Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №401/3499/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2026 року м. Кропивницький

справа № 401/3499/25

провадження № 22-ц/4809/821/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

відповідач – Світловодська міська рада,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2026 року у складі судді Волошиної Н. Л. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою та просила встановити юридичний факт її місця реєстрації в місті Світловодську Кіровоградської області в період з січня 1993 року по 1996 рік.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 фактично та безперервно користується житловою кімнатою в гуртожитку в місті Світловодську на законних підставах як наймач, що підтверджується відповідними документами, зокрема договором найму, витягами з реєстрів та рішенням виконавчого комітету про переоформлення особового рахунку на її ім`я.

З метою реалізації свого права на приватизацію зазначеного житлового приміщення заявник звернулася до уповноважених органів, однак отримала відмову у прийнятті документів у зв`язку з відсутністю підтвердження її реєстрації у період з 1993 по 1996 роки, що є необхідним для встановлення факту невикористання житлового чеку. При цьому ОСОБА_1 об`єктивно позбавлена можливості самостійно отримати такі відомості, оскільки архівні дані про реєстрацію за відповідною адресою відсутні, а паспорт старого зразка, який міг містити відповідні відмітки, замінено на біометричний.

Враховуючи, що встановлення факту реєстрації у зазначений період має юридичне значення для реалізації майнового права заявника на приватизацію житла, інший порядок підтвердження цього факту законодавством не передбачений, остання звернулась до суду з відповідною заявою.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту реєстрації місця проживання відмовлено.

Судові витрати віднесено на рахунок заявника.

Рішення суду мотивовано тим, щозаявницею не доведено належними та допустимими доказами факт її реєстрації місця проживання у місті Світловодську в період з 1993 по 1996 роки, оскільки надані документи, зокрема договір найму житлового приміщення, не підтверджують саме факт реєстрації у вказаний період, а лише свідчать про входження до складу сім`ї наймача, архівні дані про реєстрацію відсутні, інших письмових доказів не подано, а показання свідка є похідними зі слів заявниці та не можуть вважатися належним доказом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту реєстрації заявниці у місті Світловодську в період з 1993 по 1996 роки, оскільки не надав належної оцінки сукупності поданих доказів та фактично проігнорував обставини, які підтверджують її постійне проживання у цьому місті з моменту народження, за винятком короткого періоду проживання у зв`язку зі шлюбом.

Наявні у справі письмові докази (свідоцтва, витяги з реєстрів, договір найму, рішення органу місцевого самоврядування, довідки) у своїй сукупності підтверджують факт проживання та реєстрації заявника, а відсутність окремих архівних даних зумовлена обставинами, що не залежать від неї, зокрема заміною паспорта та відсутністю відповідних записів у реєстраційних формах.

Суд першої інстанції безпідставно відхилив показання свідків, які є допустимим доказом відповідно до процесуального закону, помилково визнавши їх похідними, хоча вони підтверджують проживання ОСОБА_1 у спірний період.

Крім того, у даній справі відсутній будь-який спір про право, а встановлення юридичного факту необхідне виключно для реалізації її права на приватизацію житла, що відповідає вимогам окремого провадження.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник заявника адвокат Татарчук О. В. підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Світловодської міської ради до суду не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі заінтересованої особи.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки заінтересована особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована з 30 червня 1998 року за адресою АДРЕСА_1 .

Власник гуртожитку в особі начальника ЖКУ Бабіча В. В. та ОСОБА_2 уклали договір, відповідно до якого ЖКУ здає ОСОБА_2 в користування житлове приміщення – окрему кімнату за адресою АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 з 1996 року по 25 червня 1998 року проживала за адресою АДРЕСА_3 . За час проживання у Вільшанській селищній територіальній громаді вона не скористалася правом на безкоштовну приватизацію житла державного житлового фонду.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 30 червня 1998 року по теперішній час.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до статті 1 ЦПК України зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 18 січня 2024 року № 560/17953/21.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії Витягу з реєстру територіальної громади № 2023/010014523, сформованого 06 грудня 2023 року, витягу № 269 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 25 червня 2024 року, ОСОБА_1 зареєстрована з 30 червня 1998 року за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 7, 18).

Відповідно до копії договору найму житлового приміщення в гуртожитку ВО «Олімп», власник гуртожитку в особі начальника ЖКУ Бабіча В. В. та ОСОБА_2 уклали договір, відповідно до якого ЖКУ здає ОСОБА_2 в користування житлове приміщення – окрему кімнату за адресою АДРЕСА_2 . Строк дії договору в умовах договору не обумовлений. В кінці змісту договору в графі « підписи» «м. п.» міститься дата 10 листопада 1994 року. На зворотному аркуші договору визначено склад сім`ї: ОСОБА_3 – чоловік, ОСОБА_4 – дочка, ОСОБА_5 – дочка, ОСОБА_6 – зять, ОСОБА_7 – внук (а. с. 10-11).

З копії свідоцтва про укладення шлюбу слідує, що 23 грудня 1995 року Вільшанським відділом РАГС Кіровоградської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , після укладення шлюбу чоловікові та дружині присвоєно прізвища « ОСОБА_9 » (а. с. 12).

Копією довідки від 29 квітня 2024 року, виданої секретарем Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, підтверджується, що ОСОБА_1 з 1996 року по 25 червня 1998 року проживала за адресою АДРЕСА_3 . За час проживання у Вільшанській селищній територіальній громаді вона не скористалася правом на безкоштовну приватизацію житла державного житлового фонду (а. с. 13).

Згідно копії відповіді, наданої 11 грудня 2023 року начальником відділу реєстрації місця проживання апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради Тетяною Ющенко на запит ОСОБА_1 , відповідно до інформації, що міститься в архівних документах форма Б та Ф16, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 30 червня 1998 року по теперішній час (а. с. 14).

За змістом копії відповіді, наданої 15 лютого 2024 року начальником відділу реєстрації місця проживання апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради ОСОБА_10 на запит ОСОБА_1 , в архівних документах форма Б та Ф16, за адресою: АДРЕСА_4 , на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості відсутні (а. с. 15).

Рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області від 11 березня 2024 року № 186 «Про переоформлення особового рахунку на житлову кімн. АДРЕСА_5 на ім`я ОСОБА_1 » особовий рахунок на кім. АДРЕСА_5 , житловою площею 12.1 кв. м., переоформлено з ОСОБА_2 на її дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та укладено з нею договір житлового найму. Склад сім`ї – 1 особа (а. с. 16).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки : 380982106, дата формування : 31 травня 2024 року), за параметрами запиту: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відомості в реєстрі відсутні (а. с. 17).

Листом від 03 червня 2024 року № 84 начальник Світловодського КМБТІ В. Калатур проінформувала ОСОБА_1 про те, що між Світловодським КМБТІ та виконкомом Світловодської міської ради 02 січня 2019 року було укладено договір на виконання робіт СКМБТІ по підготовці та оформленню документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах. На підставі п. 1.1 даного договору, БТІ бере на себе підготовку та оформлення документів згідно із «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово – комунального господарства України від 16 грудня 2019 року № 396. П. 18 даного Положення визначено перелік документів, що подаються громадянином до органу приватизації. Оскільки позивачем не було надано довідку про місце реєстрації в період з січня 1993 по 1996 рік (невикористання житлового чеку), їй було відмовлено у прийнятті заяви на оформлення документів по передачі (приватизації) в приватну власність житлової кімнати АДРЕСА_5 (а. с. 19).

20 жовтня 2025 року секретар Світловодської міської ради Кіровоградської області Роман Домбровський надав відповідь на запит адвоката Татарчука О. В., з якої вбачається, що відповідно до статей 2, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, для здійснення приватизації заявник має подати документи, що підтверджують постійне проживання та реєстрацію місця проживання у відповідному житловому приміщенні. Період проживання ОСОБА_1 та її реєстрація у кімнаті АДРЕСА_5 з 1993 по 1996 рік документально не підтверджено. В архівних формах Б та 16 відомості про її реєстрацію у зазначений період за вказаною адресою відсутні. З огляду на це Світловодська міська рада не має правових підстав прийняти пакет документів для приватизації. Додатково роз`яснено право заявниці подати додаткові документи на підтвердження факту її реєстрації у цьому житловому приміщенні у наведений період, а також повідомлено можливість встановлення факту реєстрації місця проживання в судовому порядку у відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України (а. с. 21).

В судовому засіданні суду першої інстанції, допитана як свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_1 є її подругою і їй відомо, що до шлюбу вона проживала зі своєю матір`ю у м. Світловодську у гуртожитку, адресу якого вона не знає. Чи була ОСОБА_1 зареєстрована у гуртожитку їй невідомо. Після заміжжя ОСОБА_1 переїхала у Вільшанку.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засідання суду першої інстанції пояснив, що ОСОБА_1 є його знайомою. Йому відомо, що до заміжжя вона проживала у Світловодську періодично по АДРЕСА_6 і періодично в гуртожитку радіозаводу, при цьому в період з 1993 по 1996 рік була зареєстрована з матір`ю в гуртожитку, про що йому відомо з їх слів.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність заявленого юридичного факту, який просить встановити ОСОБА_1 .

Так, надані заявницею письмові докази, зокрема договір найму житлового приміщення в гуртожитку від 10 листопада 1994 року, свідчить лише про те, що остання входила до складу сім`ї наймача ОСОБА_2 , однак сам по собі цей документ не підтверджує факту її реєстрації місця проживання у відповідному житловому приміщенні саме у період з 1993 по 1996 роки. При цьому строк дії договору не визначений, а отже він не дає можливості встановити безперервність проживання чи реєстрації заявниці у спірний період.

Інші письмові докази, долучені до матеріалів справи, зокрема витяги з реєстру територіальної громади, витяг про зареєстрованих осіб, а також відповіді органу реєстрації місця проживання, підтверджують факт реєстрації заявниці за вказаною адресою лише починаючи з 30 червня 1998 року, тоді як відомості щодо її реєстрації у період з 1993 по 1996 роки в архівних документах відсутні. При цьому, довідка Вільшанської селищної ради, в якій зазначено про проживання заявниці у 1996–1998 роках за іншою адресою, не підтверджує факт реєстрації ОСОБА_1 у місті Світловодську у заявлений період.

Що стосується показань свідків, то суд враховує, що свідок ОСОБА_11 не підтвердила факту реєстрації заявниці, а лише зазначила про її проживання разом з матір`ю без конкретизації адреси та юридичного статусу такого проживання.

Показання свідка ОСОБА_12 обґрунтовано оцінені судом першої інстанції як такі, що мають похідний характер, оскільки відомості про реєстрацію заявниці у спірний період йому стали відомі зі слів самої заявниці, а не з особистого сприйняття відповідних обставин.

За таких умов зазначені показання не можуть вважатися належним і достатнім доказом для встановлення юридичного факту реєстрації місця проживання.

Таким чином, з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували факт реєстрації ОСОБА_1 у місті Світловодську саме у період з 1993 по 1996 роки, суд приходить до висновку, що заявником не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість встановлення відповідного юридичного факту в порядку окремого провадження, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведеності факту реєстрації заявниці у місті Світловодську в період з 1993 по 1996 роки та не надав належної оцінки сукупності доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції досліджено всі надані докази та надано їм належну правову оцінку, а встановлені обставини свідчать про відсутність документального підтвердження саме факту реєстрації у спірний період, що є визначальним для вирішення справи.

Посилання апелянта на те, що наявні у справі письмові докази у своїй сукупності підтверджують факт проживання та реєстрації, також не заслуговують на увагу, оскільки такі докази підтверджують лише окремі обставини (зокрема, перебування у складі сім`ї наймача, реєстрацію з 1998 року, відсутність використання права на приватизацію), проте не містять відомостей про реєстрацію заявниці саме у період з 1993 по 1996 роки, а відсутність архівних даних не може бути замінена припущеннями чи непрямими доказами.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного відхилення судом показань свідків є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції правильно врахував характер таких показань.

Посилання апелянта на відсутність спору про право та відповідність заяви вимогам окремого провадження не спростовують правильності висновків суду, оскільки сам по собі характер провадження не звільняє заявника від обов`язку довести наявність юридичного факту належними та допустимими доказами, тоді як у даній справі такі докази відсутні.

Доводи апеляційної скарги про об`єктивну неможливість отримання відповідних документів також не можуть бути підставою для задоволення заяви, оскільки процесуальний закон не передбачає можливості встановлення юридичного факту виключно з підстав неможливості подання доказів без їх належного підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09.04.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник