Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №532/368/26 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/368/26

2/532/566/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді – Мороз Т.М.,

з участю:

секретаря судового засідання – Крейс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

16.02.2026 до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.11.2023 року між ТОВ «ФК «Джобер» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 . 24.09.2021 року між ТОВ «ФК «Джобер» та відповідачем укладено кредитний договір № 728261 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 3900 гривень, водночас ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 9956,70 грн, з яких заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3900 грн, за відсотками в розмірі 6056,70 грн. На підставі викладеного, представник позивача прохав суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 9956,70 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25.02.2026 по справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

19.03.2026 до суду від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 13 000 гривень (а. с. 65-67).

06.04.2026 до суду від представника відповідача, адвоката Притули Є. О., надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких відсотки за кредитом були нараховані поза строками договору. Згідно п. 1.6 кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту становить 6048,90 гривень. Сторонами погоджено строк кредитування 29 днів та суму до повернення 6048,90 гривень. Таким чином до стягненню підлягає 2148,90 гривень відсотків (1,90%*29 днів) та 3900 гривень тіла кредиту.

06.04.2026 до суду від представника відповідача, адвоката Притули Є. О., також надійшло клопотання про звільнення відповідача від сплати судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки ОСОБА_1 має інвалідність ІІ групи.

Представник позивача Пархомчук С. В. в позовній заяві прохав суд розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися. Представник відповідача, адвокат Притула Є. О., у додаткових поясненнях у справі прохала справу розглядати без участі сторони відповідача, позовні вимоги задовольнити частково у сумі 6048,90 гривень.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд встановив, що між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та відповідачем було укладено кредитний договір №728261. Відповідно до п.п. 1.2-1.4 Договору загальний розмір наданого кредиту становить 3900 гривень. Строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання договору та перерахування коштів позичальнику, а саме з 24.09.2021 по 22.10.2021 включно. Процентна ставка за Кредитом становить 1.90 % від суми Кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму Кредиту, а у разі часткового погашення – на непогашену частину. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а. с. 19-30).

Суду також надано паспорт споживчого кредиту, що підписаний відповідачем (а. с. 15-18).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №728261 заборгованість ОСОБА_1 складає 9956,70 грн, з яких заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3900 грн, за відсотками в розмірі 6056,70 грн (а. с. 32).

30.11.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги №1-30/11/2023 (а. с. 35-39).

Згідно з витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023 позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №728261 у розмірі 9956,70 грн (а. с. 33).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч. ч. 3, 6, 12 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З поданих письмових пояснень сторони відповідача вбачається, що ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором визнається частково. Відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 3900 гривень.

Також відповідачем не було надано доказів на підтвердження сплати заборгованості за кредитним договором, навпаки представник відповідача прохав позовні вимоги задовольнити частково у розмірі 6048,90 гривень у межах строку договору, що свідчить про відсутність сплати коштів у будь-якому обсязі.

Що стосується нарахованих відсотків за кредитним договором, суд зазначає наступне.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №202/4494/16-ц від 31.10.2018, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 9.4.2, 9.4.3 Договору строк дії цього Договору складає 29 днів, починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього Договору та закінчується 22.10.2021. Автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення Кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати Позичальником нарахованих процентів за користування Кредитом до закінчення строку дії Договору.

У разі несплати Позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії Договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний Договір, дає згоду Кредитодавцю на його автопролонгацію – продовження строку користування кредитом та строку дії Договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.

Відповідно до п. п. 9.4.3-9.4.4 Договору сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом – подовженим.

Строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Продовження строку користування кредитом та строку дії Договору не є зміною істотних умов Електронного Договору, оскільки автопролонгація є відкладальною обставиною, яка настає за умов, описаних в цьому Договорі та Сторони погодили такий порядок пролонгації на момент укладення Електронного договору.

Про можливість автопролонгації кредитного договору також зазначено у паспорті споживчого кредиту, що підписаний відповідачем.

Оскільки відповідачем не було сплачено заборгованість за договором, суд вважає, що строк договору було продовжено згідно умов договору. Заборгованість за відсотками за 29 календарних днів строку дії договору становить 2148,90 гривень (3900*1,90%*29). За період автопролонгації 70 днів заборгованість за відсотками становить 7917 гривень (3900*2,90%*70).

Таким чином, відсотки у розмірі 6056,70 гривень нараховані в межах строку договору, що погоджений сторонами. На підставі викладеного, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стороною позивача на підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 13000 гривень надано: копію договору про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025, платіжна інструкція про сплату коштів №1122 від 18.03.2026 (а. с. 40-44, 70).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право: - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21); - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у cправі №910/615/14 (№910/5042/22), від 26.09.2024 у cправі № 910/11903/23.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Згідно позовної заяви надано орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості (1 година) 2500 гривень, складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви) (2,5 годин) 6250 гривень, інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи (1,5 години) 3750 гривень, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції 500 гривень.

Суд зазначає, що крім позовної заяви стороною позивача надано клопотання про стягнення витрат на правову допомогу. Інших заяв та клопотань до суду надано не було.

Сама по собі зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлена як окрема послуга, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Суд також бере до уваги що інших процесуальних документів, заяв стороною позивача не складалося.

Таким чином, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, беручи до уваги, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу відповідача частково у розмірі витрат пов`язаних зі складанням позовної заяви 6250 гривень.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Оскільки відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи та звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне компенсувати позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №728261 від 24.09.2021 року в розмірі 9956,70 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість грн 70 коп.) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 6250 (шість тисяч двісті п`ятдесят) гривень.

Компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», код ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, інше нежитлове приміщення 1008;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя