Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №225/2468/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/929/26 Справа № 225/2468/21 Суддя у 1-й інстанції - Плінська А. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Військово – цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області про визначення проживання малолітньої дитини

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Військово – цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області про визначення проживання малолітньої дитини. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що після ухвалення рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року та набрання ним законної сили, заявнику стало відомо про обставини, які є істотними для справи, і які не були, і не могли бути відомі під час розгляду справи, а саме про те, що внесено відомості до ЄРДР 31 січня 2025 року з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення – ст. 126-1 КК України по факту того, що ОСОБА_2 у період з 2018 року по теперішній час систематично вчиняє психологічне, економічне і фізичне домашнє насилля щодо ОСОБА_1 та їх спільного сина ОСОБА_3 . Також вказує, що син втікав від матері, яка знущалась над ним, не хотів повертатись до неї (а.с.1-3).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Військово – цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області про визначення проживання малолітньої дитини (а.с.79-81) .

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також практики Верховного Суду, просив скасувати ухвалу суду, заяву про перегляд за нововиявленими обставинами задовольнити, скасувавши рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі (а.с.94-97).

У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, суд першої інстанції не вбачав підстав для її задоволення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції, виходячи з такого.

Так, відповідно до частиною 1 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною 2 статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Тлумачення пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частиною четверта статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи, зокрема, якщо на ці обставини посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скарзі, або які могли бути встановлені судом при здійсненні певних процесуальних дій, дослідженні матеріалів справи тощо.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для перегляду рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 у своїй заяві від 25.02.2025 року зазначав істотні для справи обставини, які не були, і не могли бути відомі під час розгляду справи, а саме про те, що внесено відомості до ЄРДР 31 січня 2025 року з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення – ст. 126-1 КК України по факту того, що ОСОБА_2 у період з 2018 року по теперішній час систематично вчиняє психологічне, економічне і фізичне домашнє насилля щодо ОСОБА_1 та їх спільного сина ОСОБА_3 . Також вказує, що син втікав від матері, яка знущалась над ним, не хотів повертатись до неї.

Проте, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку вказавши, що обставини, на які посилається заявник, як на підставу для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення не є нововиявленими обставинами у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, зважаючи на відсутність однієї з обов`язкових ознак нововиявлених обставин, а саме того, що такі обставини є істотні для справи обставини та такими, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, адже заявник вказує про те, що ОСОБА_4 у період з 2018 року по теперішній час систематично вчиняє насильство як до нього, так і до сина. Оскільки саме по собі внесення відомостей до ЄРДР щодо певних фактів, або ж зазначення тих же фактів, що вже було предметом судового розгляду, але в іншому документі, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів, які вже досліджувалися судом першої інстанції при ухваленні рішення у справі №225/2468/21, а відтак не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у порядку статті 423 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення є законним та відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року немає.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року.

Судді: