Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №641/9345/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Харків

справа № 641/9345/24

провадження № 22-ц/818/244/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивач та відповідач за зустрічним позовом – ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,

відповідач та позивач за зустрічним позовом – Державне підприємство обслуговування повітряного руху України,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 07 травня 2025 року в складі судді Щепелевої Г.М.

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги.

Позовна заява мотивована тим, що 23.01.2001 його прийнято на роботу до Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Відповідно до наказу №097/о від 15.04.2021 його звільнено з роботи у зв`язку з виходом на пенсію 16.04.2021.

Зазначив, що в день звільнення 16.04.2021 між ним та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України укладено договір № 31 про виплату матеріальної допомоги за колективним договором, відповідно до п.1.1 якого підприємство зобов`язується виплатити працівнику матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п. 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією підприємства та профспілками.

Згідно пунктів 2.2 та 2.3 договору про виплату матеріальної допомоги від 16.04.2021 № 31 посадовий оклад працівника для розрахунку матеріальної допомоги з урахуванням доплати за знання та постійне використання в роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад становить 31580,00 грн.; стаж безперервної роботи працівника на підприємстві становить 20 років. Розмір матеріальної допомоги склав 473 700,00 грн.

Вказав, що умов укладеного договору про виплату матеріальної допомоги відповідач не дотримався, йому було виплачено один посадовий оклад у розмірі 31580,00 грн. Відповідно залишок заборгованості з виплати матеріальної допомоги на теперішній час складає 442120,00 грн.

Просив стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 грошову матеріальну допомогу в сумі 442120,00 грн, вирішити питання щодо судових витрат.

У лютому 2025 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Зустрічний позов мотивований тим, що 25.11.2016 Украаерорухом та ОСОБА_1 укладено договір № 257 про надання цільової, безпроцентної, поворотної позики на придбання (будівництво) житла. Сума позики за договором становить 327 272,67 грн. Договір є безпроцентним.

Згідно п. 4.3. Договору від 25.11.2016 № 257 сума позики підлягає поверненню шляхом її утримання з заробітної плати на підставі заяви Позичальника або внесення готівкових коштів у касу Позикодавця відповідно до графіка погашення позики. Строк повернення позики з урахуванням додаткової угоди від 25.01.2017 становить 7 календарних років з дня її надання.

Зазначило, що позикодавець свої зобов`язання за договором № 258 виконав в повному обсязі.

16.04.2021 згідно наказу Харківського регіонального структурного підрозділу Украероруху № 97/о від 15.04.2021 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, згідно ст. 38 КЗпП України.

Вказало, що неповернена частина позики підлягала поверненню ОСОБА_1 не пізніше його останнього робочого дня та неповернена частина позики становить 98 651,39 грн.

За приписами п. 6.2. Договору від 25.11.2016 № 257 у разі неповернення отриманої позики в десятиденний строк з моменту, визначеного в п. 4.2. Позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 0,1 % від неповернутої суми позики за кожний день прострочки, сума пені за період з 06.02.2024 по 05.02.2025 становить 26 756, 45 грн.

Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України 98 651,39 грн основної заборгованості, 26 756,45 грн пені, а всього 125 407,84 грн, вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 07 травня 2025 року первісний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю, зустрічний позов Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - задоволено частково, в решті зустрічних позовних вимог відмовлено, на підставі ч. 12 ст. 265 ЦПК України проведено зустрічне зарахування грошових сум і стягнути різницю в сумі 343 468,61 грн з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 ; стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь держави судовий збір у розмірі 4421,20 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України судовий збір у розмірі 2381,96 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Державне підприємство обслуговування повітряного руху України подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору та за подання позовної заяви повинен був сплатити судовий збір на загальних підставах, про що було заявлено до суду першої інстанції, однак суд фактично звільнив позивача за первісним позовом від сплати судового збору та розглянув справу по суті. Таким чином наявні підстави для залишення зустрічного позову без розгляду. Зазначило, що зобов`язання Украероруху з виплати позивачу за первісним позовом матеріальної допомоги при звільненні виникло саме на підставі колективного договору. Зважаючи на те, що виплата грошової одноразової допомоги мала бути виплачена у відповідності до графіку, що передбачений умовами колективного договору, договору та відповідним наказом, а на підставах визначених законом було призупинено дію відповідних пунктів колективного договору та, як наслідок, призупинено дію наказу про виплату матеріальної допомоги, вважало, що відсутні підстави для стягнення матеріальної допомоги. Судом проігноровано, що виплата матеріальної допомоги відповідно до колективного договору повинна та може бути здійснена саме звільненому працівникові, після припинення трудових відносин з роботодавцем, та на підставі договору, форма якого затверджена колективним договором. Посилалось на те, що наявність власних коштів у підприємства пряма та необхідна умова виконання колективного договору. Введення правового режиму воєнного стану в Україні, скасування повітряного сполучення призвело до того, що відповідач з 24.02.2022 взагалі позбавлений можливості отримувати будь-який дохід від господарської діяльності, наявні кошти були повністю вичерпані та власні кошти у підприємства відсутні, що поставило під загрозу підтримання життєдіяльності підприємства. Позивачем за первісним позовом не доведена фінансова спроможність підприємства виконувати умови колективного договору протягом часу дії правового режиму воєнного стану в Україні. Суд першої інстанції провівши зустрічне зарахування грошових сум у розмірі 98651,39 грн і стягнувши різницю в розмірі 343 486,61 грн з підприємства на користь ОСОБА_1 проігнорував, що умовою, за наявністю якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України необхідно залишити без задоволення, рішення – залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з роботи між сторонами припинились трудові правовідносини, натомість виникли суто цивільно-договірні правовідносини, які регулюються укладеним договором, умови якого щодо регулярної виплати матеріальної допомоги відповідачем не виконанні. Що стосується зустрічних вимог, то суд першої інстанції виходив з того, що позичальник зобов`язання за договором позики не виконав, грошові кошти позивачу у визначений договорами строк не повернув, тому неповернута сума підлягає стягненню. Нарахована в період дії воєнного стану підприємством пеня задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.01.2001 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

25.11.2016 між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та ОСОБА_1 укладено договір № 257 між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та працівником підприємства про надання цільової, безпроцентної, поворотної позики на придбання (будівництво) житла, відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх Позикодавцю у встановлений договором строк. сума позики за договором становить 327 272,67 грн, договір є безпроцентним.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору позикодавець надає позику протягом 30 (тридцяти) календарних днів із моменту підписання договору. Позика надається шляхом перерахування безготівкових коштів позикодавця платіжним дорученням на картковий рахунок позичальника або готівкою у випадку відсутності карткового рахунку у працівника.

Відповідно до п. 4.1 договору строк повернення позики становить 5 (п`ять) календарних років з дня надання суми позики.

За умовами п. 4.2 договору позичальник зобов`язаний повернути суму позики не пізніше останнього дня строку, встановленого пунктом 4.1 цього договору. Дата повернення суми позики визначається графіком погашення позики, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 4.3, 4.4 договору сума позики підлягає поверненню шляхом її утримання з заробітної плати на підставі заяви позичальника або внесення готівкових коштів у касу позикодавця відповідно до графіка погашення позики. Днем повернення позики вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок позикодавця, внесення готівкових коштів у касу позикодавця або утримання з заробітної плати згідно заяви позичальника.

Відповідно до вимог п. 4.6. договору у випадку звільнення позичальника з роботи (незалежно від причин звільнення), тобто у випадку припинення трудових відносин між позичальником та позикодавцем, сума позики (її неповернена частина) має бути повернута добровільно позичальником позикодавцю не пізніше останнього робочого дня позичальника або підлягає утриманню під час проведення остаточних розрахунків з позичальником за рахунок грошових коштів, передбачених соціальними гарантіями, пільгами та компенсаціями Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками.

Позикодавець утримує, а позичальник, шляхом підписання цього договору, погоджується на будь-які утримання позики (її частини), передбачені умовами договору (п.4.7. договору).

Позичальник також взяв на себе наступні зобов`язання (серед іншого): повернути суму позики у порядку, визначеному пунктом 4 цього договору (пп. 5.1.1. договору); повернути позикодавцю позику у термін, визначений пунктом 4.1. цього договору (пп. 5.1.3. договору); у разі звільнення погасити залишок заборгованості по позиці у повному розмірі (пп. 5.1.5. договору).

За приписами п. 6.2. договору від 25.11.2016 № 257 у разі неповернення отриманої позики в десятиденний строк з моменту, визначеного в п. 4.2. позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 0,1 % від неповернутої суми позики за кожний день прострочки (а.с.61-63,132-134 том 1).

Позичальник згідно зобов`язання, що є додатком № 1 від 25.11.2026 до договору від 25.11.2016 № 257, зобов`язався отриману ним від Украероруху безпроцентну, поворотну позику в сумі 327 272,67 грн використати за призначенням та гасити її щомісячно рівними частинами на протязі 60 місяців у відповідності з графіком погашення (п. 1); повне погашення провести до 31.12.2021 року (п. 2); у випадку звільнення за власним бажанням чи за порушення трудової дисципліни достроково погасити залишок позики (п. 4) (а.с.64,135 том 1).

Додатком № 2 від 25.11.2016 до договору від 25.11.2016 № 257 сторони погодили графік погашення позики працівником: з 01 січня 2017 року по 31 березня 2019 року щомісяця рівними частинами у сумі 5 454,55 грн. та з 01 квітня 2020 року по 31 грудня 2021 року щомісяця рівними частинами у сумі 5 454,54 грн (а.с.65,136 том 1).

Додатковою угодою № 1/261 від 25.01.2017 про збільшення строку повернення позики до договору № 257 від 25.11.2016 про надання цільової, безпроцентної, поворотної позики на придбання (будівництво) житла сторони погодили внести зміни до договору від 25.11.2016 № 257, встановити строк повернення позики - 7 (сім) календарних років з дня надання суми позики, додаток № 1 «Зобов`язання» та додаток № 2 «Графік погашення позики» викласти в новій редакції (а.с.66,137 том 1).

Позичальник згідно зобов`язання, що є додатком № 1 від 25.01.20217 до договору від 25.11.2016 № 257, зобов`язався отриману ним від Украероруху безпроцентну, поворотну позику в сумі 327 272,67 грн використати за призначенням та гасити и щомісячно рівними частинами на протязі 84 місяців у відповідності з графіком погашення (п. 1); повне погашення провести до 31.12.2023 року (п. 2); у випадку звільнення за власним бажанням чи за порушення трудової дисципліни достроково погасити залишок позики (п. 4) (а.с.67,138 том 1).

Додатком № 2 від 25.11.2016 до договору від 25.11.2016 № 257 сторони погодили графік погашення позики працівником: з 01 січня 2017 року по 31 січня 2017 року в сумі 5454,55 грн, з 01 лютого 2017 року по 30 вересня 2021 року щомісяця рівними частинами у сумі 3 877,33 грн та з 01 жовтня 2021 року по 31 грудня 2023 року щомісяця рівними частинами у сумі 3 877,32 грн (а.с.68,139 том 1).

Згідно із п. 3.10. наказу Украероруху від 24.11.2020 №1106 «Про ліквідацію Харківського регіонального структурного підрозділу» у зв`язку з ліквідацією Харківського регіонального структурного підрозділу Украероруху всі активи та пасиви було передано на баланс Дніпровського регіонального структурного підрозділу Украероруху (а.с.141-142 том 1).

Як вбачається з Акту від 27.01.2021 «Про передачу договорів позики на придбання житла від Харківського РСП до Дніпровського РСП» начальник відділу з економічної та договірної роботи Харківського РСП передає, а головний бухгалтер Дніпровського РСП приймає серед іншого оригінали Договору від 25.11.2016 № 257 та додаткової угоди № 1/261 від 25.01.2017 (а.с.143-144 том 1).

17.02.2021 та 15.04.2021 ОСОБА_1 подав заяви директору Харківського РСП Украероруху, в якій просив згідно п.4.6 договору № 257 від 25.11.2016 про надання цільової, безпроцентної, поворотної позики на придбання (будівництва) житла, провести погашення суми боргу цільової безпроцентної, поворотної позики на придбання або будівництво житла у розмірі 124 074,29 грн шляхом віднімання від нарахованої матеріальної допомоги між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та працівником підприємства (п.6.25.2 колективного договору) у розмірі 473 700,00 грн (а.с.69,147,148 том 1).

За змістом п. 6.25.2 колективного договору, укладеного між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками (у редакції, яка вступила в дію 01.01.2021 року, чинній на час звільнення позивача з роботи) у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію при стажі безперервної роботи на Підприємстві, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 15 років - 10 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 15 років - по 1 посадовому окладу з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік (а.с.72-78 том 1).

16.04.2021 ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, згідно ст.38 КЗпП України (а.с.16-18,146 том 1).

16.04.2021 року між ОСОБА_1 та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України укладено договір про виплату матеріальної допомоги за колективним договором, за умовами якого підприємство зобов`язалося виплатити працівнику матеріальну (грошову) допомогу, передбачену пунктом 6.25.2 колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками.

Відповідно до п. 2.2. договору вихідні дані для розрахунку матеріальної допомоги: дата звільнення (відповідно до наказу) 16.04.2021 року; посадовий оклад працівника для розрахунку матеріальної допомоги з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, становить 31580,00 грн; стаж безперервної роботи працівника на підприємстві становить 20 років.

Згідно із п. 2.3 договору розмір матеріальної допомоги становить 473700 грн.

Зі змісту п.3.1 договору вбачається, що відповідач зобов`язався виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу в такому порядку: 1 посадовий оклад протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, а залишок суми матеріальної допомоги – по 1 посадовому окладу кожні 2 місяці, які починають відліковуватись з 12-го місяця з дати підписання цього договору до повної виплати для матеріальної допомоги за пунктами 6.25.2 та 6.25.4 колективного договору; 6-го місяця з дати підписання цього договору до повної виплати для матеріальної допомоги за пунктом 2.3.2 додатку 19 колективного договору (а.с.10-12,152-154 том 1).

16.04.2021 року між сторонами укладена додаткова угода про зміну сторони у зобов`язанні до договору №31 від 16.04.2021, відповідно до якого у зв`язку зі зміною в організаційній структурі підприємства Харківського РСП Украероруху всі права і зобов`язання по діючому договору передаються до Дніпровського РСП Украероруху з 19.04.2021 (а.с.13-14,155-156 том 1).

Згідно з наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 16.04.2021 року за № 102/о з метою виконання умов договору, укладеного між відповідачем та позивачем, зобов`язано головного бухгалтера по підприємству здійснити виплату матеріальної допомоги ОСОБА_1 у наступному порядку: 31580,00 грн. (з 16.04.2021 року до 29.04.2021 року); 31580,00 грн у період з 16.04.2022 року до 15.06.2022 року; 31580,00 грн у період з 16.06.2022 року до 15.08.2022 року; 31580,00 грн у період з 16.08.2022 року до 15.10.2022 року; 31580,00 грн у період з 16.10.2022 року до 15.12.2022 року; 31580,00 грн у період з 16.12.2022 року до 15.02.2023 року; 31580,00 грн у період з 16.02.2023 року до 15.04.2023 року; 31580,00 грн у період з 16.04.2023 року до 15.06.2023 року; 31580,00 грн у період з 16.06.2023 року до 15.08.2023 року; 31580,00 грн у період з 16.08.2023 року до 15.10.2023 року; 31580,00 грн у період з 16.10.2023 року до 15.12.2023 року; 31580,00 грн у період з 16.12.2023 року до 15.02.2024 року; 31580,00 грн у період з 16.02.2024 року до 15.04.2024 року; 31580,00 грн у період з 16.04.2024 року до 15.06.2024 року; 31580,00 грн у період з 16.06.2024 року до 15.08.2024 року.

Згідно із вказаним наказом матеріальну допомогу у розмірі 31 580,00 грн утримано в рахунок погашення заборгованості на підставі договору № 257 від 25.11.2016 «Про надання цільової безпроцентної поворотної позики на придбання або будівництво житла» та заяви ОСОБА_1 від 25.11.2016 (а.с.15,19,60,157 том 1).

29.12.2021 ОСОБА_1 подав до Украероруху заяву від 24.12.2021 про погашення суми боргу цільової безпроцентної, поворотної позики на придбання або будівництво житла у розмірі 98651,39 грн шляхом віднімання від нарахованої матеріальної допомоги між Украерорухом та працівником підприємства (п. 6.25.2 Колективного договору) у розмірі 448278,10 грн (а.с.70,149-150 том 1).

Листом від 28.01.2022 №22.1-03/55/22 ОСОБА_1 надано відповідь про те, що перша виплата за договором від 16.04.2021 № 31 в розмірі 31 580,00 грн була зарахована в погашення його заборгованості за договором від 25.11.2016 № 257 з урахуванням утримання податку на доходи фізичних осіб 18% та військового збору - 1,5 %, після чого загальна заборгованість за позикою станом на 01.01.2022 становить 98 651,39 грн та за рахунок наступних виплат по Договору від 16.04.2021 № 31 буде здійснюватися погашення заборгованості по Договору від 25.11.2016 № 257 (а.с.71,151 том 1).

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 30.03.2022 року № 141 призупинено дію окремих положень колективного договору з 01.04.2022 року на час воєнного стану в Україні, окрім пунктів та їх окремих підпунктів 5.1-5.4, 5.4.1, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 5.11.1, 5.11.2, 5.15, 5.17, 5.25, 5.27 та 5.28 розділу 5 колективного договору, додатків 2-7, 9 до колективного договору (а.с.81-82,158-159 том 1).

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 21.03.2022 року № 64 у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, закриттям повітряного простору України для виконання польотів цивільної авіації через військову агресію російської федерації та, як наслідок, відсутністю фінансових надходжень за аеронавігаційне обслуговування на невизначений термін, на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-ІХ з метою збереження фінансових ресурсів задля забезпечення функціонування підприємства та аеронавігаційної інфраструктури в умовах воєнного стану та виконання основних завдань, в тому числі, пов`язаних із обороноздатністю країни, призупинено з 01.03.2022 року дію наказів, зазначених у додатку № 1, в тому числі наказу від 16.04.2021 року № 102/о, на підставі якого ОСОБА_1 виплачувалась матеріальна допомога (а.с.83-86,160-163 том 1).

В матеріалах справи міститься копія додаткової угоди №2 до договору № 31 від 16.04.2021, якою Державне підприємство обслуговування повітряного руху України мало намір погодити з позивачем внесення змін до укладеного з ОСОБА_1 договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором та призупинити його виконання. Зазначена додаткова угода була направлена позивачу засобами поштового зв`язку. Додаткова угода отримана ОСОБА_1 , однак залишилась не підписаною (а.с.94-96 том 1).

Сторони визнають та підтверджують, що сума невиплаченої матеріальної допомоги згідно договору складає 442 120,00 грн, а сума неповернутої позики становить 98 651,39 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 березня 2026 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

За загальним правилом, визначеним у статях 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ЦК України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

Згідно з частинами першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частин першої, третьої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами 16.04.2021 укладено договір № 31 про виплату матеріальної допомоги за колективним договором.

Також встановлено, що відповідач перестав виконувати умови укладеного між сторонами договору з підстав призупинення дії окремих положень колективного договору з 01 квітня 2022 року на час воєнного стану в Україні згідно наказу ДП «Украерорух» № 141 від 30 березня 2022 року.

З огляду на викладені обставини та на підставі вищенаведених правових норм про обов`язковість дотримання сторонами правочину його умов, законним і обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги, строк виплати якої настав відповідно умов договору на суму 442 120,00 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 .

Доводи Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про помилковість висновків суду щодо непоширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» апеляційним судом відхиляються, оскільки з матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що виплата матеріальної допомоги позивачці обумовлена договором про виплату матеріальної допомоги, укладеним між сторонами 16.04.2021 після звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, згідно ст.38 КЗпП України.

За таких обставин правильним є висновок суду про те, що даний договір є цивільно-правовим і на нього не поширюється дія вищевказаного нормативного акту, який згідно частини першої статті 1 Закону визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Також апеляційний суд критично оцінює доводи Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про те, що оскільки було призупинено дію деяких положень колективного договору, то й укладений на основі колективного договору договір про виплату матеріальної допомоги теж призупиняє свою дію, адже це окремий правочин й сторони по справі не укладали окремі додаткові угоди щодо внесення змін до договору про виплату матеріальної допомоги.

Зокрема, додаткова угода № 2 до договору № 31 від 16.04.2021, якою відповідач мав намір погодити з позивачем внесення змін до укладеного з нею договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором та призупинити його виконання, залишилась непідписаною ОСОБА_1 , а отже сторонами не було у встановленому пунктом 5.2 договору порядку погоджені зміни до нього. В свою чергу видача ДП «Украерорух» наказу № 141 від 30 березня 2022 року та наказу № 64 від 21 березня 2022 року не є способом внесення змін до договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 31.

Системний аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив факт того, що між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини й позивач має право на виплату їй матеріальної допомоги в частині тих платежів, строк сплати яких настав, і які їй в порушення умов договору не виплачує відповідач з підстав призупинення дії відповідних положень колективного договору на підприємстві.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, застосовано норми матеріального права, які регулюють правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності вимог ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , обґрунтовано задоволено первісний позов щодо стягнення матеріальної допомоги, строк виплати якої настав.

Що стосується зустрічного позову, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із частинами першою, третьою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до положень статей 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц (провадження № 61-7418св18), від 06 квітня 2020 року у справі № 464/5314/17 (провадження № 61-10789св18).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).

Встановивши, що 25.11.2016 ОСОБА_1 отримав від Державного підприємства обслуговування повітряного руху України у позику грошові кошти у розмірі 327 272,67 грн, які з урахуванням додаткової угоди зобов`язався повернути до 31.12.2023, на підтвердження чого укладено договори позики, а також не заперечувалося сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виникнення між сторонами позикових правовідносин та наявності у ОСОБА_1 обов`язку з повернення отриманих у позику грошових коштів.

Також сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 здійснював часткове повернення грошових коштів та розмір заборгованості за договором позики від 25.11.2016 становить 98 651,39 грн.

Таким чином оскільки позичальник, належним чином взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконав, а тому наявні підстави для стягнення з нього на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України заборгованості за договором позики від 25.11.2016 в заявленому позивачем розмірі 98 651,39 грн.

При цьому апеляційна скарга не містить доводів щодо відмови у стягненні пені.

Відповідно до частини 12 статті 265 ЦПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зустрічного зарахування грошових сум та стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , різниці в розмірі 343 468,61 грн.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається Державне підприємство обслуговування повітряного руху України в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України – залишити без задоволення.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 07 травня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Ю.М. Мальований

О.В. Маміна