ТОВ Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» та між ТОВ «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» аналогічно не містять відомостей про відповідача, відступлену суму відносно відповідача та про реквізити кредитного договору.

Щодо відступлення прав вимоги за договором факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ Таліон Плюс» від 28.11.2018 року, то виходячи з його умов, строк його дії закінчується 28.11.2019 року, а тому таке право вимоги на майбутнє могло діяти лише в межах строку дії договору, тобто по 28.11.2019 року. При цьому позивачем не надано жодного реєстру прав вимоги відносно відповідача, а надано лише бланки реєстрів безвідносних до відповідача. Окрім того, і наступний договір факторингу, яким ТОВ «Таліон Плюс» передало своє право вимоги ТОВ «Онлайн Фінанс» укладено 05.08.2020 року, тобто також раніше від укладання кредитного договору. Отже, як на думку представника відповідача, позивач не довів факту набуття права грошової вимоги за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 , укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Окрім того, додаткова угода до кредитного договору від 21.12.2020 року не містить ані електронного ані власноручного підпису відповідачки.

У зв`язку з наявністю підстав для відмови у позові, представник відповідача просить прийняти рішення про відшкодування витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу в розмірі 5800 грн.

Також, щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки заявлений позивачем розмір таких витрат в розмірі 7 000 грн. є завищеним та необгрунтованим з тих підстав, що публічний інтерес до справи відсутній, справа незначної складності, має невелику ціну позову. Окрім того, з офіційного веб сайту Судова влада та Єдиного реєстру судових рішень вбачається значна кількість справ, де позивачем є ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», що свідчить про однотипність позовних заяв, що не потребує постійних консультацій адвоката та узгодження правової позиції по кожній справі.

14 серпня 2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, де останній просив позов задовольнити, посилаючись на невірне трактування представником відповідача положень чинного законодавства та договорів факторингу у частині щодо моменту та підстави переходу права грошової вимоги, а також належності та допустимості доказів з цього приводу.

Щодо витрат на правничу допомогу представник позивача вказав, що заявлений представником відповідача розмір таких витрат у сумі 5800 грн. є завищеним, оскільки не відповідають складності справи, не є співмірними з часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився, завчасно направивши на адресу суду клопотання, де просить позовні вимоги задовольнити повністю та розглянути справу без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Котяш І.М. в судове засідання не з`явились, через підсистему Електронний суд представником відповідача подано клопотання, де вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без її участі та без участі відповідачки.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

18 листопада 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір № 230772650, за умовами якого Товариство зобов`язалось надати Позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 6250, 00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно пунктів 1.3, 1.4 та 1.5 цього договору.

Вказаний вище договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV5K44N у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно пункту 1.2 Договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що на період строку, визначеного пунктом 1.2 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою у розмірі 0,17 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно листа АТ «Універсал Банк» від 14.08.2025 року, на ім`я ОСОБА_1 банком емітувалась платіжна картка № НОМЕР_1 .

Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 , 18 листопада 2020 року на вказаний вище рахунок було зараховано грошові кошти в сумі 6250, 00 грн.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами доведено, що на виконання умов договору 23077650 від 18 листопада 2020 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 6 250, 00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118/-01.

Згідно пункту 2.1 вказаного вище договору факторингу Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 4.1 договору факторингу передбачено, що наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимог до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу прав вимоги до Боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі, до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором.

Відповідно до Додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2019 року, строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2020 року.

Згідно Додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року, договір факторингу викладено у новій редакції, строк дії визначено до 31 грудня 2021 року.

Згідно Додаткових угод № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року та № 32 від 31 грудня 2023 року, строк дії Договору факторингу продовжувався до 31 грудня 2022 року, до 31 грудня 2023 року та до 31 грудня 2024 року, відповідно.

Як вбачається з Реєстру боржників № 122 від 23.02.2021 року, у ньому міститься запис, у тому числі щодо прав грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 23077650 від 18.11.2020 року на загальну суму 15 924, 61 грн. (запис № 699).

Згідно акта звірки взаємних розрахунків на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 122 від 23.02.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони підтвердили, що станом на 31.12.2021 року Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення прав вимог.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого Клієнт зобов`язався відступити Факторові права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, на умовах, визначених договором.

Згідно Додаткової угоди № 2 від 03.08.2021 року, строк дії вказаного вище договору факторингу продовжено до 31.12.2022 року включно.

Згідно Додаткової угоди № 3 від 05.08.2022 року, строк дії вказаного вище договору факторингу продовжено до 30.12.2023 року включно.

31 серпня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» складено протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року.

Як вбачається з Реєстру боржників № 11 від 31.08.2023 року, що є додатком до вказаного вище договору факторингу, у ньому міститься запис, у тому числі щодо прав грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 23077650 від 18.11.2020 року на загальну суму 20386, 69 грн. (запис № 11728).

Як вбачається з платіжної інструкції в національній валюті № 4586 від 31 серпня 2023 року, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» грошові кошти в сумі 2 470 667, 26 як оплату за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року та договору факторингу від 05.08.2020 року.

29 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (Фактор) та ТОВ Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Пунктом 1.2 вказаного вище договору факторингу передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги до Боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру Боржників, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває відповідні права вимоги.

29 травня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» складено акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року у кількості 7 277 на загальну суму заборгованості 258 598 755, 46 грн.

Згідно платіжних інструкцій в національній валюті від 04.06.2025 року № 243, № 246 від 05.06.2025 року, № 247 від 05.06.2025 року, № 248 від 06.06.2025 року ТОВ «ФК «Ейс» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошові кошти в сумі по 1 000 000 грн. за кожним платіжним дорученням, як часткову оплату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу від 29.05.2025 року.

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року, що є додатком 1 до вказаного вище договору факторингу, у ньому міститься запис, у тому числі щодо прав грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 23077650 від 18.11.2020 року на загальну суму 20 386, 69 грн. (запис № 1749).

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Виходячи зі змісту статті 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями статті 1078 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Дослідженими судом вищевказаними письмовими доказами підтверджується перехід права вимоги до ОСОБА_1 від первісного кредитора – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Суд вважає, що копії договорів факторингу, витягів з реєстрів права вимоги, актів звірки та платіжних доручень є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконує обов`язки за договором, що підтверджується матеріалами справи, не надала суду жодного доказу на спростування вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, що з останньої на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 6250, 00 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у цій частині.

Щодо позовної вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» про стягнення з відповідачки суми нарахованих відсотків, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 , що складена ТОВ «Таліон Плюс», первісним кредитором – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховано відсотки за користування ОСОБА_1 кредитними коштами на загальну суму 14137, 54 грн. за період часу з 18 листопада 2020 року по 31 серпня 2023 року включно.

При цьому, як вбачається з договору № 230772650 від 18.11.2020 року сторони погодили строк позики – 30 днів.

Суд не приймає до уваги надану позивачем у якості доказу копію додаткової угоди до Договору № 230772650 від 21.12.2020 року про продовження строку дії кредитного договору, оскільки у вказаній угоді не міститься ані власноручного ані електронного підпису позичальника ОСОБА_1 .

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор мав підстави нараховувати відсотки за договором лише протягом 30 днів, а саме, до 18.12.2020 року включно, виходячи із погодженої процентної ставки у розмірі 0,17 % в день.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне здійснити розрахунок суми відсотків за узгоджений сторонами період користування кредитними коштами, який становить 30 днів та виходячи із узгодженої процентної щоденної ставки в розмірі 0,17 %, а саме 6250х0,17/100х30=318, 75 грн.

Отже, сума процентів за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 318, 75 грн., яка обрахована, виходячи з визначеної умовами договору позики щоденної процентної ставки та нарахована в межах погодженого строку кредитування.

Щодо стягнення процентів в іншій частині, то суд виходить із наступного.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Суд відхиляє доводи представника позивача щодо ознайомлення відповідачки з Правилами надання грошових коштів у позику, зокрема щодо можливості пролонгації договору позики, оскільки позивачем не надано доказів ознайомлення ОСОБА_1 саме з наданою до позову редакцією Правил.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що правових підстав для нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування у кредитодавця не було, а вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими після 18.12.2020 року задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» про стягнення із ОСОБА_1 основної суми боргу в сумі 6250, 00 грн. за договором позики, а також суми процентів у межах строку надання позики в сумі 318, 75 грн. законним і обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо судових витрат у частині професійної правничої допомоги.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога ТОВ ФК «Ейс» надавалася адвокатом Тараненко А.І. на підставі договору про надання правової допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 року.

На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт прийому передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною Договору про надання правничої допомоги на суму 7 000 грн., який підписано адвокатом та директором ТОВ «ФК «Ейс», додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 30.05.2025 року.

За таких обставин, загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 7000 грн. підтверджено позивачем належними та допустимими доказами.

Суд не вбачає підстав та відхиляє доводи представника відповідача щодо доцільності зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивача, оскільки заявлена сума є повністю співмірною зі складністю справи, при підготовці позову по якій окрім аналізу кредитного договору, підлягали аналізу три договори факторингу разом з реєстрами та протоколами погодження, окрім того адвокатом підготовлено адвокатський запит при підготовці позову та складено клопотання про витребування доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом Котяш І.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 29.07.2025 року.

На підтвердження факту надання правничої допомоги відповідачем надано: договір про надання правової допомоги від 29.07.2025 року, копія акта виконаних робіт від 02 серпня 2025 року, копія розрахункової квитанції від 10 серпня 2025 року про оплату адвокатського гонорару в сумі 5 800 грн., копія ордеру.

За таких обставин, загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 5800 грн. підтверджено відповідачем належними та допустимими доказами.

Суд не вбачає підстав та відхиляє доводи представника позивача щодо доцільності зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідача, оскільки заявлена сума є повністю співмірною зі складністю справи.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, а саме на 32 %, то з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору та витрат на правову допомогу та з позивача на користь відповідача слід стягнути суму судового збору та витрат на правову допомогу пропорційно до не задоволеної частини вимог.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 76, 77, 80, 81, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором № 230772650 від 18.11.2020 року в сумі 6568, 75 грн., яка складається із суми заборгованості за позикою в розмірі 6250, 00 грн. та суми заборгованості по процентам в розмірі 318,75 грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 775, 04 грн., сплачений при подачі позову, а також витрати на правову допомогу в сумі 2240, 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3944, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02175, м.Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

СуддяЖ. О. Баранська