Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №641/6111/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 641/6111/25 Головуючий І-ї інстанції – Боговський Д.Є.

Провадження № 33/818/361/26 Суддя доповідач – Гєрцик Р.В.

Категорія: ст.ст.124 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Костенко Ю.С.

за участю захисника Колісніченка А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Колісніченка А.С. на постанову судді Слобідського районного суду м.Харкова від 29 жовтня 2025 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що 08 серпня 2025 року близько 08-00 години ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Kia Sorento, д.н. НОМЕР_1 , в районі будинку № 14 по пр. Петра Григоренка в м. Харкові, не був уважним, перед початком руху не впевнився в безпечності, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на транспортний засіб Peugeout 107, д.н. НОМЕР_2 , водія ОСОБА_2 , що спричинило матеріальні збитки та механічні пошкодження. Крім того, ОСОБА_1 з невідомих причин залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетний.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 10.1, 2.3.б), 2.10 а) Правил дорожнього руху.

Постановою судді Слобідського районного суду м.Харкова від 29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. та стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник просить постанову скасувати, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись оголошенням усного зауваження, та закрити провадження за ч.2 ст.284 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що 08.08.2025 року, перебуваючи у сильному стресовому стані через нічні обстріли, стан матері та усвідомлення необхідності терміново придбати життєво важливі ліки, ОСОБА_1 виїхав на своєму автомобілі у стані крайньої психоемоційної напруги та з думкою лише про необхідність як найшвидше повернутись до хворої літньої матері, яка залишалась сама і потребувала допомоги, він допустив незначний наїзд на припаркований автомобіль Peugeout 107, д.н. НОМЕР_2 . Жодного умислу чи бажання уникнути відповідальності за спричинене не було. Зіткнення було легким та не спричинило серозних пошкоджень, лише невеличку подряпину, яка не була помітна, а тому йому здалось, що жодний автомобіль не постраждав. При цьому, в даний момент лунала повітряна тривога та ОСОБА_1 , з метою збереження власного життя та необхідності допомоги матері попрямував до найближчої аптеки та додому, що виключило можливість залишатись на місці ДТП.

Вказує, що ОСОБА_1 зв`язався з потерпілою та гарантував оплату ремонту автомобіля.

Просить закрити справу у зв`язку з малозначністю, оскільки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався, надавав правдиві пояснення по суті правопорушення, готовий відшкодувати завдану шкоду.

Мотиви суду

Потерпіла, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Постанова Слобідського районного суду м.Харкова від 29 жовтня 2025 року в частині встановлених фактичних обставин правопорушення, доведеності вини ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій за ст. 122-4, ст. 124 КУпАП в апеляційній скарзі захисником не оскаржується, а тому відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП висновки суду в цій частині апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до вимог ст. 21 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130 та 161-1 цього Кодексу.

Таким чином законодавець чітко визначив, що особи, які визнані винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого, у тому числі, ст. 122-4 КУпАП, не можуть бути звільнені від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю, та зазначені вимоги закону є імперативними для застосування.

ОСОБА_1 визнаний винним саме за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а тому, у суду апеляційної інстанції немає процесуальної можливості звільнити його від адміністративної відповідальності відповідно до вимог ст.22 КУпАП.

Статтею 34 КУпАП передбачені обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, такі як:

1) щире розкаяння винного;

2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

4) вчинення правопорушення неповнолітнім;

5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Разом з цим, як встановлено зі змісту апеляційної скарги, на даний час ОСОБА_1 матеріальну шкоду потерпілій не відшкодував.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин є голослівними та будь-якими доказами не підтверджені.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Доводи захисника про наявність підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за малозначністю вчиненого також є необґрунтованими, оскільки вчинене правопорушення є дорожньо-транспортною пригодою, що призвела до пошкодження транспортних засобі, що саме по собі виключає можливість визнання його малозначним. Незалежно від розміру заподіяної шкоди, сам факт її заподіяння свідчить про наявність суспільної небезпеки діяння та унеможливлює застосування ст. 22 КУпАП.

Враховуючи викладене у сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст. 245, 251 КУпАП, судом першої інстанції було об`єктивно з`ясовано обставини даної справи із урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, як штраф, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23,33 КУпАП.

Визначене суддею суду першої інстанції стягнення перебуває у справедливому співвідношенні із характером вчиненого і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, тому вид і розмір призначеного ОСОБА_1 стягнення є необхідним й достатнім для його виховання та досягнення мети цього стягнення у виді запобігання вчиненню нових правопорушень, як самою особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, що у свою чергу вказує на обґрунтованість накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення (ст. 1, 7 КУпАП).

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Колісніченка А.С. залишити без задоволення.

Постанову судді Слобідського районного суду м.Харкова від 29 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик