Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №524/16490/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/16490/25

Провадження №2/524/1942/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2026 м.Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді – Алексашиної Н.С.,

за участю: секретаря – Сінельнік В.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Шмельова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору – Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зняття арешту з майна.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» 27 червня 2025 року уклали договори про відступлення прав вимоги за іпотечним договором №12/173-3МК/1-08 та про відступлення права вимоги №10/25 за кредитним договором.

Договір іпотеки був укладений між первісним іпотекодержателем ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №12/173-КМК/1-08 від 14.02.2008 року.

26.06.2013 року ВАТ «Кредитпромбанк» відступило на користь ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» право вимоги за кредитним договором та іпотечним договорами.

15.04.2020 року ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступив на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» право вимоги за кредитним договором та іпотечним договорами.

Предметом іпотеки за іпотечним договором є земельна ділянка площею 0,1 га, розташована по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5310436100:02:002:0418. Земельна ділянка належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2008 року.

Позивач зазначає, що після набуття права власності на вказану земельну ділянку йому стало відомо, що на неї накладено арешт Крюківським ВДВС у м.Кременчуці.

Позивач вважає, що його право власності порушується, оскільки накладений на належне йому майно арешт унеможливлює розпорядження цим майном. При цьому, позивач не є боржником у виконавчому провадженні, в межах якого накладено арешт.

Позивач прохає зняти арешт накладений постановою державного виконавця Крюківського ВДВС у місті Кременчуці, на належну йому земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436100:02:002:0418.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Шмельов М.М. заявлені позовні вимоги підтримали. На запитання суду пояснили, що ОСОБА_1 набув права вимоги до відповідача ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення права вимоги. При цьому, ОСОБА_1 діяв як фізична особа. Договір відступлення права вимоги укладено в звичайному порядку, а не в ході процедури банкрутства.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, направивши до суду через систему «Електронний суд» заяву, у якій просить розгляд справи проводити без його участі, повністю визнає позовні вимоги ОСОБА_1 .

Від третьої особи, Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, надійшла через систему «Електронний суд» заява про розгляд справи без участі представника відділу, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

Заслухавши позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має зобов`язання, що випливають з кредитного договору №12/173-КМК-08 від 14.02.2008 року, укладеного з Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк». В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ВАТ «Кредитпромбанк» (іпотекодержатель) 14.02.2008 року уклали іпотечний договір №12/173-ЗМК/1-08. Предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на підстав договору купівлі-продажу, посвідченого 14.02.2008 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за №2191. Іпотека зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки. /а.с.11 на звороті – 13, 13 на звороті-14/

27 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» та ОСОБА_1 уклали два договори: про відступлення права вимоги за кредитним договором №12/173-КМК-08 від 14 лютого 2008 року та про відступлення прав іпотекодержателя за іпотечним договором №12/173-ЗМК/1-08. На підставі вказаних договорів позивач ОСОБА_1 набув право вимоги до відповідача ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором та набув прав іпотекодержателя за зазначеним іпотечним договором, предметом якого є земельна ділянка належна відповідачу. /а.с.9-10, 11, 15-17, 18/

Зі змісту укладених договорів убачається, що відчуженню ОСОБА_1 прав вимоги передувало укладення низки договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Так, 26.06.2013 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ВАТ «Кредитпромбанк» відступило на користь ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором.

15.04.2020 року укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступив на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором.

Зрештою, як вже зазначалося, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами позивачу ОСОБА_1 .

Заявляючи про своє право власності на земельну ділянку, яка є предметом іпотеки, та вимагаючи скасування накладеного на неї Крюківським ВДВС у місті Кременчуці арешту, позивач втім не наводить доказів звернення ним стягнення на предмет іпотеки та набуття права власності на земельну ділянку. Крім того, надані позивачем документи не дають змоги встановити в межах якого виконавчого провадження та на якій підставі накладено відповідний арешт.

З наданої відповіді Крюківського ВДВС у місті Кременчуці убачається, що позивачу відмовлено у наданні інформації у зв`язку з тим, що він не є стороною виконавчого провадження. /а.с.20/

Клопотань про витребування відповідних доказів позивач та його представник не заявляли.

Крім того, в контексті правомірності набуття позивачем права вимоги за кредитним договором та права за іпотечним договором, суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, чинним законодавством передбачено, що кредитодавцем за кредитним договором може бути лише Банк або фінансова установа.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі №206/4841/20 наголосила на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. (п.6.26)

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду також висловилась, щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації. (п.6.28)

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи можливе лишу у випадку, коли попередній кредитор (банк або фінансова установа) був позбавлений ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

Натомість, матеріали поданого ОСОБА_1 не містять відомостей про те, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» перебуває у процедурі ліквідації або позбавлено ліцензії, і що у зв`язку з цим заявник набув право грошової вимоги до ОСОБА_2 .

На запитання суду в судовому засіданні позивач та його представник відповіли, що набуття прав вимоги не пов`язане з процедурою банкрутства.

Як уже зазначалося, внаслідок послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним із позивачем, це право перейшло від банку до фізичної особи.

Оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, то фінансова компанія не могла відступити права вимоги на користь фізичної особи.

До відповідача – фізичної особи не могло перейти право вимоги ні за кредитним договором, ні за договором іпотеки.

За таких обставин, коли заявник, як фізична особа не може бути набувачем прав вимоги, які ґрунтуються на кредитному договорі, суд вважає, що подана позовна заява про зняття арешту з земельної ділянки, що є предметом іпотеки, яким забезпечені зобов`язання за кредитним договором, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.4-13, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору – Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Алексашина Н.С.