Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №643/17659/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №643/17659/25 Головуючий І-ї інстанції – Крівцов Д.А.

Провадження № 33/818/384/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Костенко Ю.С.

за участю захисника Монастирьової І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Монастирьової І.М. на постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,–

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 02.10.2025 року о 14 год. 46 хв. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Kia Forte», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку № 99-А по вул. Москалівська у м. Харкові з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я – Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18-А, ОСОБА_1 відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України.

Постановою судді Салтівського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисникМонастирьова І.М. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що в матеріалах судового провадження відсутні дані щодо порушення ОСОБА_1 вимог ПДРУ в якості законної підстави її зупинки співробітниками поліції. При цьому, останні не відрекомендувались та не повідомили водію причину зупинки.

Вважає, що наявним відеозаписом події не зафіксована наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, які були виявлені у неї поліцейськими, зокрема, розширенні зіниці очей, які не реагують на світло. Разом із тим, сам відеозапис не є безперервним, а тому не може вважатися належним доказом у справі.

Крім того, зазначає, що поліцейські неодноразово повідомляли ОСОБА_1 про те, що вона має право відмовитись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, тим самим фактично спонукаючи її до вчинення адміністративного правопорушення як юридично необізнану особу.

Також, право скористатися правовою допомогою ОСОБА_1 було роз`яснено вже під час її перебування у закладі охорони здоров`я, а не на самому початку.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника Монастирьової І.М. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 02.10.2025 року о 14 год. 46 хв. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Kia Forte», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку № 99-А по вул. Москалівська у м. Харкові з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я – Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18-А, ОСОБА_1 відмовилась.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №471415 від 02.10.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 02.10.2025 року о 15 год. 00 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водіяОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння:неприродна блідість обличчя, зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Атльотова Д. від 02.10.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що захисник в апеляційній скарзі не спростовує сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем при обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.

Як убачається з рапорту інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Атльотова Д. від 02.10.2025 року, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції на підставі п.3 та п.5 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію». (а.с. 7)

Згідно відеозапису події убачається, що разом з ОСОБА_1 , яка була водієм ТЗ «Kia Forte», державний номерний знак НОМЕР_1 , в автомобілі перебували ще двоє пасажирів (чоловіків), один з яких був поранений військовий, та яких ОСОБА_1 погодилась підвезти. Як з`ясувалось, перед цим чоловіки (пасажири авто) були в аптеці, де купували лікарські препарати та шприці. Співробітниками поліції було проведено опитування пасажирів спірного авто, зокрема, з приводу препаратів, які вони придбали в аптеці, проведено їх поверхневу перевірку, а також зі згоди водія - поверхневий огляд салону та багажника авто.

Статтею 23 ЗУ «Про національну поліцію» визначено основні повноваження поліції, до яких належать, зокрема, здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень (п.1), вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень (п.3), здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події (п.5).

Відповідно до ч.1 ст.31 ЗУ «Про національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу. (п.1, п.2, п.3, п.4)

Пунктами 3 та 5 статті 35 вище вказаного Закону передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, а також якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути.

Зважаючи на викладене та з урахуванням даних відеозапису, інспектори патрульної поліції при зупинці транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 діяли у межах своїх повноважень, що також узгоджується з вимогами ЗУ «Про національну поліцію» та нормами КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що працівники поліції не відрекомендувались та не озвучили їй підстави для зупинки автомобіля, апеляційний суд приймає до уваги. Однак, зазначені обставини не спростовують висновків суду про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України.

Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

Посилання захисника на те, що наявним відеозаписом події не зафіксована наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, які були виявлені у неї поліцейськими, не є спроможними за таких підстав.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 ,а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є:

- порушення координації рухів;

- порушення мови;

- виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- поведінка, що не відповідає обстановці;

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. (а.с. 3)

Аналогічні ознаки наркотичного сп`яніння, які були виявлені поліцейським у ОСОБА_1 , зафіксовані і у направленні на медичний огляд у КНП ХОР «ОКНЛ». (а.с.6)

Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від якого остання відмовилася.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли до висновку, що вона має ознаки саме наркотичного сп`яніння, про що їй, згідно відеозапису, і було повідомлено поліцією, а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонували пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські фактично спонукаючи ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, роз`яснивши їй право відмовитись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, також не є слушними з огляду на наступне.

Відповідно до відеозапису події убачається, що після того, як поліцейськими були виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, про що їй було повідомлено, зокрема, перевірено реакцію її зіниць очей на світло за допомогою ліхтарика, остання одразу зазначила, що вона проходить лікування у невролога та приймає ліки за його призначенням (зокрема, препарат «Золофт»), так як має давні проблеми зі сном, на що інспектор поліції поцікавився, чи не є ці лікарські препарати забороненими, або протипоказані водіям, на що остання відповіла, що не знає, однак, вважає, що вони не сильні та вона вільно придбала їх в аптеці. Крім того, лікар не повідомив її про обмеження щодо вживання ліків у разі керування авто, в той час як лікується вона з 2022 року. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у нарко-центрі ОСОБА_1 одразу погодилась, після чого співробітник поліції роз`яснив їй процедуру та зазначив, що вона може як погодитись пройти такий огляд, так і відмовитись від його проходження. ОСОБА_1 відповіла, що у неї немає підстав відмовлятися, так як вона ні в чому не винна, на що інспектор зауважив, що він просто роз`яснив, що це її право. По дорозі до лікарні у поліцейській автівці ОСОБА_1 спілкуючись з кимось по телефону щодо ситуації, яка у неї виникла, радилась з приводу того, як саме їй вчинити (здавати чи не здавати аналізи). Також, при спілкуванні з поліцейськими зауважила, що дуже хвилюється, так як раніше її ще ніколи не затримувала поліція. Співробітник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що вона не затримана, огляд проводиться виключно з її згоди та добровільно, оскільки поліцейські тільки фіксують правопорушення, а остаточне рішення приймає суд, та знову зауважив, що це виключно її вибір – пройти огляд, чи відмовитись від нього. Коли поліція та ОСОБА_1 прибули до лікарні, остання показала інспекторам препарат, який вживає, інструкцію до нього та попросила її подивитись. Патрульні поліцейські не відмовились оглянути інструкцію, однак, зазначили, що вони не лікарі. Після того, ОСОБА_1 поцікавилась, що буде, якщо вона відмовиться проходити огляд у встановленому законом порядку, та отримала відповідь, що у такому випадку щодо неї буде складено протокол за порушення п.2.5 ПДРУ. Тоді вона знову поросила співробітників поліції ще раз роз`яснити їй процедуру огляду, задала кілька уточнюючих запитань, та врешті відмовилась від його проходження.

Таким чином, враховуючи дані відеозапису, доводи захисника щодо провокативних дій з боку поліцейських не знайшли свого обгрунтованого підтвердження зібраними матеріалами, в той час як ОСОБА_1 самостійно відмовилась від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за встановленою законом процедурою, що зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Посилання апелянта на те, право скористатися правовою допомогою ОСОБА_1 було роз`яснено вже під час її перебування у закладі охорони здоров`я, а не на самому початку, також не є слушними з огляду на те, що поліцейський зобов`язаний роз`яснити права особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, до початку складання протоколу або безпосередньо в процесі його заповнення, але обов`язково до моменту підписання документа правопорушником, що узгоджується з вимогами з вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452.

Згідно відеоданих з бодікамер поліції, після відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, інспектор поліції повідомив, що у такому випадку щодо неї буде складено протокол за ст.130 КУпАП, та роз`яснив права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України.

Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено відеозапис з бодікамер поліції, який не є безперервним, що на думку захисника свідчить про те, що працівники поліції під час проведення відеозйомки процедури складання адміністративного матеріалу порушили принцип безперервності її застосування, а тому такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, є неспроможними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами.

Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечувала проти зйомки.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, можe бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено матеріали справи таких даних не мітять, не надано таких відомостей стороною захисту і до апеляційного суду. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді апеляційний суд не вбачає.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала посвідчення водія серії НОМЕР_2 , тобто, нею було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП

Відповідно до ст.33КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що її дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та її винуватості, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Монастирьової І.М. залишити без задоволення.

Постанову суддіСалтівського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик