Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №278/593/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/593/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліції № 1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 761381 від 30.01.2026, вбачається, що 30.01.2026 о 08:50 годині на автомобільній дорозі «Житомир-Сквира» керував автомобілем «КІА» з д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у медичному закладі у лікаря зі згоди водія у встановленому законом порядку.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а. ПДР – керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомив, що дійсно вживав алкогольні напої напередодні ввечері, однак має сумніви щодо правильності результатів огляду, оскільки тричі протягом години після зупинки його поліцейськими проходив огляд за допомогою газоаналізатора (один раз на місці зупинки та два рази у медичному закладі), та результат постійно відрізнявся. Також наголосив, що останній результат зафіксовано 0,22 проміле. І в даному випадку, якщо врахувати похибку, то за мінусом похибки показник становить 0,18 проміле, що в межах допустимого. Таким чином, результат 0,22 проміле є недостатнім доказом сп`яніння.

Суд, враховуючи пояснення, дослідивши письмові докази по справі, надавши оцінку доказам у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в основу обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поліцейський поклав акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №38 від 30.01.2026.

Згідно ж роздруківки результату тесту від 30.01.2026 огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 проводився о 08:59 за допомогою «Drager Alcotest 6820 № ARNK-0566», результат тесту становить 0,24 ‰ (проміле).

Згідно акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №38 від 30.01.2026, огляд проводився за допомогою алкотестеру «Драгер 6820» ARLF-0151 та о 09:35 зафіксовано 0,27 проміле, а 09:55 – 0,22 проміле, який зафіксований як остаточний.

Відповідно до свідоцтва про повірку газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» межі допустимої абсолютної похибки (в інтервалі діапазону вимірювання від 0 до 0,4 ‰ (проміле) - +/- 0,04‰ (проміле) (в діапазоні вимірювання понад 0,4‰ (проміле) ) - +/-10%.

Отже, на переконання суду, результат огляду у 0,22 ‰ (проміле) не може свідчити про перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий є в межах похибки та не тягне за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно ст. 251 КУпАП наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється доказами у справі, якими є: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речові докази та інші документи.

Відтак, суд, оцінивши докази у їх сукупності, не може вважати їх належними та допустимими, що викликає сумнівів у їх достовірності та істинності. Відтак, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9.а. ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є недоведеною.

Згідно зі ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Оскільки відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, тому суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАПу зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Керуючись ч. 1 ст.130, ст. 245, п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову суду протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області.

Суддя О. М. Дубовік