Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №953/2123/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/2123/25 Головуючий І-ї інстанції – Бородіна Н.М.

Провадження № 33/818/35/26

Категорія: ч.5 ст.126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Костенко Ю.С.

за участю захисника Ус М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Ус М.В. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 19.02.2025 року о 13 год. 05 хв. в м. Харків по вул. Вінніченка, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 210990, р.н. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1а ПДР України. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років та стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Ус М.В. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП .

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог, з урахуванням додаткових пояснень, посилається на те, що матеріалами справи жодним чином не підтверджено факт керування ОСОБА_1 автомобілем, зокрема, наявним відеозаписом події зафіксовано тільки спілкування поліції з ОСОБА_1 , який перебуває біля авто, та не містить ані моменту керування останнім ТЗ, ані момент його зупинки.

Вказує, що особу ОСОБА_1 було встановлено за військовим квитком, що суперечить вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

Вважає, у даному випадку не доведений факт повторності вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Так, в матеріалах справи наявна постанова серії БАД №274054 від 11.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, водночас, відсутні дані, що останній був належним чином повідомлений про час та місце її розгляду, отримав її копію, та що вона набрала законної сили.

Крім того, на її думку, з огляду на те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, суд першої інстанції безпідставно застосував до нього стягнення у виді позбавлення права керування ТЗ.

Також, ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а наявні у матеріалах справи довідки про доставку йому СМС та повідомлень у додаток «Вайбер» не є безумовним доказом його обізнаності шодо розгляду справи. При цьому, ОСОБА_1 є військовослужбовцем та взагалі не користується додатком «Вайбер», оскільки сервери цієї компанії розташовані в рф, а тому вважає, що судом першої інстанції не було вжито належних заходів для з`ясування причини неявки ОСОБА_1 , а також їх поважність.

Звертає свою увагу, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (абзац 10) прізвище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вказано як « ОСОБА_2 » замість вірного « ОСОБА_1 », що є грубою фактичною помилкою.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника Ус М.В. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 2.1 «а» водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідальність за ч.3 ст.126 КУпАП встановлена за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами

Та ч.4 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне вчинення протягом року будь-якого з порушень, передбачених ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, серед яких визначено керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, а також керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що його вина підтверджується сукупністю доказів.

Проте, погодитися з такими висновками районного cуду не можна за таких підстав.

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №251200 від 19.02.2025 року, 19.02.2025 року о 13 год. 05 хв. в м. Харків по вул. Вінніченка, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 210990, р.н. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР України. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Так, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Ус М.В. у повному обсязі підтримала доводи, викладені нею в апеляційній скарзі, та зазначила, що ОСОБА_1 не визнає вину у інкримінованому йому правопорушенні та вказує, що на відео взагалі не він, на місці події він присутній не був, в той час як наявним відеозаписом не зафіксовано ані рух авто під його керуванням, ані зупинка спірного автомобіля співробітниками поліції.

Доводи захисника про те, що на долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксований не ОСОБА_1 , а інша особа, апеляційний суд визнає неспроможними, так як убачається з матеріалів справи, його особу було встановлено на підставі військового квитка серії НОМЕР_2 , який, всупереч аргументам апелянта, є прийнятною формою документу для встановлення особи під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі зазначаються дані документа, що посвідчує особу. Військовий квиток підтверджує особу громадянина, його військовий статус та містить необхідні дані (ПІБ, фото, дата народження), що робить його законною підставою для ідентифікації.

Водночас, твердження апелянта щодо відсутності зафіксованого факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 за обставин, викладених у протоклі про адміністративне правопорушення, знайшли своє підтвердження дослідженим відеозаписом зазначених подій, з якого не можна зробити однозначний висновок, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції в часі, вказаному в протоколі, крім того з відеозапису взагалі не убачається перебування ОСОБА_1 в салоні спірного автомобіля.

Відеозаписом події, що мала місце 19.02.2025 року, зафіксований лише момент ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом вже складеного протоколу та роз`яснення його прав як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, події відбуваються біля авто ВАЗ 210990, р.н. НОМЕР_1 .

Так, відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відео-реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відео-реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.

Згідно з п.2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026 (далі - Інструкція), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

За визначеннями п. 3 розділу І Інструкції, відео-реєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації; п.1 розділу III вказує, що відео-реєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія;

портативний відео-реєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

Згідно із п. 4 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відео-реєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського.

Згідно п. 3 розділу 2 Інструкції Портативні відео-реєстратори та карти пам`яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відео-реєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації (далі - Журнал обліку), який зберігається в органі, підрозділі поліції.

Таким чином, як убачається із вище наведених положень чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів, під час здійснення своїх повноважень поліцейськими повинен використовуватися портативний відео-реєстратор, отриманий за підписом у відповідному підрозділі поліції, та закріплений на форменому одязі працівника поліції, та відеозапис саме з такого реєстратору є допустимим доказом наявності тих чи інших подій зафіксованих на ньому, оскільки саме з відеозапису, здійсненого на відео-реєстраторі вбачається час та дата фіксації тих чи інших подій.

Однак, працівниками поліції відеозапис під час складення протоколу щодо ОСОБА_1 не вівся з дотриманням зазначених вимог закону.

Як об`єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого працівниками поліції, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення поліцейськими велася не з моменту початку виконання ними службових обов`язків на момент зупинки транспортного засобу, а велась вже коли працівники поліції вже склали протокол про адміністративне правопорушення.

Тобто, відео-фіксація здійснена епізодично, та сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано, відеозапис не відтворює подій перед зупинкою автомобіля та саму зупинку.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведене в п. 27 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом – виконання функції водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в п. 38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Зважаючи на викладене, сам зміст відеозапису не містить визнання ОСОБА_1 факту керування та його зупинки за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому версія апелянта щодо некерування ОСОБА_1 спірним авто не спростована та свідчить на його користь.

Разом з тим, слід зазначити, що особистий підпис особи у протоколі про адміністративне правопорушення не свідчить про беззаперечну згоду особи, щодо якої його складено, з інкримінованим їй правопорушенням, а лише підтверджує факт ознайомлення особи зі змістом документа, а не її згоду з викладеними фактами чи визнання провини.

За вказаних обставин, матеріали провадження не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в змісті визначення цього терміну. Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав та дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За таких обставин, має місце недотримання поліцейським Інструкції №1026 щодо порядку роботи та застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису.

За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення складено працівником поліції з порушенням норм чинного законодавства, оскільки працівниками поліції не здійснювалася відео-фіксація у встановленому законом порядку з використанням портативних відео реєстраторів, а приєднаний до матеріалів справи відеозапис не містить фіксації події, яка б підтверджувала весь хід такої події під час зупинки транспортного засобу.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги захисника є слушними та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню, із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 .

Враховуючи, що у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі не наведено обов`язкових ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, що в свою чергу взагалі унеможливлює встановлення наявності у його діях складу адміністративного правопорушення то інші доводи апеляційної скарги не перевіряються.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника Ус М.В. задовольнити.

Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати та винести нову постанову.

Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик