Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №158/484/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/484/26

Провадження № 2/0158/479/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Костюкевича О.К.,

за участю секретаря судового засідання - Хмілевської І.О.,

позивачів – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів – адвоката Мисковця І.А.,

третьої особи – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи на стороні позивача, що які заявляють самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги обґрунтовують тим, вони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилися в с. Сокиричі, Ківерцівського району Волинської області та їх батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

Зазначають, що на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.07.2016 року шлюб їх батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.

Вказують, що з червня 2016 року їх мати покинула сім`ю та з того часу свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не приймає участі у їх вихованні та утриманні.

Посилаючись на вищевикладене, просять позбавити батьківських прав ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: дочки – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 04.02.2026 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче провадження.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.03.2026 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Мисковець І.А. в судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених у ньому, просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Відзиву на позовну заяву не подала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_3 , в судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у позовній заяві щодо ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків, просив позов задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - органу опіки та піклування виконавчого комітету Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області Міщенко Л.І. в судове засідання не з`явилась. До суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності; щодо задоволення позову не заперечує.

Заслухавши пояснення позивачів, їх представника та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, який було зареєстровано 21.09.2007 року виконавчим комітетом Покащівської сільської ради Ківерцівського району волинської області за актовим записом № 6. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.07.2016 року даний шлюб розірвано (а.с.21).

За час перебування у шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народилося двоє дітей: дочка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується долученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 06.05.2008 року та серії НОМЕР_2 від 15.04.2010 року, матір`ю яких у вищевказаних свідоцтвах про народження зазначена відповідач у справі – ОСОБА_4 (а.с.13, 19).

Відповідно до вимог ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав у разі ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до роз`яснень Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року в постанові № 3, позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питань, що стосуються дітей, згідно ст. 3 «Конвенції про права дитини», суд має виходити з принципу максимального забезпечення інтересів дитини, її захисту і забезпечення турботи про неї.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини ст. 166 Сімейного кодексу. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 навчається у Колківському центрі професійної освіти за професією «тракторист-машиніст, слюсар, водій автотранспортних засобів» (а.с.26).

Відповідно до довідки Луцького центру професійно-технічної освіти № 03/09 від 26.01.2026 року, ОСОБА_1 з 01.09.2025 року навчається у даному закладі та не знаходиться на повному державному забезпеченні. Форма навчання денна, платна (а.с.28, 29).

З актів обстеження матеріально побутових умов проживання ОСОБА_3 від 25.05.20213 року та 22.01.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі. Дана сім`я веде спільне господарство та разом виховує трьох дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які перебувають на їх утриманні (а.с.31,32).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 25.02.2026 року проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що у 2016 році ОСОБА_4 залишила дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з батьком і пішла у невідомому напрямку. З того часу діти її не бачили, вона їх не відвідувала та не телефонувала, матеріально не допомагала. За час проживання в сім`ї зловживала алкогольними напоями та не дбала про дітей. Батько та його друга дружина забезпечували їх нормальне сімейне оточення і розвиток; , останню вдіти вважають матір`ю (а.с.70).

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ківерцівської міської ради № 57 від 06.03.2026 року, позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним і відповідає інтересам дітей У вказаному вище висновку констатовано факти свідомого ухилення матері від виховання та матеріального утримання дітей, байдужості стосовно їх подальшого життя та розвитку, здоров`я.

Крім того, при вирішенні даного позову, суд враховує і той факт, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.10.2018 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , позбавлено батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вищевказаним рішенням встановлено факт ухилення матері ОСОБА_4 від виконання батьківських обов`язків щодо догляду та утримання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ведення останньою асоціального способу життя та зловживання спиртними напоями (а.с.82-84).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виконання обов`язків по вихованню та утриманню дітей, не цікавиться їх фізичним і духовним розвитком, інтересами до внутрішнього світу, не забезпечує належного харчування, медичного огляду і лікування; не спілкується з дітьми.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовна заява є підставною і підлягає задоволенню.

На підставі ст. ст. 150, 155, 164, 165 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3 «Конвенції про права дитини», керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 141, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: дочки – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Позивач – ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Представник позивачів – адвокат Мисковець Ігор Анатолійович, адреса: вул. Степана Бандери, 1а, м. Ківерці Волинської області.

Відповідач – ОСОБА_4 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 .

Третя особа - ОСОБА_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 .

Третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області, адреса: вул. Шевченка, 14, м. Ківерці, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ - 26516861.

Повний текст рішення складений 08.04.2026 року.

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич