Вирок від 07 квітня 2026 р. у справі №357/4825/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4825/26

1-кп/357/739/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Біла Церква Київської області обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами у кримінальному провадженні № 12026116030000084, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Безуглівка Ніжинського району Чернігівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, працевлаштований неофіційно, одружений, має на утриманні малолітню доньку 2018 року народження, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

У С Т А Н О В И В:

1.До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026116030000084, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Статтею 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі – Закон) передбачено, що обіг психотропних речовин, включених до таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (далі – Перелік). Тобто обіг «PVP», включеного до таблиці 1 вказаного Переліку, допускається лише в цілях, передбачених статтями 15, 19 та 20 вказаного Закону, а саме:

-діяльність з культивування рослин, включених до таблиці 1 Переліку, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (ст. 15 Закону);

-використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у експертній і оперативно-розшуковій діяльності (ст. 19 Закону);

-діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навчальних цілях, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (ст. 20 Закону).

Однак в порушення вказаних вимог законодавства, ОСОБА_4 наприкінці лютого 2026 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_2 , з належного йому мобільного телефону марки «Xiaomi», використовуючи всесвітню мережу «Інтернет» на сайті «4cat.net», замовив психотропну речовину, обіг якої заборонено – «PVP», оплативши за неї невстановленій досудовим розслідуванням особі кошти в сумі 2 400,00 грн та надав реквізити для її отримання, а саме на поштомат № 36854 ТОВ «Нова Пошта».

В подальшому, ОСОБА_4 05.03.2026 близько 12 год 15 хв, прибувши до поштомату № 36854 ТОВ «Нова Пошта», що за адресою: вул. Зенітного полку, буд. 28, м. Біла Церква, Київська область, незаконно придбав – забрав поліетиленовий пакунок, всередині якого знаходилась психотропна речовина, обіг якої заборонено - «PVP», яку останній залишив при собі незаконно зберігати для власного вживання, без мети збуту.

Надалі, 05.03.2026 в період часу з 13 год 03 хв по 13 год 20 хв ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку № 28 по вул. Зенітного полку в м. Біла Церква Київської області у ході проведення огляду місця події добровільно видав працівникам поліції поліетиленовий пакунок із вмістом психотропної речовини, обіг якої заборонено - «PVP». Маса «PVP» у речовині становить 4,626 г, яку ОСОБА_4 , посягаючи на встановлений законом порядок обігу психотропних речовин і охорону здоров`я населення, всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.

За таких обставин ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав психотропні речовини у великих розмірах без мети збуту, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.

3. Формулювання статті (частин статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Частина 2 статті 309 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, вчинене за попередньою змовою групою осіб чи протягом року після засудження за цією статтею або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за обставин, які викладені в обвинувальному акті, а інші учасники судового провадження (прокурор) не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю і беззаперечно погодився з викладеними в обвинувальному акті обставинами та не оспорював їх. Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції не має, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Крім того обвинувачений додатково пояснив, що у кінці лютого 2026 року в мережі «Інтернет» замовив психотропну речовину «PVP» для власного вжитку, сплативши за неї 2 400,00 грн. Під час замовлення залишив реквізити поштомату по вул. Зенітного полку у м. Біла Церква, куди через 2 тижні надійшов пакунок. Після отримання пакунку до нього підійшли працівники поліції, і він добровільно надав пакунок та свій телефон для огляду. Зазначив, що дуже шкодує про вчинене і не буде так робити у майбутньому.

Надані обвинуваченим показання є логічними, послідовними, узгоджуються з викладеними в обвинувальному акті фактичними обставинами, встановленими під час досудового розслідування та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.

За викладених обставин Суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропних речовин у великих розмірах без мети збуту.

4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Санкція ч. 2 ст. 309 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , Суд відповідно до статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, що пом`якшують покарання є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів. Має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався. Одружений, має на утриманні неповнолітню доньку 2018 року народження.

Раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Вироком Шевченківського районного суду м. Києва засуджений за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до остаточного покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Звільнений 30.06.2010 умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 6 місяців 15 днів. Відтак в силу приписів ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості.

Призначаючи покарання обвинуваченому, Cуд керується вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а також враховує думку сторони захисту відповідно до якої призначення покарання у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 309 КК України не буде занадто обтяжливе для обвинуваченого.

Отже, з урахуванням вказаних обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_4 , Суд відповідно до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що достатньою і необхідною мірою покарання для обвинуваченого за ч. 2 ст. 309 КК України є штраф у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Суд не вбачає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, зважаючи на відсутність майнової шкоди для третіх осіб, відсутність у нього непогашених та незнятих судимостей, наявність обставини, що пом`якшує покарання, оскільки це буде надто суворим для нього покаранням.

На переконання Суду, призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Саме таке покарання сприятиме становленню справедливості, рівності перед законом, забезпеченню добропорядності та відповідальності осіб за вчинювані ними діяння.

5.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.

5.1. Цивільний позов.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

5.2.Процесуальні витрати.

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як вбачається зі наданих прокурором матеріалів витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні складають 3 565,60 грн, що підтверджується:

- довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12026116030000084 від 05.03.2026, висновок експерта від 10.03.2026 № СЕ-19/111-26/11895-НЗПРАП, відповідно до якої витрати на проведення експертизи склали 3 565,60 грн.

З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 витрати на проведення експертного дослідження у сумі 3 565,60 грн підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про відшкодування інших понесених процесуальних витрат стороною обвинувачення чи стороною захисту не піднімалось.

5.3.Винагорода викривачу.

Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.

5.4. Спеціальна конфіскація.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.

5.5.Заходи забезпечення кримінального провадження.

5.5.1.Запобіжні заходи.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Запобіжні заходи у цьому кримінальному провадженні не застосовувались.

У судовому засіданні прокурор зауважив про відсутність нарікань на процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та його належну поведінку під час судового провадження, відтак зазначив про відсутність доцільності обирати обвинуваченому запобіжний захід до набрання законної сили вироку суду. Відтак запобіжний захід обвинуваченому до набрання законної сили вироку суду не обирається.

5.5.2.Арешт майна.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації щодо майна, на яке накладено арешт.

У цьому провадженні арешт на майно не накладався, а тому відсутні підстави для скасування арешту майна.

5.5.3.Щодо речових доказів і документів.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Постановою дізнавача сектору дізнання Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 05.03.2026 про визнання речових доказів, у цьому кримінальному провадженні визнаний речовим доказом мобільний телефон марки «Xiaomi» чорного кольору, який відповідно до розписки від 05.03.2026 переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4 .

Постановою дізнавача сектору дізнання Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 05.03.2026 про визнання речовим доказом та передачу їх на зберігання у цьому кримінальному провадженні визнаний речовим доказом змив з поверхні поліетиленового пакету та ізолент, який поміщено до паперового конверту, вилученого під час проведення огляду місця події по вул. Зенітного полку (Грибоєдова), 28 в м. Біла Церква Київської області, який передано на зберігання у камеру схову Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (квитанція № 194 від 06.03.2026).

Постановою дізнавача сектору дізнання Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 05.03.2026 про визнання речовим доказом та передачу їх на зберігання у цьому кримінальному провадженні визнаний речовим доказом поліетиленовий пакунок із накладною № 20 4513 8193 7333 та пластиковий контейнер з сухою речовиною круглої форми, який вилучено під час проведення огляду місця події по вул. Зенітного полку (Грибоєдова), 28 в м. Біла Церква Київської області, та який передано на зберігання у камеру схову Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (квитанція № 195 від 06.03.2026).

Постановою дізнавача сектору дізнання Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 12.03.2026 про визнання речовим доказом та передачу їх на відповідальне зберігання у цьому кримінальному провадженні визнано речовим доказом психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, масою 4,626 г, яка знаходиться у спеціальному пакеті № 6617957, та яка передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (квитанція № 101 від 17.03.2026).

Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує речові докази, а саме:

-телефон марки «Xiaomi» чорного кольору, який відповідно до розписки від 05.03.2026 переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4 , залишити власнику та вважати поверненим;

-змив з поверхні поліетиленового пакету та ізолент, який поміщено до паперового конверту, вилученого під час проведення огляду місця події по вул. Зенітного полку (Грибоєдова), 28 в м. Біла Церква Київської області, який передано на зберігання у камеру схову Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (квитанція № 194 від 06.03.2026) – знищити;

-поліетиленовий пакунок із накладною № 20 4513 8193 7333 та пластиковий контейнер з сухою речовиною круглої форми, який вилучено під час проведення огляду місця події по вул. Зенітного полку (Грибоєдова), 28 в м. Біла Церква Київської області, та який передано на зберігання у камеру схову Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (квитанція № 195 від 06.03.2026) – знищити;

-психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, масою 4,626 г, яка знаходиться у спеціальному пакеті № 6617957, та яка передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (квитанція № 101 від 17.03.2026) – знищити.

Керуючись статтями 100, 124, 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, Суд

У Х В А Л И В:

1. ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

1.2. Призначити ОСОБА_4 покарання, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок).

2. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 3 565,60 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

3. Речові докази, а саме:

-телефон марки «Xiaomi» чорного кольору, який відповідно до розписки від 05.03.2026 переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4 , залишити власнику та вважати поверненим;

-змив з поверхні поліетиленового пакету та ізолент, який поміщено до паперового конверту, вилученого під час проведення огляду місця події по вул. Зенітного полку (Грибоєдова), 28 в м. Біла Церква Київської області, який передано на зберігання у камеру схову Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (квитанція № 194 від 06.03.2026) – знищити;

-поліетиленовий пакунок із накладною № 20 4513 8193 7333 та пластиковий контейнер з сухою речовиною круглої форми, який вилучено під час проведення огляду місця події по вул. Зенітного полку (Грибоєдова), 28 в м. Біла Церква Київської області, та який передано на зберігання у камеру схову Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (квитанція № 195 від 06.03.2026) – знищити;

-психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, масою 4,626 г, яка знаходиться у спеціальному пакеті № 6617957, та яка передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (квитанція № 101 від 17.03.2026) – знищити.

4. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

5. Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_6