Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №188/708/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/870/26 Справа № 188/708/25 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Дніпро

Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Оверченко О.А., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665 грн. 60 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2025 року 10 год.45 хв на а/д М-30 1090 км Стрий-Ізварино по вул.Першотравневій 1Г с.Миколаївка Синельниківского району Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda 626 д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосування спеціального технічного приладу Драгер 6810 (0704). Результат тесту 1,01 ‰, тест №1287. Від керування т/з водій відсторонений, порушив вимоги п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, адвокат Оверченко О.А., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що в матеріалах адміністративної справи не містяться належних та допустимих доказів того, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем.

Матеріали справи також не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Вважає, що технічний прилад Драгер, за допомогою якого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння підлягає сумніву, оскільки ОСОБА_1 декілька разів «продував», та прилад показував різні показники.

Вважає, що працівник поліції навмисно ввів в оману ОСОБА_1 та не роз`яснив йому наслідки проходження огляду або його відмови від проходження.

Будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Оверченко О.А. у судове засідання 17 березня 2026 року не з`явились. Захисник Оверченко О.А. подала на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи, через бажання ОСОБА_1 прийняти особисту участь в судовому засіданні. Розгляд справи було відкладено на 07 квітня 2026 року.

Будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Оверченко О.А. у судове засідання 07 квітня 2026 року не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 та його захисник Оверченко О.А. належним чином та завчасно повідомлені про дату та час розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення, у судове засідання не з`явились, а тому з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без їх участі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 830640 від 12.02.2025 року, водій ОСОБА_1 12 лютого 2025 року о 10.45 год., на а/д М-30 1090 км Стрий-Ізварино по вул.Першотравневій 1Г с.Миколаївка Синельниківского району Дніпропетровської області керував транспортним засобом – автомобілем Mazda 626 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд зі згоди водія на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер 6810 (0704), результат 1,01 ‰, чим порушив п.2.9 а ПДР України. Свідки не залучалися. Подію зафіксовано на бодікамеру MOTOROLA № 795874. ОСОБА_1 було роз`яснено ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Вказано, що документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами ОСОБА_1 не отримував (а.с. 1).

Даний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою – поліцейським СРПП ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Дмитрюком А.О.

Так, винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підтверджується:

- рапортом поліцейського, яким було встановлено, що 21.02.2025 року, під час несення служби на стаціонарному посту «Першотравенський» а/д М-30 1090 км Стрий-Ізварино по вул. Першотравневій 1Г с. Миколаївка Синельниківского району Дніпропетровської області був зупинений автомобіль Mazda 626 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , під час перевірки документів у даного водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на місці зупинки згідно чинного законодавства та продути алкотестер Драгер 6810 ARBH-0704, що зафіксовано на службову бодікамеру MOTOROLA № 795874. Водій погодився, результат тесту №1287 позитивний 1,01 ‰. Водію ОСОБА_1 було роз`яснено ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції. Відносно ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП (ААД № 830640). Даного водія було відсторонено від керування транспортним засобом (а.с. 9);

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що 12.02.2025 року о 10:45 він був зупинений на блок посту, під час перевірки документів йому було запропоновано продути алкотестер Драгер, він погодився продути на місці зупинки, після продуття показало 1,01 ‰. З порушенням погодився та просив суд не позбавляти права керування та обмежитись штрафом (а.с. 5);

- матеріалами відеозаписів з портативних відеореєстраторів патрульних поліції, на яких зафіксовані обставини після зупинки водія ОСОБА_1 ;

- роздруківкою з результатами огляду водія ОСОБА_1 з використанням спеціального технічного засобу Alkotest Drager 6820, тест № 1287, з показником 1,01 ‰ (а.с. 2);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що був підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому здійснення огляду водія на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я не вимагалось згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП, чим в сукупності доводиться, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.

Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис з нагрудних камер працівників поліції щодо досліджуваних подій.

Так, згідно дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт керування власним транспортним засобом, погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу Драгер. ОСОБА_1 після проведення огляду погодився з результатом, не просив додаткового обстеження в медичному закладі, не заявляв клопотання про правову допомогу, протокол було складено в його присутності.

Відтак, на відеозаписі водій не заперечує факту керування, на відео зафіксовано процедуру проходження огляду на стан сп`яніння водієм ОСОБА_1 та отриманий результат – 1,01%, з яким він погодився.

Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Так, наданим суду відеозаписом зафіксовані реальні події, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити дійсні обставини справи, які чітко вказують на ОСОБА_1 , як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Із запису вбачається, що навіть візуально ОСОБА_1 знаходиться у стані сильного алкогольного сп`яніння, принаймні, його вигляд і поведінка надають привід так вважати.

Слід зазначити, що наданий відеозапис сумнівів щодо достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містять ознак фальсифікації, фабрикації, чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_1 та містять відеофайл, який відтворює обставини проходження останнім огляду на стан сп`яніння та фіксації результату даного огляду – 1,01 проміле.

Суддя дійшов висновку, що вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію»; відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а тому законні підстави визнавати вказаний доказ недопустимим – відсутні.

Доводи апеляційної скарги захисника стосовно відсутності доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом є неспроможними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується дослідженим відеозаписом, а також рапортом поліцейського.

Вищезазначені докази, досліджені під час апеляційного розгляду, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

За нормативним визначенням ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.п. 1, 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 .

Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння при обставинах встановлених постановою суду першої інстанції, чим було порушено вимоги п.2.9 “а” ПДР України, тобто останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 та вважає їх спробою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та відсутні докази керування транспортним засобом, не є слушними, та спростовується дослідженими матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що прилад Alkotest Drager 6820 використаний із порушенням правил його експлуатації при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 є необґрунтованими у зв`язку із наступним.

Так, відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з переліком технічних засобів, до спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння належать газоаналізатори «AlcoQuant 6020», «Alcotest 6510», «Alcotest 6810», «Alcotest 6820», «Alcotest 7410 Plus com», «Алконт 01».

Всі види газоаналізаторів «Drager Alcotest» зареєстровані та внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно з переліком, затвердженим наказом державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить один рік.

З квитанції про результат тестування ОСОБА_1 та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51QM 2375 103 24 від 10 грудня 2024 року вбачається, що останнє калібрування приладу Alkotest Drager 6820 відбулося 10 грудня 2024 року, тобто в межах річного строку передбаченого для калібрування вимірювача вмісту алкоголю.

Отже, наведене свідчить про правомірність використання приладу Драгер «Alcotest 6820» співробітниками поліції із дотриманням умов експлуатації даного пристрою.

Посилання апеляційної скарги на те, що при складанні протоколу ОСОБА_1 не було ознайомлено з правами та обов`язками, не є слушними, оскільки відповідно до протоколу зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, і повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, про що ОСОБА_1 поставив свій підпис (а.с. 1) , що також підтверджується відеозаписом місця події від 12.02.2025 зі службової бодікамери MOTOROLA № 795874 (11:06:56).

Також, не можуть бути підставою для закриття провадження по справі і твердження з приводу того, що працівник поліції ввів в оману ОСОБА_1 , повідомивши його лише про можливість накладення штрафу за дане правопорушення без позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки роз`яснення поліцейськими правових наслідків вчиненого правопорушення не є юридично значущою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки вид і розмір адміністративного стягнення визначається виключно судом відповідно до санкції статті. При цьому, обов`язок працівників поліції полягає у фіксації факту правопорушення та роз`ясненні процесуальних прав, а не у наданні гарантій щодо конкретного виду покарання.

Окрім того, є безпідставними доводи захисника щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Дані обставини спростовуються відеозаписом події про те, що його було відсторонено від керування транспортним засобом, шляхом відповідного попередження.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються судом до уваги, оскільки не впливають на правильність установлених у справі фактичних обставин, не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними і допустимими доказами. Зазначені твердження є оціночними судженнями апелянта і не мають самостійного юридичного значення для вирішення справи по суті.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Оверченко Оксани Анатоліївни, яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: О.Ю. Іванченко