Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №161/13745/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 29 березня 2026 р.

Справа: №161/13745/25

Суддя: Кихтюк Р. М.

Справа № 161/13745/25

Провадження № 2/161/109/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

секретаря – Вегери Д.В.,

з участю позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовом до відповідачів про встановлення факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 2003 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах та проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 . При цьому, із ОСОБА_3 вони жили однією сім`єю в зареєстрованому шлюбі з 08.05.1999 року і 09.05.1999 року були повінчанні в Свято-Троїцькому Кафедральному соборі.Однак, 14.07.2003 року розлучилися через розбіжності у характерах, а також те, що ОСОБА_3 зловживав алкоголем, тому спільне проживання та стосунки тимчасово припинилися. Згодом, вони їх відновили і продовжили проживати однією сім`єю в цивільному шлюбі, а також провели екстракорпоральне запліднення. Крім того, вони мали спільний бюджет та спільні витрати, складали плани на майбутнє, тобто їх відносини можна охарактеризувати, як такі, що мають чоловік та дружина.

Вказує, що тривалий період часу проживали за адресою: АДРЕСА_1 , хоча часом були періоди коли ОСОБА_3 проживав із своєю матір`ю - ОСОБА_2 за місцем його реєстрації (коли він доглядав за мамою або коли у них були конфлікти). Проте, їхній спільний період проживання із ОСОБА_3 складає не менше 5 років.

За час спільного проживання в АДРЕСА_1 вони робили затишок у своїй оселі, ними був здійснений ремонт для покращення умов життя, замовляли ремонтні роботи тощо. Також, ОСОБА_3 виконував побутову роботу, виносив сміття, допомагав у прибиранні та догляді за помешканням.

Крім того, за час проживання в цивільному шлюбу вони постійно проводили спільний час разом, святкували всі свята, їздили на спільний сімейний відпочинок у Польщу.

Зазначає, що після військового нападу російської федерації та оголошення військового стану ОСОБА_3 був призваний на службу у військову частину НОМЕР_2 .Вона постійно хвилювалась за нього, підтримувала спілкування за допомогою мобільного зв`язку, спілкувались в соціальних мережах, надсилала посилки до місця його служби. У свою чергу, ОСОБА_3 постійно їй допомагав фінансово та здійснював грошові перекази.

Однак, 25.06.2024 року ОСОБА_3 зник безвісти під час виконання бойового завдання щодо захисту Батьківщини в районі н.п. Уманське Покровського району, про що ІНФОРМАЦІЯ_1 сповістив сім`ю, рідного брата та матір ОСОБА_4 .

Вказує, що встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу надасть їй можливість отримувати інформацію від державних органів щодо чоловіка, який зник безвісти, отримувати щомісячне грошове забезпечення, а також вона зможе безперешкодно займатись пошуками шляхом звернення до різних організацій та органів, яким надано повноваження щодо розгляду таких питань, підтримувати листування із вказаними суб`єктами, звертатись до медичних закладів, брати участь у всіх можливих заходах по його розшуку, а в разі його знаходження у шпиталі в непритомному стані – офіційно матиме допуск до чоловіка із можливістю догляду за ним.

На підставі викладеного, просить суд встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 у період з липня 2003 року по 25.06.2024 року.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у заяві та просили їх задовольнити.

Представник відповідача – військової частини НОМЕР_1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову за недоведеністю.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що 25.06.2024 року в районі н.п. Уманське Покровської району Донецької області зник безвісти під час виконані бойового завдання щодо захисту Батьківщини ОСОБА_3 (а.с. ).

У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що з метою надання їй можливості отримувати інформацію від державних органів щодо ОСОБА_3 , який зник безвісти та отримання щомісячного грошового забезпечення, необхідно встановити факт її спільного проживання з останнім однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

У Законі України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» термін «близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин» вживаються в такому значенні: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884, визначено що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

В судовому засіданні ОСОБА_1 також вказала, що проживала однією сім`єю та вела спільне господарство із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи наступні докази: спільні фото із ОСОБА_3 ; роздруківки їх листування; копію свідоцтва про вінчання від 09.05.1999 року; копії квитанцій щодо витрат на ремонт; копії квитанції щодо оплати послуг відпочинку; копії квитанцій щодо поповнення рахунку; копії письмових заяв ОСОБА_6 від 02.06.2025 року, ОСОБА_7 від 17.05.2025 року, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 05.09.2024 року, ОСОБА_10 від 08.09.2024 року, ОСОБА_11 від 05.09.2024 року, ОСОБА_12 01.06.2025 року, ОСОБА_13 від 31.05.2025 року, ОСОБА_14 від 29.05.2025 року, ОСОБА_15 від 29.05.2025 року, ОСОБА_16 від 23.06.2025 року.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 суду вказав, що знає ОСОБА_18 , виконував в них кілька років тому роботи по АДРЕСА_1 . При цьому платив гроші за роботу ОСОБА_4 , перевіряв якість роботи. Таким чином він вважав, що ОСОБА_4 чоловік ОСОБА_19 .

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що знає ОСОБА_18 з 1996 року, вони є сусідами, кумами. В 2004 році ОСОБА_20 та ОСОБА_21 знову зійшлися, мали спільний побут. Вона часто його бачила за місцем проживання ОСОБА_19 , вони разом відпочивали.

З показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 слідує, що вони з ОСОБА_18 є сусідами, вважали ОСОБА_22 чоловіком ОСОБА_19 . Вони разом робили ремонти, їздили відпочивати.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_25 також вказали, що бачили ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 та вважають, що їх можна назвати подружжям.

Разом з тим, інші свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_20 суду вказали, що після розлучення з ОСОБА_1 з 2003 по 2007-2008 роки, з 2010 по 2015 та з 2018 по 2021 роки і останній рік перед мобілізацією ОСОБА_3 постійно проживав разом з мамою за адресою: АДРЕСА_2 . Не заперечували, що періодично останній бував у ОСОБА_1 , але це тривало недовго і він повертався до матері.

Як слідує із матеріалів справи, сповіщення сім`ї №528 від 05.07.2024р. ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено ОСОБА_2 за їх адресою спільного проживання (а.с.).

Також, як вбачається із особистих даних військовослужбовця, які він надав військовій частини, заповнені ОСОБА_3 власноручно 16.06.2024 р. в графах: адреса проживання зазначено - АДРЕСА_2 , тобто адресу проживання матері; сімейний стан – розлучений; дружина - відсутні відомості; батьки – вказана мати ОСОБА_2 (її номер телефону та дата народження).

Отже, сам ОСОБА_3 при мобілізації та заповнені анкети з особистими даними щодо кола осіб – позивача, як свою дружину не вказував, що говорить про тимчасовий характер їх відносин, який не може характеризуватись як подружній, оскільки основоположним при визначенні сімейних відносин є постійне і фактичне проживання разом, періодичне відвідування і проведення часу не може свідчити про усталене сімейне життя.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявністьабо відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14- 400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Таким чином із представлених і наданих доказів, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_1 і ОСОБА_3 після розлучення були наявні періодичні відносини та зустрічі, які не мали характеру постійного і фактичного проживання як однією сім`єю , а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 417 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Відповідач – військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ – НОМЕР_4 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складений 08 квітня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua