Вирок від 08 квітня 2026 р. у справі №638/5699/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №638/5699/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11кп/818/349/26 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.309 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-при секретарі ОСОБА_5 ,

-за участю прокурора ОСОБА_6 ,

-обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на вирок Шевченківського районного суду м.Харкова від 16 вересня 2025 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова Угенського району с.Пирлиця, українця, із середньою освітою, одруженого, маючого на утримання малолітню дитину 2015 року народження, офіційно не працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-01.04.2024 Ленінським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік;

-27.08.2024 Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.309 КК України на 3 роки пробаційного нагляду,

засуджено за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 27.08.2024 та ОСОБА_7 визначено остаточне покарання – 1 рік 7 місяців позбавлення волі.

Кримінальне провадження було розглянуто судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції

Як установив суд, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у невстановленому місці, у невстановлену дату та час, але не пізніше 16 год. 06 хв. 11.03.2025 року, використовуючи мобільний телефон та світову мережі «Інтернет», діючи умисно, протягом року після засудження за ст. 309 КК України, всупереч ст. 14 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №863 від 08.07.1999 (зі змінами), а також ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (зі змінами), замовив у невстановленої особи, через додаток «Telegram» особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP для власного вживання.

Після чого, у невстановлену дату та час, але не пізніше 16 год. 05 хв. 11.03.2025, ОСОБА_7 , отримав від невстановленої особи, на додаток «Telegram» повідомлення з реквізитами та координатами замовлення.

Далі, ОСОБА_7 , у невстановлену дату та час, але не пізніше 16 год. 05 хв. 11.03.2025, прибувши на вказане місце забрав 1 згорток із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP, тим самим придбав та почав зберігати його для власного вживання без мети збуту.

11.03.2025 приблизно о 16 год. 05 хв., ОСОБА_7 , рухаючись по площі Конституції, біля будинку №5, в м. Харків був зупинений працівниками УПП в Харківській області, у якого в ході поверхневої перевірки виявлено у внутрішній кишені його куртки, одягнутої на ньому, 1 зіп пакет із кристалічною речовиною булого кольору, яку ОСОБА_7 зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту.

11.03.2025 під час проведення огляду місця події у період часу з 17 год. 20 хв. по 17 год. 45 хв., за адресою: м. Харків, площа Конституції, буд. 7, ОСОБА_7 добровільно, при понятих, видав 1 згорток із кишені своєї куртки в середині якого міститься кристалічна речовина білого кольору, яка згідно висновку експерта №СЕ-19/121-25/6592-НЗПРАП від 21.03.2025, за результатами судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів»: речовина масою – 0,6993 г, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP. Маса PVP становить 0,5054 г.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури ставить питання про скасування вироку у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність – ст.71 КК України та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

Указав, що ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.12.2024 ОСОБА_7 визначено покарання за наявності кількох вироків, а саме Ленінського районного суду м.Харкова від 01.04.2024 та Дзержинського районного суду м.Харкова від 27.08.2024, на підставі ч.4 ст.70 КК України з урахуванням положень п.5 ч.1 ст.72 КК України, у виді 4 років обмеження волі із застосуванням положень ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік. За таких обставин суду першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання необхідно було застосувати положення ч.1 ст.71 КК України з урахуванням зазначеної ухвали.

Зауважив, що відповідно до ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Невідбутою частиною основного покарання для ОСОБА_7 є 4 роки обмеження волі.

Крім того, указав, що суд при призначенні покарання не повною мірою врахував, що ОСОБА_7 раніше судимий, нове кримінальне правопорушення вчинив через невеликий проміжок часу після його засудження за попереднім вироком, є неодруженим, не працює та суспільно корисною працею не займається.

Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.2 ст.309 КК України - 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.ст.71, 72 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 01.04.2024 та Дзержинського районного суду м.Харкова від 27.08.2024, визначену ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.12.2024, і визначити ОСОБА_9 остаточне покарання – 3 роки позбавлення волі.

Позиції учасників апеляційного провадження

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив вирок суду залишити без змін.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, думку обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність вини ОСОБА_7 , кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначене необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, згідно з вимогами ст.65 КК України.

При цьому суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не одружений, має на утриманні малолітню дитину 2015 року народження, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має зареєстроване місце проживання, його щире каяття, визнавши останню обставину пом`якшуючою покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд призначив покарання, яке за своїм видом і розміром є необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_7 та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів апеляційної скарги першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст.71 КК України, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні вчинив злочин після постановлення відносно нього вироку Ленінським районним судом м.Харкова від 01.04.2024 та вироку Дзержинським районним судом м.Харкова від 27.08.2024.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.12.2024 ОСОБА_7 визначено покарання за наявності кількох вироків, а саме Ленінського районного суду м.Харкова від 01.04.2024 та Дзержинського районного суду м.Харкова від 27.08.2024, на підставі ч.4 ст.70 КК України з урахуванням положень п.5 ч.1 ст.72 КК України, у виді 4 років обмеження волі із застосуванням положень ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік.

За таких обставин суду першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання повинен був застосувати положення ч.1 ст.71 КК України з урахуванням обох попередніх вироків, остаточне покарання за якими визначено ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.12.2024, однак не зробив цього, що відповідно до п.1 ч.1 ст.413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого призначене остаточне покарання за своїм розміром не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що згідно п.4 ч.1, ч.2 ст.409 КК України є підставою для скасування вироку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п.4 ч.1, ч.2 ст.409 КПК України вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасувати, і відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст.ст.71, 72 КК України.

Керуючись ст. ст. 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м.Харкова від 16 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.309 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 01.04.2024, вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 27.08.2024, визначену ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.12.2024, та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання – 2 роки 1 місяць позбавлення волі.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: