Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №206/6283/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1093/26 Справа № 206/6283/25 Суддя у 1-й інстанції - Поштаренко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Дніпро

Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Пасічника Т.В., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Самарського районного суду м. Дніпра від 23 лютого 2026 року в справі про адміністративне правопорушення, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

за участю:

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 ,

захисника — Пасічника Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665 грн. 60 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 в м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна (Малиновського), 124, керував транспортним засобом RENAULT CLIO SYMBOL н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із використанням газоаналізатора Drager Alcotest 6820, чим порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, адвокат Пасічник Т.В., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що матеріали справи, а саме відеозапис з нагрудних камер поліцейських, свідчить про те, що на ньому не зафіксовано жодних відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, факту керування транспортного засобу, факту його зупинки. Із матеріалів справи також не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити. У зв`язку з цим всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не зобов`язаний був виконувати.

Вказує, що з наданого відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції не вбачається момент виявлення або фіксування правопорушення. Вважає, що у зв`язку з чим вказаний запис не можна приймати до уваги оскільки він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення протоколу.

Огляд водія проводився алкотестером Drager Alcotest – 6820 №0487. Проте, в матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки зазначеного спеціального технічного засобу. А відтак огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння було проведено за допомогою технічного засобу, який не дозволено до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Остання калібровка алкотестеру Drager Alcotest – 6820 проводилася ще 12.11.2024 року. Тобто, даний прилад використовувався 26.10.2025 року без проведення його обов`язкової калібровки та повірки. Використання алкотестера Drager Alcotest – 6820, який має прострочений термін калібровки є грубим порушенням Наказу №1452/735 та інструкції по експлуатації алкотестера, а результати які видані таким пристроєм, не можуть бути визнанні доказом перебування особи у стані алкогольного сп`яніння і не доводять вини ОСОБА_1 .

У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Пасічник Т.В. підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на їх задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№494515 від 26.10.2025 року, водій ОСОБА_1 в м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна (Малиновського), 124, керував транспортним засобом RENAULT CLIO SYMBOL н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із використанням газоаналізатора Drager Alcotest 6820, чим порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначено, що свідки не залучались, подію зафіксовано на бодікамеру 470454, 472359. ОСОБА_1 було роз`яснено ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Вказано, що вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 , видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами НОМЕР_3 .

Даний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою – інспектором взводу 2 рота 1 батальйон 2 УПП в Дніпропетровській області Божко А.В.

Так, винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підтверджується: актом огляду водія на стан алкогольного сп`яніння з використанням Drager Alcotest – 6820 №0487, результат проведення огляду на стан сп`яніння - позитивний 0,37 %; рапортом працівника поліції; диском, на якому міститься відеозапис зазначених в протоколі подій, які мали місце 12.04.2024, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис з нагрудних камер працівників поліції щодо досліджуваних подій.

Так, згідно дослідженого відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 перебуває за кермом автівки на узбіччі дороги. Як вбачається з відеозапису, підставою зупинки ОСОБА_1 було перевищення останнім швидкості на 27 км/год, про що працівник поліції зазначив останньому підходячи до автівки, що за те порушення передбачений штраф, вказану обставину ОСОБА_1 не заперечував (відеозапис 00:00:11). При цьому під час всього відеозапису останній не зазначав, що вказаною автівкою керувала інша особа, чи того факту, що автомобіль взагалі не рухався.

З урахуванням вказаних обставин, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 на момент зупинки рухався та був зупинений працівниками поліції з вимірювачем швидкості.

Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Наданим суду відеозаписом зафіксовано реальні події, що мають істотне значення для розгляду справи. Запис є послідовним і дозволяє встановити хронологію подій, які мали місце 26.10.2025. Відеоматеріал чітко відображає дійсні обставини справи та ідентифікує ОСОБА_1 як особу, що керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Слід зазначити, що наданий відеозапис сумнівів щодо достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містять ознак фальсифікації, фабрикації, чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_1 та містять відеофайл, який відтворює обставини проходження останнім огляду на стан сп`яніння та фіксації результату даного огляду – 0,37 проміле.

Суддя дійшов висновку, що вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію»; відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а тому законні підстави визнавати вказаний доказ недопустимим – відсутні.

Доводи апеляційної скарги захисника стосовно відсутності доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом є неспроможними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується дослідженим відеозаписом, а також рапортом поліцейського.

Вищезазначені докази, досліджені під час апеляційного розгляду, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

За нормативним визначенням ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.п. 1, 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 .

Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння при обставинах встановлених постановою суду першої інстанції, чим було порушено вимоги п.2.9 “а” ПДР України, тобто останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 та вважає їх спробою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та відсутні докази керування транспортним засобом, не є слушними, та спростовується дослідженими матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що прилад Alkotest Drager 6820 використаний із порушенням правил його експлуатації при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 є необґрунтованими у зв`язку із наступним.

Так, відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з переліком технічних засобів, до спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння належать газоаналізатори «AlcoQuant 6020», «Alcotest 6510», «Alcotest 6810», «Alcotest 6820», «Alcotest 7410 Plus com», «Алконт 01».

Всі види газоаналізаторів «Drager Alcotest» зареєстровані та внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно з переліком, затвердженим наказом державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить один рік.

З квитанції про результат тестування ОСОБА_1 та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51QM 2375 103 24 від 10 грудня 2024 року вбачається, що останнє калібрування приладу Alkotest Drager 6820 відбулося 12 листопада 2024 року, тобто в межах річного строку передбаченого для калібрування вимірювача вмісту алкоголю.

Отже, наведене свідчить про правомірність використання приладу Драгер «Alcotest 6820» співробітниками поліції із дотриманням умов експлуатації даного пристрою.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються судом до уваги, оскільки не впливають на правильність установлених у справі фактичних обставин, не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними і допустимими доказами. Зазначені твердження є оціночними судженнями апелянта і не мають самостійного юридичного значення для вирішення справи по суті.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Пасічника Тараса Валерійовича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Постанову Самарського районного суду м.Дніпра від 23 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: О.Ю. Іванченко