Вирок від 08 квітня 2026 р. у справі №615/1678/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 615/1678/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/190/26 Суддя доповідач ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м.Харків апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_7 на вирок Валківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному 16 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024220000000855, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, не одруженого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:

Вироком Валківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2025 року ОСОБА_8 засуджено за ч.3 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 5 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Цим же вироком постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у загальному розмірі – 94 281 грн. 36 коп.

Вирішено питання щодо долі речових доказів та арештованого майна.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 16 липня 2024 о 17:40 год., керуючи технічно справним автомобілем Mercedes-Benz 311 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався із перевищенням максимально дозволеної швидкості за межами населеного пункту по автодорозі «Київ - Харків - Довжанський», зі сторони м. Харків у напрямку м. Валки Харківської області.

Під час руху в районі 429 км + 700 м цієї автодороги, діючи необережно, не обрав таку швидкість руху та такі прийоми керування автомобілем, щоб з урахуванням дорожньої обстановки мати можливість постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, чим грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, та втратив контроль над керованістю транспортним засобом, що призвело до виїзду автомобіля на смугу зустрічного руху та подальшого зіткнення з автомобілем КА АСПД, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 , який рухався в напрямку м. Харків, після чого автомобіль Mercedes-Benz 311 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , в некерованому стані допустив зіткнення з автомобілем BMW X5, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_14 , який рухався в напрямку м. Харкова позаду автомобіля КА АСПД, д.н.з. НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної події водій автомобіля КА АСПД, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_13 та пасажир ОСОБА_15 загинули на місці події, а пасажири цього автомобіля ОСОБА_16 та ОСОБА_10 отримали тяжкі тілесні ушкодження.

У зв`язку із подією 16.07.2024 у ОСОБА_13 встановлені тілесні ушкодження: забита рана в лобній області ліворуч; забита рана в проекції розгинальної поверхні основного суглобу 2-го пальця лівої кисті; забиті рани на зовнішній поверхні верхньої третини лівої гомілки та на передній поверхні верхньої третини правої гомілки; садно на правій щоці; садно на лівій щоці з переходом на ліву скроневу область; садна на зовнішній поверхні середньої третини лівого плеча з множинними рвано-забитими ранами; садно на тильній поверхні верхньої третини лівого передпліччя; садна на всьому протязі зовнішньої поверхні правого плеча, передпліччя та кисті; садно на передній поверхні правої половини грудної клітини в верхній третині; синець на передній поверхні лівої половини грудної клітини в нижній третині; синець на зовнішній поверхні лівого стегна в середній третині; синець на внутрішній поверхні середньої третини правого стегна; розрив лівого куполу діафрагми; розрив стінки низхідної частини дуги аорти з крововиливом у плевральну порожнину; множинні розриви тканини селезінки з крововиливом у черевну порожнину; перелом ребер праворуч – 5-6 по передній паховій лінії, ліворуч – 2-3, 6-8 ребер по лопатковій лінії, 4-5 – по середній ключичній лінії; уламково-фрагментарні переломи лівої променевої та ліктьової кісток лівого передпліччя в середній третині; уламково-фрагментарний перелом нижньої третини лівої стегнової кістки.

Причиною смерті ОСОБА_13 стала несумісна з життям сукупна тупа травма тіла, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

У зв`язку із подією 16.07.2024 у ОСОБА_15 встановлені тілесні ушкодження: руйнування голови з розтрощенням тканини головного мозку, переломами верхньої та нижньої щелепи; садно на передній поверхні лівої половини грудної клітини в верхній третині; садно на зовнішній поверхні верхньої третини лівого плеча з переходом на проекцію лівого плечового суглобу по верхній поверхні; садно на внутрішній поверхні нижньої третини лівого плеча; садно на розгинальній поверхні верхньої та середньої третини лівого передпліччя; садно на зовнішній поверхні середньої та нижньої третини правого плеча; садно на лівій бічній поверхні нижньої третини живота; садно в проекції гребеня правої клубової кістки; садно на зовнішній поверхні нижньої третини правого стегна; садно на зовнішній поверхні середньої та нижньої третини лівого стегна; розрив лівого куполу діафрагми; розрив стінки правого шлуночка серця з крововиливом у плевральну порожнину; множинні розриви тканини печінки та селезінки з крововиливом у черевну порожнину; перелом ребер праворуч – 1-6 по лопатковій лінії, ліворуч – 1-10 по середній ключичній, лопатковій та навколохребетній лінії, 11 – по навколохребетній лінії з розривами пристінної плеври та розтрощенням тканини лівої легені; уламково-фрагментарний перелом верхньої третини лівої стегнової кістки; розриви крижово-клубових та лонного зчленувань.

Причиною смерті ОСОБА_15 стала несумісна з життям сукупна тупа травма тіла, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

У зв`язку із подією 16.07.2024 у ОСОБА_16 встановлена важка поєднана тупа травма голови та груді, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, у вигляді: важку поєднану тупу травму голови та груді. Забій м`яких тканин волосистої частини голови. Забійно-рвану рану лівого вуха, що призвела до травматичної ампутації вушної раковини. Травматичну ерозію рогівки лівого ока. Закритий перелом ІІІ-ІХ ребер зліва. Посттравматичний лівобічний парціальний пневмоторакс, пульмоніт. Закритий перелом VІІІ ребра справа.

У зв`язку із подією 16.07.2024 у ОСОБА_10 встановлена поєднана травма тіла, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, у вигляді: черепно-мозкової травми головного мозку важкого ступеню з формуванням контузійних вогнищ, дифузнийного набряку головного мозку та явищем внутрішньочерепної гематоми в правій півкулі головного мозку, множинних багатоуламкових переломів кісток лицьового черепу за типом Ле Фор ІІІ; переломів поперечного відростку С7 хребця, відриву остистих відростків тіл С7-Thl хребців, закритого перелому 4 ребра зліва, перелому грудини; двохстороннього гемопневмотораксу; травми черевної порожнини із явищем розриву печінки; рваних ран голови (обличчя), лівої гомілки, поєднаних з термічними опіками IV ст.; термічного опіку рогівки обох очей, контузії важкого ступеня, корнеосклерального поранення лівого ока та внутрішньоочного стороннього тіла лівого ока.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_8 виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем Mercedes-Benz 311 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , діючи необережно, під час руху по автодорозі «Київ - Харків - Довжанський» не вжив заходів для обрання такої швидкості руху та таких прийомів керування автомобілем, щоб з урахуванням дорожньої обстановки мати можливість постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, втратив контроль над керованістю транспортного засобу, що призвело до виїзду автомобіля на смугу зустрічного руху та подальшого зіткнення з автомобілем КА АСПД, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 , та в подальшому в некерованому стані допустив зіткнення з автомобілем BMW X5, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_14 , який рухався в напрямку м. Харкова позаду автомобіля КА АСПД, д.н.з. НОМЕР_2 , що спричинили зазначені вище наслідки.

Дії водія ОСОБА_8 перебувають у причинному зв`язку з подією та наслідками, що наступили.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить змінити вирок Валківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2025 року та призначити ОСОБА_8 більш м`яке покарання за ч.3 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

В обґрунтування посилається на те, що суд призначаючи покарання обвинуваченому із застосуванням ст.69-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 5 місяців, допустив технічну помилку та фактично перевищив дві третини від максимального строку, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

Водночас зауважив, що діями потерпілих обвинуваченого фактично обмежено у можливості здійснити відшкодування, оскільки родичі обвинуваченого намагались спілкуватись з потерпілими внаслідок ДТП щодо визначення розміру компенсації, однак станом на день подачі апеляційних скарг від потерпілих не надходило цивільних позовів про відшкодування шкоди, не зазначено розмір компенсації та не надано банківських реквізитів.

При цьому, просить врахувати, що 13 травня 2025 року здійснено часткове відшкодування брату загиблого ОСОБА_13 - ОСОБА_12 у розмірі 10 000 грн. Дану обставину просить врахувати, як прояв добровільного часткового відшкодування шкоди під час апеляційного розгляду.

Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , кожен окремо, в своїх апеляційних скаргах просять скасувати вирок Валківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2025 року, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

В обґрунтування посилаються на те, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосований закон, який не підлягає застосуванню.

Суд при постановленні вироку не врахував, що обов`язковою умовою застосування ст.69-1 КК України є наявність двох пом`якшуючих обставин, та оцінив лише одну обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, зокрема передбачену п.1 ч.1 ст.66 КК України. При цьому, не врахував та не мотивував відсутність обставини, передбаченої п.2 ч.1 ст.66 КК України, а саме добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди, так як жодного відшкодування на момент винесення рішення судом не відбулося.

Поряд з цим, просять врахувати, що від дій обвинуваченого настали тяжкі наслідки у виді загибелі двох молодих людей та заподіяння ще двом пасажирам тяжких тілесних ушкоджень, які потребують тривалої реабілітації.

Водночас просили провести апеляційний розгляд без їх участі.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги захисника підтримали в повному обсязі та наполягали на її задоволенні. Щодо апеляційних скарг потерпілих заперечували та просили залишити їх без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, зваживши на доводи прокурора, обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів, з урахуванням положень ст.404 КПК України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги, дійшла наступного висновку.

Мотиви суду

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з вироку суду, судовий розгляд було проведено за процедурою, передбаченою ч.3 ст.349 КПК України, з врахуванням цього суд встановив фактичні обставини кримінального провадження та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.3 ст.286 КК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації його дій, які в апеляційній скарзі не оскаржуються, у відповідності з нормами ч.2 ст.394, ст.404 КПК України в апеляційному порядку не перевіряються.

Що стосується доводів апеляційних скарг потерпілих про те, що судом першої інстанції не вірно застосовані положення ст.69-1 КК України, то колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, судом встановлено відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховано обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та призначено ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст.69-1 КК України.

Разом з тим, безумовною підставою для застосування ст.69-1 КК України є встановлення трьох складових:

1) наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 цього Кодексу (з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; п.2 ч.1 ст.66 КК - добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди);

2) відсутності обставин, що обтяжують покарання;

3) визнання обвинуваченим своєї вини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вказаних положень закону України про кримінальну відповідальність та застосував закон, який не підлягає застосуванню, враховуючи наступне.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений дійсно визнав вину, розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, однак не відшкодував завдані збитки потерпілим.

Поряд з цим, посилання у апеляційні скарзі захисника на те, що станом на день подачі апеляційних скарг, від потерпілих не надходило цивільних позовів про відшкодування шкоди, не зазначено чіткий розмір компенсації та не надано банківських реквізитів, є безпідставними, враховуючи наступне.

Добровільне відшкодування завданого збитку це добровільні дії, які фактично усувають негативні наслідки вчиненого злочину. Закон прямо вказує, що відшкодування повинно бути реальним та в повному обсязі.

Отже, підстав вважати, що обвинувачений обмежений у можливості добровільного відшкодування завданих потерпілим матеріальних збитків, немає.

З огляду на викладене, у даному кримінальному провадженні відсутні правові передумови для призначення обвинуваченому покарання з урахуванням вимог ст. 69 - 1 КК України.

При цьому, часткове відшкодування шкоди, одному з чотирьох потерпілих, на стадії апеляційного розгляду у розмірі 10 000 грн., на чому акцентує сторона захисту, свідчить лише про прояв добровільного часткового відшкодування шкоди.

Така позиція узгоджується з правовим висновком, який містяться у постанові Верховного Суду від 16 січня 2025 року ( справа № 760/11558/23 провадження № 51-7352км23).

Враховуючи наведене, апеляційні доводи захисника про те, що суд при застосуванні положень ст.69-1 КК України, допустив технічну помилку при розрахуванні двох третин від максимального строку, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначив покарання на 9 місяців більше взагалі не є слушними та задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів апеляційних скарг потерпілих про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вони також заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно ст.50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.

Такі вимоги кореспондуються з правовими позиціями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, а також приписами, зазначеними в ч.1 ст.1 КК України, ст.2 КПК України.

Також, визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи ОСОБА_8 за ч.3 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 5 місяців, суд першої інстанції послався на те, що обвинувачений не судимий, має постійне місце проживання, де зарекомендував себе з позитивної сторони, не одружений, утриманців не має, не офіційно, але працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Зазначені обставини обґрунтовані судом при визначені виду та розміру покарання обвинуваченому.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 , судом визнані – визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Але з таким висновком не можна погодитися, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, встановлених ст.ст.50,65 КК України, у зв`язку з тим, що суд першої інстанції в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості, мету та спосіб вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, його мотив, даних щодо особи останнього, його процесуальну поведінку, а також інші обставини, що відображають особливості конкретного кримінального правопорушення у межах даної кримінально-правової кваліфікації.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 дійсно не судимий, має молодий вік; однак, хоча й вчинив кримінальне правопорушення з необережності, але воно відноситься до тяжких, та порушення ним правил дорожнього руху, є занадто істотними, оскільки ОСОБА_8 виїхав на зустрічну смугу руху без будь-яких вагомих обставин, та саме вони призвели до загибелі аж двох людей та ще двом спричинені тяжкі тілесні ушкодження, одному з яких з втратою органу зору - ока.

Але зазначеним обставинам судом першої інстанції не було надано належної оцінки.

За таких обставин, колегія суддів вважає призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону, а також засадам та меті покарання, визначеним ст.50,65 КК України, а тому вирок суду в цій частині не можна визнати законним та обґрунтованим, відповідно до вимог ст.370 КПК України, а доводи апеляційних скарг потерпілих про м`якість призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання слід визнати цілком обґрунтованими.

У зв`язку з викладеним, у відповідності зі ст.414, п.2 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного йому покарання та ухвалити свій вирок в цій частині.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів не вбачає підстав для призначення обвинуваченому максимального покарання, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, як зазначають в апеляційних скаргах потерпілі, та вважає, що обвинуваченому ОСОБА_8 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, яке буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. У зв`язку з чим, апеляційні скарги потерпілих в цій частині підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 задовольнити частково.

Вирок Валківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначення покарання.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4