Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №192/414/17 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1936/26 Справа № 192/414/17 Суддя у 1-й інстанції - Стрельникова О.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Кредитної спілки «СОЮЗ-ДНІПРО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2

на заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2017 року позивач КС «СОЮЗ-ДНІПРО» звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення боргу за кредитним договором. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 29 жовтня 2015 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2288/15 про надання останній кредиту в сумі 230040 грн 00 коп. строком на 30 місяці починаючи з 29 жовтня 2015 року по 28 квітня 2018 року, відповідно до умов якого позивач передав відповідачці грошові кошти зі сплатою за користування кредитом відсотків згідно умов договору, а відповідачка ОСОБА_1 зобов`язалася погашати заборгованість по кредитному договору щомісячно в період з 20 по 30 число кожного місяця згідно з графіком погашення заборгованості по кредитному договору, яка складається з заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом. Позивач зазначає, що відповідачка повинна була повернути 230040 грн. 00 коп. в якості отриманого кредиту та проценти за користування кредитом, які розраховуються щомісячно при своєчасному внесенні платежів відповідно до п.4.1 кредитного договору із розрахунку 2,3% на залишок заборгованості за кредитом з наступного дня надання кредиту. Відповідачка ОСОБА_1 не належним чином виконувала свої зобов`язання по кредитному договору. Порушення при виконанні зобов`язань виявилися в тому, що відповідачка не сплачувала заборгованість по кредиту, тим самим порушивши запланований графік повернення кредиту. Станом на 15 березня 2017 року сума кредиту не повернена за плановим розрахунком і залишок за кредитом складає 230040 грн. 00 коп.. Згідно до кредитного договору та розрахунку заборгованості відповідачка ОСОБА_1 повинна повернути: 230040 грн. 00 коп. – залишок по кредиту; 88286 грн. 13 коп. – проценти за користування кредитом з урахуванням прострочених платежів, тобто заборгованість становить 318326 грн. 13 коп. Виконання зобов`язань відповідачки за кредитним договором забезпечувалось згідно укладеного 29 жовтня 2015 року за № 2288/15 договору поруки, солідарною порукою фізичної особи – відповідача ОСОБА_3 , відповідно до умов якого поручитель відповідає по зобов`язаннях позичальника за кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, що свідчить про те, що відповідачка ОСОБА_3 зобов`язалася перед позивачем відповідати солідарно з відповідачкою ОСОБА_1 у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язання за кредитним договором № 2288/15 від 29 жовтня 2015 року. Відповідачка ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми кредиту, внаслідок чого позивачем направлялися відповідачці письмові претензії про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором, у відповідь на які кредит не було сплачено, у зв`язку з чим змушені звернутися до суду з даним позовом до відповідачки як боржника про примусове стягнення за кредитним договором заборгованості за кредитом та відсоткам (а.с.3-4).

Заочним рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року позовні вимоги Кредитної спілки «СОЮЗ-ДНІПРО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором - задоволенні.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «СОЮЗ-ДНІПРО» за кредитним договором №2288/15 від 29 жовтня 2015 року заборгованість за кредитом станом на 15 березня 2017 року в розмірі 230040,00 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 88286,13 грн., а всього 318326,13 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «СОЮЗ-ДНІПРО» 4774,89 грн. витрат по сплаті судового збору (а.с.34-36).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 138-202).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що що між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2288/15 від 29 жовтня 2015 року (а.с. 6-7) про надання останній кредиту в сумі 230040 грн. 00 коп. терміном на 30 місяці зі сплатою за користування кредитом процентів в розмірі 2,3 % на залишок заборгованості за кредитом, а також процентів, нарахованих згідно п.4.2 цього договору зі строком повернення кредиту до 28 квітня 2018 року.

Відповідно до умов договору, позивач передав відповідачці грошові кошти у сумі 230040 грн. 00 коп. згідно видаткового касового ордеру №5397 від 29 жовтня 2015 року, а відповідачка зобов`язалася здійснювати погашення кредиту та відсотків за користування ним в строки та розмірі, обумовлені кредитним договором та графіком, шляхом внесення щомісячно готівки на ім`я позивача, починаючи з 20 листопада 2015 року та погасити кредит не пізніше 28 квітня 2018 року, а у випадку неналежного виконання нею взятих на себе зобов`язань на першу вимогу позивача сплатити штрафні санкції, а зазначене свідчить про те, що договір між сторонами укладено відповідно до вимог ст.ст. 638, 639, 1054-10561 ЦК України (а.с. 6-7).

Оскільки відповідачка порушила строки сплати кредиту та відсотків, то позивач здійснив розрахунок суми позову у відповідності до умов кредитного договору, про що свідчить розрахунок заборгованості (а.с. 5).

Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що при порушені позичальником строків сплати кредиту та процентів, вказаних в п. 4.2 договору більше ніж на 15 календарних днів, то з 16 дня кредитодавець нараховує плату із рахунку 0,5 % на день від суми залишку за кредитом за кожний календарний день прострочення.

Пунктом 3.1. кредитного договору передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, у разі затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць.

Виконання умов кредитного договору забезпечувалось солідарною порукою фізичної особи – відповідача ОСОБА_3 згідно договору поруки №2288/15 від 29 жовтня 2015 року, відповідно до умов якого поручитель відповідає по зобов`язаннях за кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі і на тих же умовах, що і боржник, що свідчить про те, що відповідачі зобов`язалися перед позивачем відповідати солідарно у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язання за кредитним договором №2288/15 від 29 жовтня 2015 року (а.с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості суд 1 інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення боргу виконував неналежним чином, та враховуючи забезпечення цих зобов`язань поруки ОСОБА_2 згідно з договором поруки, є наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за вказаними кредитними договорами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка отримала кредит у сумі 230040 грн. 00 коп., але в порушення умов договору не виконала взяті на себе грошові зобов`язання та не виплатила в повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки суму кредиту та відсотки, у зв`язку з чим позивачем їй 02 листопада 2016 року направлялася претензія з вимогами про сплату суми боргу по кредиту та відсоткам, але і після цього відповідачкою не були виконані умови зобов`язання, що свідчить про істотне порушення нею в односторонньому порядку умов укладеної кредитної угоди (а.с. 9, 10, 11).

Узгодженням умов договору поруки №2288/15 від 29 жовтня 2015 року сторони визначили солідарну відповідальність боржника та поручителів.

Отже, встановивши факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обов`язок відповідачів, як солідарних боржників, нести відповідальність перед Кредитною спілкою щодо погашення заборгованості по кредиту.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що вони є членами КС «СОЮЗ-ДНІПРО», однак колегія суддів не приймає такі доводи до уваги, оскільки позичальник та поручитель підписали договір, отримали кошти та фактично вступили у правовідносини, вказане не звільняє від зобов`язань, а договір є підставою виникнення обов`язків.

Доводи апеляційної скарги, щодо невідповідності розрахунку заборгованості апелянтами не спростовано, тобто не виконані вимоги ст. 81 ЦПК України

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку – розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково – зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок – це процесуальний обов`язок суду.

Метод нарахування процентів за користування кредитними коштами та їх розмір чітко зазначений в кредитному договорі від 29 жовтня 2015 року у Розділі 4 «Порядок погашення кредиту та нарахування/сплати процентів».

Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що при порушені позичальником строків сплати кредиту та процентів, вказаних в п. 4.2 договору більше ніж на 15 календарних днів, то з 16 дня кредитодавець нараховує плату із рахунку 0,5 % на день від суми залишку за кредитом за кожний календарний день прострочення.

Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що погашення заборгованості за договором здійснюється щомісяця у період з 20 по 30 число кожного місяця згідно графіку.

Підписанням кредитного договору від 29 жовтня 2015 року без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в наведеному договорі споживчого кредиту від 29 жовтня 2015 року викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз кредитного договору та наданого Кредитною спілкою розрахунку дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодилася з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Кредитною спілкою доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин був складений кредитний договір від 29 жовтня 2015 року та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.

Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості.

Судом встановлено, що виникнення заборгованості по боргових зобов`язаннях та їх розмір підтверджується розрахунком заборгованості, що свідчить про те, що судом досліджувались первинні документи.

Крім того, судом було встановлено, що матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості позичальника перед позивачем.

Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції було належним чином перевірено розрахунок заборгованості та оцінено його в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед КС «Союз-Дніпро», не довів відсутність заборгованості.

Натомість наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт видачі та отримання позичальником кредитних коштів, про що свідчать підпис у кредитному договорі, в якому погоджено між сторонами всі істотні умови, порядок отримання та погашення заборгованості, наслідки невиконання зобов`язань за договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що підпис відповідача ОСОБА_1 на видатковому касовому ордері від 29.10.2015 року візуально не відповідає підпису ОСОБА_1 в паспорті, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки апелянтами не заявлялося клопотання про призначення по справі експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарг, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Крім того, апелянти не скористався наданими йому правами, не обґрунтували свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надали суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором.

Проте, покладення на відповідачів солідарного зобов`язання щодо сплати судового збору не можна визнати обґрунтованим, тому в цій частині рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року - скасувати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки „Союз Дніпро” судового збору у розмірі 4 774,89 грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким:

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Кредитної спілки „Союз Дніпро” (ЄДРПОУ 33274256) судовий збір у розмірі по 2 387,46 грн. з кожного.

В іншій частині заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року.

Судді: