Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №243/7384/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3530/26 Справа № 243/7384/25 Суддя у 1-й інстанції - Пронін С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №243/7384/25 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Примаков Костянтин Олексійович, до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування, за апеляційною скаргою представника Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Ступака Артема Євгеновича на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Проніна С.Г.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ГУ ПФУ України в Донецькій області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого залишилась недоотримана пенсія за період з 29 березня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 644 002,50 грн.

Вказує, що після смерті батька ОСОБА_2 єдиними спадкоємцями за законом були він та його матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина спадкодавця.

Зауважує, що він прийняв спадщину після смерті батька шляхом надання нотаріусу письмової заяви про прийняття спадщини, а його мати ОСОБА_3 прийняла спадщину шляхом сумісного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_2 у м.Горлівка Донецької області.

Зазначив, що 1/2 частина недоотриманої пенсії ОСОБА_2 належала його матері ОСОБА_3 як об`єкт права спільної сумісної власності подружжя відповідно до норм ч.2 ст.61 СК України, а інша 1/2 частина пенсії входила до складу спадщини після смерті батька ОСОБА_2 .

Вказав, що ні йому, ні його матері не було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті батька ( ОСОБА_2 ). Нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не була виділена частка у спільному майні подружжя, а також не встановлений факт родинних зв`язків зі спадкодавцем, оскільки прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_4 іга», а прізвище батька зазначено « ОСОБА_5 », тож він був вимушений звернутися до суду.

Зазначає, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2025 року у справі №243/7222/23 встановлено факт родинних зв`язків, а саме, що позивач є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на 1/4 частку недоотриманої пенсії за період з 29 березня 2020 року по 31 березня 2023 року в сумі 161000,63 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача ОСОБА_3 , після смерті якої залишилась спадщина - 1/2 частки недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, в сумі 322 001,25 грн., які належали спадкодавцю ОСОБА_3 , як спільне майно подружжя, та які за життя вона не отримала; 1/4 частки недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, в сумі 161 000,63 грн., які ОСОБА_3 успадкувала за законом після смерті ОСОБА_2 та які за життя вона також не отримала, та недоотриманої пенсії ОСОБА_3 за період з січня 2022 року по січень 2025 року в сумі 215 071,79 грн.

Вказує, що після смерті матері він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Русавської Т.В. від 07 серпня 2020 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки встановлено невідповідність написання прізвища у спадкодавця та спадкоємця ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У зв`язку з чим просив суд встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , та визнати за позивачем право власності на 1/2 частки недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , в сумі 322 001,25 грн., які належали спадкодавцю ОСОБА_3 як спільне майно подружжя та які за життя вона не отримала; 1/4 частки недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , в сумі 161 000,63 грн., які ОСОБА_3 успадкувала за законом після смерті ОСОБА_2 .

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування – задоволено в повному обсязі. Встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 322 001,25 грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 (одну четверту) частку недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 161000,63 грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 на недоотриману пенсію за період з 26 лютого 2022 року по 31 січня 2025 року в сумі 215071,79 грн.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ГУ ПФУ в Донецькій області - Ступак А.Є. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права при ухваленні судового рішення.

Зазначає, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 з 01 серпня 2014 року перебував на обліку у ГУ, як внутрішньо переміщена особа, та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058.

Вказує, що виплата пенсії проведена по 28 лютого 2016 року, а з 01 березня 2016 виплата пенсії ОСОБА_2 припинена на підставі обміну інформацією з органами соціального захисту населення. Пенсія за період з 01 березня 2016 року по 28 березня 2020 року ОСОБА_2 не нараховувалась, особисто він до органів ПФУ за поновленням виплати пенсії не звертався.

Зауважує, що пенсійна справа знята з обліку з 01 квітня 2023 року у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для надання відповіді на лист державного нотаріуса Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В. ГУ проведено розрахунок сум недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та у квітні 2023 року нотаріусу надіслана довідка про суму недоотриманої пенсії в розмірі 644 002,50 грн. за період з 29 березня 2020 року по 31 березня 2023 року.

Звертає увагу, що звернення спадкоємців з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , що передбачено статтею 52 Закону №1058, станом на теперішній час відсутні.

Окрім цього зазначає, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_3 перебувала на обліку у ГУ з дислокацією у м.Костянтинівці як внутрішньо переміщена особа та отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Вказує, що нарахування пенсійних коштів ОСОБА_3 не проводилось з 01 березня 2016 року у зв`язку з відсутністю інформації про реєстрацію пенсіонера в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки ОСОБА_3 із заявою щодо поновлення виплати пенсії на контрольованій українською владою території у встановленому порядку до органів ПФУ не зверталася. Інформація про проходження ОСОБА_3 фізичної ідентифікації особи в АТ «Ощадбанк» або в органах ПФУ відсутня. Пенсійна справа знята з обліку з 01 лютого 2025 року у зв`язку зі смертю пенсіонерки ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Зазначає, що на лист приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Русавській Т.В. ГУ в березні 2025 року надіслана довідка про суму недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 в сумі 215 071,79 грн. за період з 26 лютого 2022 року по 31 січня 2025 року з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону №1058.

Вказує, що підстави та порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера визначені статтею 52 Закону №1058, а відповідно до статті 46 Закону №1058, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер за життя мав право, але не отримав виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Звертає увагу, що за життя з часу припинення пенсійних виплат ОСОБА_3 , яка мешкала на тимчасово окупованої території України, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації не зверталась, а відтак пенсія за період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2025 року не підлягала нарахуванню і не була їй нарахована.

Зауважує, що доказів того, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружині ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом недотриманої пенсії у сумі 161 000,63 грн. суду не надано.

Вважає, що за своє життя ОСОБА_3 не прийняла в спадщину недоотриману пенсію після смерті чоловіка ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом.

Також зазначає, що позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріусу Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Русавської Т.В. для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , у сумі 215 071,79 грн. Постановою приватного нотаріусу Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Русавської Т.В. від 14 лютого 2025 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що встановлена невідповідність написання прізвища у спадкодавця та спадкоємця ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , тобто відсутній родинний зв`язок між спадкодавцем та спадкоємцем, а також нотаріусом остаточно не встановлено коло спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки склад сім`ї ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 не підтверджується жодним документом. Доказів того, що позивачем було оскаржено постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 14 лютого 2025 року суду не надано. Отже, встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування є передчасним, оскільки позивач не довів, що станом на час подання позову мав право на таке спадкування.

У зв`язку з чим просив апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області задовольнити, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Примаков К.О., скориставшись своїм правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду винесено без порушень норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 - батька позивача, спадкоємцями першої черги за законом, відповідно до ст.1261 ЦК України, є: ОСОБА_1 , як син спадкодавця та ОСОБА_3 , інші спадкоємці першої черги відсутні, спадкодавець ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , інших дітей не мали.

Вказує, що ОСОБА_1 та його матір ОСОБА_3 прийняли спадщину.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Як встановлено судом, виплата пенсії позивачу припинена УПФ у зв`язку з його відсутності за місцем реєстрації під час перевірки посадовими особами УПСЗН. Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог статті 49 Закону №1058, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.

Зауважує, що не отримання свідоцтва про право на спадщину не свідчить про те, що спадкоємець не прийняв спадщину. ОСОБА_3 сумісно проживала з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, зазначена обставина фактично встановлена за рішенням Слов`янського районного суду Донецької області від 29 квітня 2025 року у цивільній справі №243/7222/23, тобто є такою, що прийняла спадщину.

Зазначає, що доводи апеляційної скарги, що нотаріус не встановив коло спадкоємцем є надуманим, оскільки зазначена обставина спростовується матеріалами спадкової справи, копію якої витребував суд, а також рішенням Слов`янського районного суду Донецької області по справі №243/7222/23.

У зв`язку з чим просив апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області залишити без задоволення, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2025 року по цивільній справі №243/7384/25 – залишити без змін.

Учасники справи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження (заповненого російською мовою) серії НОМЕР_1 , виданого 09 квітня 1971 року Ц-Міським р/б РАЦС м.Горлівки Донецької області « ОСОБА_1 » народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м.Горлівка Донецької області, його батьками є « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 » (рос. Мовою).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00042218861 від 09 листопада 2023 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м.Горлівка Донецької області, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до копії паспорту громадянина України, виданого Ц-Міським РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в м.Горлівка Донецької області.

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Саксаганським РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 02 липня 2010 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м.Горлівка Донецької області.

З метою отримання спадщини після смерті матері позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак йому в цьому було відмовлено на тій підставі, що неможливо встановити родинні відносини між ним та спадкодавцем ОСОБА_3 , оскільки прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_8 », а прізвище матері зазначено « ОСОБА_9 ». Відмова нотаріуса оформлена у вигляді постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 серпня 2025 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 21 березня 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Горлівка Донецької області.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 31 січня 2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Горлівка Донецької області.

Згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 , виданого 18 липня 1960 року Калінінським рай РАЦС м.Горлівки Сталінської області, ОСОБА_10 , 18 липня 1960 року уклала шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище на ОСОБА_9 .

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2025 року у справі №243/7222/23, яке набрало законної сили 25 вересня 2025 року, було встановлено розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в сумі 644 002,50 грн. за період 29 березня 2020 року по 31 березня 2023 року та порядок її спадкування спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на 1/4 частку недоотриманої пенсії за період з 29 березня 2020 року по 31 березня 2023 року в сумі 161 000,63 грн.

Окрім того, вищевказаним судовим рішенням встановлено, що в силу ст.ст.60, 61, 70 Сімейного кодексу України, оскільки недоотримана пенсія ОСОБА_2 є також об`єктом спільної сумісної власності подружжя, то 1/2 її частка (322 001 грн.) належить дружині ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , а інша 1/2 частка недоотриманої пенсії є спадщиною, а оскільки спадщина поділяється між спадкоємцями у рівних частках, то частка у спадщині, яка належить позивачу ОСОБА_1 становить 1/4 і дорівнює 161 000,63 грн.

Згідно Листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 11 березня 2025 року, недоотримана пенсія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з 26 лютого 2022 року по 31 січня 2025 року складає 215 071,79 грн.

Як вбачається з копії матеріалів спадкової справи №19/20 від 14 лютого 2025 року, які були витребувані судом у приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Русавської Т.В., позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 шляхом звернення із заявою до нотаріуса. Заповіти спадкодавця відсутні. Окрім позивача із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса ніхто більше не звертався, з чого суд робить висновок про те, що інші спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , які б прийняли спадщину відсутні.

Постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Русавської Т.В. від 07 серпня 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки встановлено невідповідність написання прізвища у спадкодавця та спадкоємця ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також оскільки нотаріусом остаточно не встановлено коло спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки склад сім`ї ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 не підтверджується жодним документом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із тих підстав, що факт спорідненості між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2025 року у справі № 243/7222/23, яке набрало законної сили 25 вересня 2025 року, встановлено факт родинних зв`язків, а саме, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції виходив з того, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Позивач успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті, а дата звернення спадкоємця до органу ПФУ з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам ПФУ права на обмеження цих виплат.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього як спадкоємця першої черги після смерті матері права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця.

Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення.

Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч.2 ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1 ст.71 Закону України «Про нотаріат», у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV ( далі Закон № 1058-IV) та інших нормативноправових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативноправових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються , зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера встановлений статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058 (далі – Закон №1058).

Так, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Аналогічні положення містяться у пункті 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть та документи, які підтверджують родинні стосунки та документи які свідчать про проживання з пенсіонером на день його смерті. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб, незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України».

Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат.

У справі, що переглядається, судом встановлено, що за життя мати позивача ОСОБА_3 мала право на одержання недоотриманої пенсії її чоловіка, а саме на 1/2 частку на яку вона мала право, як на об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, та на 1/4 частку в порядку спадкування за законом, а також недоотримала свою особисту пенсію, яка увійшла до складу спадщини, а позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері та у встановленому законом порядку звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак не зміг отримати дане свідоцтво через незалежних від нього причин, а іншого захисту порушених прав позивача ніж судового не існує.

Колегія суддів звертає увагу, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на їх отримання.

Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець ОСОБА_1 , відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.

Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й вірно застосувавши норми матеріального права, зробив обґрунтований висновок про задоволення позову ОСОБА_1 та зобов?язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити нарахування та виплату їй, як спадкоємцю, сум страхових виплат належних спадкодавцю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , з чим і погоджується колегія суддів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості отримати у спадщину майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом у позасудовому порядку, що порушує його право власності.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановивши, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Доводи відповідача, що суду не надано доказів, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружина ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом недотриманої її чоловіком за життя пенсії у сумі 161 000,63 грн., а тому за своє життя ОСОБА_3 не прийняла в спадщину недоотриману пенсію після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом - відхиляються колегією суддів, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства про спадкування та обставинам справи, т.я. встановлено фактичне спільне проживання спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується судовим рішенням.

Інші доводи відповідача не знайшли свого підтвердження і зводяться до не згоди позивача із судовим рішенням, на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Отже, суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2025 року - немає.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Ступака Артема Євгеновича - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 09.04.2026 року.

Головуючий суддя О.В. Агєєв