Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №528/1096/25 — Гребінківський районний суд Полтавської області

Суд: Гребінківський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 05 квітня 2026 р.

Справа: №528/1096/25

Суддя: Татіщева Я. В.

Гребінківський районний суд Полтавської області

___________________________________________________________________________________

Справа №: 528/1096/25

Провадження № 2/528/253/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 квітня 2026 року м. Гребінка

06 квітня 2026 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Татіщевої Я.В., секретаря Ігнатущенко І.М., розглянувши у приміщенні суду м. Гребінка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та індексу інфляції за ст. 625 ЦК України, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача, адвокат Абрамов П.С., звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що заочним рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.11.2015 року № 528/792/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 10 серпня 2013 року у розмірі 1 772 636,32 грн, судовий збір у розмірі 3 654,00 грн, витрати за оголошення в газеті «Урядовий кур`єр» у розмірі 420,00 грн, а всього: 1 776 710,32 грн. Заочне рішення набрало законної сили 14.12.2015 року.

Зазначає, що 21.12.2015 року ОСОБА_1 , як стягувачу, Гребінківським районним судом Полтавської області було видано виконавчий лист.

06.01.2016 року виконавчий лист було пред`явлено стягувачем до примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Гребінківського районного управління юстиції.

06.01.2016 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Гребінківського районного управління юстиції відкрите виконавче провадження АСВП № 49766524, а постановою від 12.08.2016 року матеріали виконавчого провадження передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

13.01.2020 року виконавче провадження АСВП № 49766524 прийняте на примусове виконання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Вказує, що наразі виконавче провадження триває, залишок заборгованості по виконавчому документу становить 1 736 286,42 грн.

Зазначає, що рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.11.2015 року ОСОБА_2 не виконане, заборгованість у повному обсязі не погашена, та, враховуючи, що наявність цього рішення чи відкритого виконавчого провадження з його примусового виконання не припиняє грошових зобов`язань ОСОБА_2 , як боржника, ОСОБА_1 має право на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України компенсаційних сум, нарахованих на суму залишку заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 229 061, 87 грн. індексу інфляції та 437 829,58 грн. 3% річних, а всього 2 666 891,45 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу.

Представники позивача, адвокат Абрамов П.С. та Галушко А.О. у судове засідання не з`явилися, через систему «Електронний суд» подали заяву, згідно якої позовні вимоги підтримують, просять розглядати справу без їх присутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався.

Суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи в межах наданих письмових доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних встановлених обставин і відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що заочним рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.11.2015 року № 528/792/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 10 серпня 2013 року у розмірі 1772636,32 грн, судовий збір у розмірі 3 654,00 грн, витрати за оголошення в газеті «Урядовий кур`єр» у розмірі 420,00 грн, а всього 1 776 710,32 грн. Заочне рішення набрало законної сили 14.12.2015 року (а.с. 17-18).

21.12.2015 року ОСОБА_1 , як стягувачу, Гребінківським районним судом Полтавської області було видано виконавчий лист.

06.01.2016 року виконавчий лист було пред`явлено стягувачем до примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Гребінківського районного управління юстиції та того ж дня державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Гребінківського районного управління юстиції відкрите виконавче провадження АСВП № 49766524 та винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника (а.с. 09-12, 24,).

Постановою від 12.08.2016 року матеріали виконавчого провадження передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а.с. 09-12).

13.01.2020 року виконавче провадження АСВП № 49766524 прийняте на примусове виконання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а.с. 09-12, 23).

Згідно інформації про виконавче провадження, ідентифікатор для доступу до інформації – 124ВІ2А78Д0Д, постановою від 21.08.2025 року ВД передано на виконання до ТОВ «ІСТ-ВЕСТ ТРАНС», оскільки боржник отримує дохід від даного товариства (а.с. 09-12).

Відповідно до листа №22547 від 25.08.2025 року начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що був адресований адвокату Галушко А., з метою виконання адвокатського запиту, залишок заборгованості по виконавчому провадженню № 49766524 становить 1 736 286, 42 грн. (а.с.27).

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

У пункті 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц.

У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що «загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою».

Згідно аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

На відміну від інфляційних збитків/втрат, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача.

Зважаючи на те, що розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних збитків поданий разом із позовом відповідає методиці розрахунку, а отже вимога про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних збитків є правомірним та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши подані суду розрахунки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно з пунктом 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Правнича допомога ОСОБА_1 надавалася на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 13.08.2025 року, укладеного з адвокатом Абрамовим П.С. та ОСОБА_3 (а.с. 13-15 зврт.).

Відповідно до Акту обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості від 29.08.2025 року загальна вартість наданих послуг складає 20000,00 гривень (а.с. 16, 26).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, Баришевський проти України, Меріт проти України та ін.).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання таких робіт, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути 20000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, що на думку суду є співмірним, пропорційним та відповідає складності справи.

Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83 ,89, 141, 142, 247, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354-356 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та індексу інфляції за ст. 625 ЦК України – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 (два мільйона двісті двадцять дев`ять тисяч шістдесят одну) грн. 87 коп. індексу інфляції та 437829 (чотириста тридцять сім тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн.58 коп. 3% річних, а всього – 2666891 (два мільйони шістсот шістдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто одну) грн. 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , витрати на правову допомогу у сумі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Гребінківським районним судом Полтавської області за заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня отримання ним копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 08 квітня 2026 року.

Суддя Я. В. Татіщева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua