Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №619/7168/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

м. Харків

справа № 619/7168/24

провадження № 22-ц/818/1555/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – держава російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Гавриленко Надії Андріївни, на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2025 року в складі судді Пруднікової О.В.

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Російської Федерації в особі міністерства юстиції Російської Федерації, про відшкодування шкоди, який в подальшому уточнив.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить виробничо-складський комплекс, загальною площею 9 688,9 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Дана нерухомість розташована в районах проведення воєнних (бойових) дій.

Зазначив, що у період з 28.04.2022 по 03.05.2022 мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств рф, що полягали у здійсненні обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по будівлям, а саме будівлям майнового комплексу (виробничих приміщень), які перебувають у його власності та використовувалися у господарській діяльності ФО-П ОСОБА_1 , що призвело до пошкоджень вищевказаних об`єктів. За фактом вчинення зазначених порушень було відкрито кримінальне провадження № 22022220000003214.

Вказав, що нерухомості, яка належить йому нанесено наступну шкоду: наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частини об`єкта та його окремих конструкцій, підсилення об`єкта, його окремих несучих та огороджувальних конструкцій. Орієнтовний ступінь пошкодження об`єкта в цілому — 41%-80%. Для подальшої експлуатації об`єкта рекомендовано виконання робіт з відновлення шляхом реконструкції об`єкта. Вищезазначений факт нанесення майнової шкоди підтверджуються Звітом про проведення технічного обстеження.

З метою визначення оцінки майнової шкоди, яка була завдана, ним було замовлено розроблення зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва «Пошкодження та руйнування внаслідок воєнних дій та агресії російської федерації по об`єкту: « Виробничо-складський корпус по виробництву косметики, побутової хімії та засобів особистої гігієни за адресою: АДРЕСА_1 ", відповідно до якого зведений кошторисний розрахунок становить 267911316,00 грн. Вищезазначені факти нанесення майнової шкоди підтверджуються фотознімками, Актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 28.10.2022 року, Актом про пожежу від 03.10.2022 року, Експертним висновком щодо первинного фіксування стану нерухомого майна, пошкодженого або зруйнованого внаслідок воєнних(бойових) дій від 31.10.2022 року № 84/ПМ-22.

Посилався на те, що загальна сума матеріальних збитків, які завдані йому, протиправними діями відповідача, з урахуванням уточнених позовних вимог становить - 267913160,00 грн, що еквівалентно 7073689,49 доларів США за курсом НБУ на 31.01.2024.

Просив стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 267913160,00 грн, що становить еквівалент 7073689,49 доларів США за курсом НБУ на 31.01.2024.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 – залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва є вартісним показником визначення розміру шкоди та відшкодуванням витрат. Зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкту будівництва — це кошторисний документ, який визначає повну кошторисну вартість об`єкта будівництва або його черги, який включає кошторисну вартість будівельних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю, а також інші витрати, та складаються на основі об`єктних кошторисів та/або об`єктних кошторисних розрахунків і кошторисних розрахунків на окремі види витрат. Зазначені відомості в документах, які надано до суду, зафіксовано сертифікованим експертом Стрілець І.В., кваліфікаційний сертифікат було додано до позову. Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва «Пошкодження та руйнування внаслідок воєнних дій та агресії російської федерації по об`єкту: «Виробничо-складський корпус по виробництву косметики, побутової хімії та засобів особистої гігєни за адресою: АДРЕСА_1 » не спростовувався та не оспорювався з боку відповідача.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду – залишити без змін.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 вересня 2022 року ОСОБА_1 є власником виробничо-складського комплексу, загальною площею 9 688,90 кв м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером: 6322082000:02:000:1995 (а.с.14).

Слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022220000003214 від 22.10.2022, відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 438 КК України, внесені до ЄРДР 22.10.2022 за фактом того, що у період з 28.04.2022 по 03.05.2022, мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств РФ, що полягали у здійсненні обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по будівлям, а саме будівлям майнового комплексу (виробничих приміщень), які перебувають у власності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до пошкодження вищевказаних об`єктів (а.с.15).

Актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого виробничого-складського комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 6322082000:02:000:1995, який належить на праві власності ОСОБА_1 внаслідок збройної агресії РФ від 28.10.2022 встановлено: наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких можуть свідчити про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій, - рекомендовано виконання робіт з відновлення, капітального ремонту або конструкції. Виявлені візуальні пошкодження спричиненні бойовими діями, потребують додаткового огляду сертифікованих фахівців, визначених пунктами 2, 21 та 22 Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 257 (а.с.16-19).

Згідно з висновками, викладеними у Звіті ТОВ «Укрсибастробіоцентр ЛТД» про проведення технічного обстеження виробничо - складського комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , – об`єкт не потребує повного демонтажу, демонтаж частини та може бути приведений у експлуатаційно придатний стан шляхом подальшої реконструкції. Для можливості розроблення проєкту реконструкції будівлі, необхідно виконати схеми розташування дефектів та пошкоджень, скласти обмірні креслення, проведення інструментальних досліджень конструкцій, перевірочних розрахунків. Потребує детального (інструментального) обстеження, для розроблення проекту реконструкції об`єкту. Технічний стан об`єкта в цілому: категорія пошкоджень об`єкта 41%-80%; загальна характеристика категорії пошкоджень об`єкта: наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частини об`єкта та його окремих конструкцій, підсилення об`єкта, його окремих несучих та огороджувальних конструкцій; загальні рекомендації щодо подальшої експлуатації: рекомендовано виконання робіт з відновлення шляхом реконструкції об`єкта (а.с.20-23).

Матеріали справи містять зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва “Пошкодження та руйнування внаслідок воєнних дій та агресії російської федерації по об`єкту: “Виробничо-складський комплекс” за адресою: АДРЕСА_1 ", відповідно до якого зведений кошторисний розрахунок будівництва становить – 267 911,316 тис. грн (а.с.24-60).

Відповідно до акту комісії про пожежу від 03.10.2022 - акт складений про пожежу, що виникла 02.05.2022 о 03 год. 00 хв. на об`єкті виробничо-складський комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , власник ФО-П ОСОБА_1 , пожежу виявлено 15.06.2022 об 11.00 год ФО-П ОСОБА_1 . Повідомлення про пожежу надійшло 20.09.2022 о 09.00 год. до пожежно-рятувальних підрозділів від ФО-П Одношевного С.М. Пожежею знищено частково будівлю виробничо-складського комплексу згідно із заявою ФО-П ОСОБА_1 . Причина пожежі (ймовірна) пов`язана із проведення бойових (воєнних) дій (а.с.61).

Згідно з експертним висновком щодо первинного фіксування стану нерухомого майна, пошкодженого або зруйнованого внаслідок воєнних (бойових) від 31.10.2022 виробничі потужності підприємства розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , знаходяться на території Дергачівської територіальної громади Харківського району Харківської області, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій, відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих України від 25.04.2022 № 75. Руйнація та пошкодження нерухомого майна ОСОБА_1 відбулися через порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил та інших відомств рф, що полягали у здійснені обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 22022220000003214 від 22.10.2022. Пошкодження та руйнування нерухомого майна - виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами представляють собою: деформація стін та наскрізні отвори в стіні з рваними краями; деформація покрівлі та наскрізні отвори у покрівлі; руйнація та деформація перегородок між приміщеннями та між поверхами; деформацію та опалення оздоблення фасадів; пошкодження віконних отворів у вигляді вибитих склопакетів та деформації віконних рам; пошкодження електричних кабелів та труб водопостачання, водовідведення (а.с.62-64).

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.07.0224 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинив свою діяльність.

Згідно із частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

За змістом частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (частина перша статті 1 Першого протоколу до Конвенції).

Загальновідомою обставиною, тобто такою що не потребує доказування (частина третя статті 82 ЦПК України) є те, що російська федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.

02 березня 2022 року збройну агресію російської федерації проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від російської федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі, жінок і дітей.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія російської федерації проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Звернення позивачів до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21) від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14365/21 (провадження № 61-4498св22), від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14366/21 (провадження № 61-3713св22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами першою, другою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, на підставі якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

За загальним правилом шкода, завдана фізичним та юридичним особам внаслідок військової агресії російської федерації та тимчасової окупації суверенної території України відшкодовується російською федерацією (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок збройного вторгнення російської федерації на територію України у період з 28.04.2022 по 03.05.2022 мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств рф, що полягали у здійсненні обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по будівлям, а саме будівлям майнового комплексу (виробничих приміщень), які перебувають у його власності та використовувалися у господарській діяльності ФО-П ОСОБА_1 , що призвело до пошкоджень вищевказаних об`єктів. За фактом вчинення зазначених порушень було відкрито кримінальне провадження № 22022220000003214.

ОСОБА_1 обґрунтовував розмір завданої шкоди щодо його нерухомого майна зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва «Пошкодження та руйнування внаслідок воєнних дій та агресії російської федерації по об`єкту: «Виробничо-складський корпус по виробництву косметики, побутової хімії та засобів особистої гігієни за адресою: АДРЕСА_1 ", відповідно до якого зведений кошторисний розрахунок становить 267911316,00 грн.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20 (провадження № 61-7276св21) вказано, що «метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших проявів принципу змагальності у цивільному процесі».

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див.: пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, у зв`язку із ненаданням позивачем належних і допустимих доказів розміру спричиненої йому шкоди, що є його процесуальним обов`язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір (див.: постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21)).

Наданий позивачем зведений кошторис розрахунку вартості будівництва не є беззаперечним доказом розміру завданих збитків, оскільки він відображає лише плановану, а не фактично витрачену суму, і є розрахунковим документом, а не підтвердженням реальних збитків.

В свою чергу експертний висновок щодо первинного фіксування стану нерухомого майна, пошкодженого або зруйнованого внаслідок воєнних (бойових) від 31.10.2022 не містить даних про оцінку вартості матеріального збитку, що завдані внаслідок пошкодження нерухомого майна, яке належить позивачу на праві приватної власності.

Позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції, не використав своє право на звернення до суду з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи з метою визначення розміру завданих збитків.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Гавриленко Надії Андріївни, – залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Ю.М. Мальований

О.В. Маміна