Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №524/16330/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/16330/25

Провадження №2/524/1664/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі головуючого - судді Нестеренка С.Г. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року до суду звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ « ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 26 лютого 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 220091853 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредиту у розмірі 5000,00 грн., строком на 30 днів, тобто до 28.03.2019 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,01% за кожний день користування кредитом протягом 30 днів. У випадку користування кредитом понад 30 днів, процентна ставка становить 3,65% за кожний день користування кредитом.

28 березня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 220091853 від 26.02.2019 року, за якою на підставі звернення позичальника було продовжено строк користування кредитом на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,70% в день від суми кредиту.

24 квітня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 220091853 від 26.02.2019 року, за якою на підставі звернення позичальника було продовжено строк користування кредитом на 27 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,70% в день від суми кредиту.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01.

03 січня 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») було укладено договір факторингу № 20190103, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами, вказаними у реєстрі прав вимог.

Позивач вказав, що за вказаним договором факторингу до нього перейшло право вимоги за зобов`язаннями до ОСОБА_1 у розмірі 14 350,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом та 9350,00 грн. заборгованість за процентами, яку просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою судді від 30 січня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, третіх осіб, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду.

20 лютого 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній висловив свою незгоду з позовом. Вказав, що з моменту укладання договору пройшло більше 6 років, саме укладання договору було під впливом іншої людини Просвіріної Я., яка його оформила. З цього приводу він звернувся до поліції з відповідною заявою про кримінальне правопорушення 06.01.2020 року. Заявив про застосування строку позовної давності за вимогою позивача. Просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

Ввідповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.

26 лютого 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 220091853 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредиту у розмірі 5000,00 грн., строком на 30 днів, тобто до 28.03.2019 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,01% за кожний день користування кредитом протягом 30 днів. У випадку користування кредитом понад 30 днів, процентна ставка становить 3,65% за кожний день користування кредитом.

Доказів перерахування відповідачу коштів у розмірі 5000,00 грн. матеріали справи не містять та такі не були надані позивачем.

28 березня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 220091853 від 26.02.2019 року, за якою на підставі звернення позичальника було продовжено строк користування кредитом на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,70% в день від суми кредиту.

24 квітня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 220091853 від 26.02.2019 року, за якою на підставі звернення позичальника було продовжено строк користування кредитом на 27 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,70% в день від суми кредиту.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Позивачем до матеріалів справи додано копію договору факторингу від 28.11.2018 року на 1 аркуші, який відповідно містить пункти договору 1.1.-2.2 та 11.7-11.8 та п. 12 договору, а отже такий договір є неповним та не містить всіх його умов.

Крім того, позивачем до матеріалів справи не додано Акту приймання-передачі реєстру боржників та самого Реєстру боржників, що є додатками до договору факторингу від 28.11.2019 року.

03 січня 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») було укладено договір факторингу № 20190103, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами, вказаними у реєстрі прав вимог.

Позивачем до матеріалів справи додано копію договору факторингу від 03.01.2019 року, який не містить всіх сторінок договору, тобто договір є неповним та містить всіх умов договору.

До договору позивачем не додано Акту приймання-передачі реєстру боржників, що є додатком № 5 до договору факторингу від 03.01.2019 року.

Згідно Витягу з реєстру боржників № 7 від 26.12.2019 року до договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 14 350,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом та 9350,00 грн. заборгованість за процентами.

Суд звертає увагу, що наданий позивачем витяг з Реєстру прав вимоги № 7 від 26.12.2019 року не підписаний його сторонами - ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а отже не може вважатися належним доказом.

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» вважає, що відповідно до укладеного договору факторингу до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 14 350,00 грн., яку просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Такі правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу виклала Велика Палата Верховного Суду в постановах від 11 вересня 2018 у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 у справі № 465/646/11, від 11 жовтня 2019 у справі № 910/13731/17 та від 10 жовтня 2020 у справі № 638/22396/14-ц.

Належними та допустимими доказами відступлення права вимоги є докази, які підтверджують належність виконання правонаступником своїх фінансових зобов`язань за договором відступлення прав вимоги, у зв`язку з чим перехід прав та обов`язків до правонаступника можуть підтверджувати відповідні первинні документи щодо повної оплати відступлення права вимоги (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14).

Разом з тим, доданий до позову витяг з реєстру боржників до вказаних вище договорів факторингу, сформовані працівником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в односторонньому порядку.

Представником позивача, у якості доказу переходу прав вимоги до боржників щодо стягнення заборгованості за кредитним договором надано договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Однак, даний договір факторингу суду наданий не у повному обсязі, а саме: після п. п. 2.2. одразу йде п. 11.7, а тому, суд вважає, що договір факторингу є недопустимим доказом у справі.

Також, представником позивача у якості доказу переходу прав вимоги до боржників щодо стягнення заборгованості за кредитним договором надано договір факторингу № 20190103 від 03.01.2019 року, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Однак, і даний договір факторингу суду наданий не у повному обсязі, а саме: після п. п. 5.1.3. одразу йде п. 11.9, а тому, суд вважає, що договір факторингу також є недопустимим доказом у справі.

Крім того, матеріали справи не містять доказів перерахування коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 .

Вивченням змісту договору № 220091853 від 26.09.2019 року та додаткових угод до договору, судом встановлено, що надані позивачем докази не містять даних про будь-які банківські рахунки чи банківські картки позичальника. Позивачем не доведено, що відповідач під час надання особистих даних позичальника в особистому кабінеті зазначав номер банківської картки отримувача коштів.

Документи, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації. Однак таких документів позивач суду не надав.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Таким чином, позивачем не надано суду доказів видачі позичальнику кредиту, доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за договором № 220091853 від 26.02.2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що свідчить про відсутність у позивача права вимоги та є самостійною та достатньою підставою до відмови в задоволенні позову, незалежно від обґрунтованості вимог позивача по суті спору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування судом строку позовної давності.

За змістом ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч. 3 ст. 267 ЦК України установлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як роз`яснено в абзаці 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог, суд може відмовити у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з його необґрунтованістю, тому відсутні підстави для вирішення питання щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем витрати слід покласти на позивача. Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Повний текст рішення суду виготовлено 08 квітня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя: