Вирок від 07 квітня 2026 р. у справі №278/6179/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/6179/25

В И Р О К

Іменем України

08 квітня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубовець, Житомирського району та області, громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 та області, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, особи з інвалідністю ІІІ-ї групи за загальним захворюванням, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК),

в с т а н о в и в:

23 вересня 2025 року близько 08 год. ОСОБА_4 перебував поблизу вул. Залізничної в с. Дубовець Житомирського району та області, де побачив автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Федеративної Республіки Німеччини « НОМЕР_1 », який знаходився на узбіччі дороги, та в цей час та місці у ОСОБА_4 виник умисел на незаконне заволодіння автомобілем за попередньою змовою групою осіб, у зв`язку із чим зателефонував іншій особі, матеріали якої виділені в окреме провадження (далі – інша особа), та запропонував їй вступити у злочинну змову, на що останній погодився. Таким чином ОСОБА_4 та інша особа вступили у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння транспортним засобом.

Реалізуючи свій спільний умисел, ОСОБА_4 та інша особа в цей день та місці близько 21 год. з`єднали буксирувальним тросом автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 », з автомобілем марки «УАЗ-469», реєстраційний номер « НОМЕР_3 ». Після чого інша особа за допомогою молотка розбила скло водійської дверці автомобіля марки «Volkswagen Golf», після чого зняла вказаний транспортний засіб із стоянкового гальма, таким чином розблокувавши колеса автомобіля. Продовжуючи реалізацію спільного умислу, ОСОБА_4 спільно із іншою особою відбуксирували автомобіль марки «Volkswagen Golf» до місця проживання ОСОБА_4 , що АДРЕСА_1 та області, залишивши автомобіль у дворі, та таким чином незаконно заволоділи транспортним засобом вартістю 48605 грн.

Окрім того, 23 вересня 2025 року близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_4 та інша особа перебували у подвір`ї приватного домоволодіння по АДРЕСА_1 та області, де помітили на сидінні у вказаного автомобіля марки «Volkswagen Golf», яким вони попередньо незаконно заволоділи, майно, а саме сумку торгівельної марки «Chapion», мобільний телефон торгівельної марки «Xiaomi Redmi 14 C», зарядний пристрій портативний торгівельної марки «Paidashu P38S» та ніж торгівельної марки «Victorinox». В цей же день, час та місці у ОСОБА_4 та іншої особи виник спільний умисел на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням до автомобіля, в якому вказані речі зберігались, та ОСОБА_4 разом з іншою особою домовились про спільне вчинення кримінального правопорушення, та таким чином вступили у змову.

Реалізуючи свій спільний умисел, в цей же день, час та місці, переконавшись у тому, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 та інша особа, проникнувши через раніше розбите вікно водійської дверці всередину автомобіля «Volkswagen Golf», з переднього пасажирського сидіння викрали сумку торгівельної марки «Chapion» вартістю 383 грн 33 коп., мобільний телефон торгівельної марки «Xiaomi Redmi 14 C» вартістю 3601 грн 45 коп., зарядний пристрій портативний торгівельної марки «Paidashu P38S» вартістю 743 грн 87 коп. та ніж торгівельної марки «Victorinox», вартістю 2399 грн 67 коп., та таким чином таємно викрали вказане майно, чим спричинили ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 7128 грн 32 коп. В подальшому ОСОБА_4 та інше особа викраденим майном розпорядились на власний розсуд.

Окрім того, в той же день близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перевіряючи вміст вказаної сумки, віднайшов у ній паспорт громадянина України та посвідчення водія, видані на ім`я « ОСОБА_7 ». Тоді у ОСОБА_4 виник умисел на незаконне заволодіння паспортом та іншим важливим особистим документом – посвідченням водія, належними ОСОБА_7 , шляхом їх відкритого викрадення.

Реалізуючи свій умисел, у цей же день, час та місці, ОСОБА_4 вийнявши у присутності іншої особи із сумки паспорт громадянина України у виді ID-картки «№ НОМЕР_4 » та посвідчення водія серії « НОМЕР_5 » від 05.06.2001, видані на ім`я « ОСОБА_6 », забрав вказані документи собі, таким чином їх відкрито викрав, тобто незаконно заволодів вказаними паспортом та іншим особистим важливим документом особи. В подальшому утримуючи викрадені документи при собі, ОСОБА_4 місце скоєння кримінального правопорушення покинув.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні вищезазначених діянь визнав повністю, підтвердив вищенаведені обставини, у вчиненому кається.

Беручи до уваги, що фактичні обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорювалися, суд на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) визнав їх встановленими в судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого.

Таким чином суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначених діянь доведена, і кваліфікує їх за ч. 4 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у сховище; за ч. 2 ст. 289 КК як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб; за ч. 3 ст. 357 КК як незаконне заволодіння паспортом та іншим важливим особистим документом.

При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК, є тяжким корисливим злочином; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК, є умисним тяжким злочином проти експлуатації транспорту, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК – кримінальним проступком.

ОСОБА_4 не судимий, неодружений, непрацюючий, має інвалідність ІІІ групи, доглядає одинокого батька похилого віку, за місцем проживання характеризується нейтрально.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Враховуючи наведене, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутність обтяжуючих та наявність трьох пом`якшуючих покарання обставини, позицію потерпілого та прокурора, які не наполягали на суворості, суд призначає покарання за ч. 3 ст. 357 КК у виді обмеження волі; за ч. 4 ст. 185 КК, враховуючи безальтернативність санкції щодо виду покарання, – у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений санкцією. Призначаючи покарання за ч. 2 ст. 289 КК, суд, враховуючи відсутність обтяжуючих та наявність трьох пом`якшуючих покарання обставин, які в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вважає за можливе із застосовуванням ст. 69 КК призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 289 КК. Крім того, оскільки вказане кримінальне правопорушення вчинене не з корисливого мотиву, суд в силу ч. 2 ст. 59 КК не призначає додаткове покарання у виді конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК суд призначає остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Крім того, враховуючи наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомостей про особу обвинуваченого, суд погоджується із позицією прокурора та потерпілого про те, що обвинувачений не є суспільно небезпечним, і його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК звільняє його від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Цивільний позов не пред`явлено.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт, накладений на речовий доказ – паспорт громадянина України, на підставі ст. 174 КПК підлягає скасуванню, а речовий доказ – поверненню власнику.

Підстав для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК, та призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 357 КК – у виді обмеження волі на строк один рік;

за ч. 2 ст. 289 КК – із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк чотири роки без конфіскації майна;

за ч. 4 ст. 185 КК – у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням протягом двох років іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання, а при працевлаштуванні – роботи.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 5794 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) грн 10 коп. витрат на залучення експертів під час проведення експертиз.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 10.10.2025 на паспорт громадянина України у виді ID-картки № НОМЕР_4 , – скасувати, а вказаний документ повернути особі, на ім`я якої він виданий.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення копії вироку. Вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися, і дослідження яких визнано судом недоцільним.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Захисник та потерпілий мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1