Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Дата: 07 квітня 2026 р.
Справа: №202/7318/25
Суддя: Халаджи О. В.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2963/26 Справа № 202/7318/25 Суддя у 1-й інстанції - Недобитюк Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Гапонова А.В.,
секретар Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 03 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробас» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди (суддя першої інстанції Недобитюк Н.В.),
В С Т А Н О В И В:
25 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпра з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробас» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, в якому просив визнати протиправними дії відповідача у відмові у пільговому (безкоштовному) проїзду позивача, що сталось 03 червня 2025 року на маршруті №70 м. Дніпро та стягнути з відповідача на користь позивача вартість проїзду в сумі 18,00 грн. та моральну шкоду у сумі 700 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпра від 03 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодився позивач, та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування всіх обставин справи.
Скаргу мотивує, тим що проїзний квиток, копія якого долучена до позовної заяви, серії ДБКМ № 023014 є по суті справи різновидом чеку, тобто документа підтверджуючого факт здійснення оплати послуги, або товару. Ніяких додаткових умов для доказу здійснення оплати Пленум Верховного Суду не зазначив.
Протиправною поведінкою щодо позивача - відмовою у наданні пільгового проїзду відповідачем завдано моральних страждань позивачу, які полягали в приниженні його статусу як ветерана органів внутрішніх справ, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, звернення за захистом свого порушеного права на пільговий проїзд до суду.
ОСОБА_1 , просив рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 03 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Від представника ТОВ «Дніпробас» - Ванжули ІО.І., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що 21.07.2025 р. відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області розглянув скаргу позивача та вказав, що відділом проведено заходи державного нагляду (контролю), щодо порушень зазначених у зверненні. В ході проведених заходів, не виявлено порушень законодавства про автомобільний транспорт відносно суб`єкта господарювання ТОВ «ДБ». Лист органу Державної служби України з безпеки на транспорті спростовує доводи Позивача щодо порушень ТОВ «ДБ». Будь-які документи адміністративного правопорушення про безпідставну відмову в пільговому проїзді передбаченого законодавством України не було надано. Позивачем не оскаржено відповідь відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, а відтак Позивач погодився з результатами рейдової перевірки.
ОСОБА_2 , просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 03 червня 2025 року о 07 год. 35 хв. у місті Дніпро користувався автобусним маршрутом загального користування № 70, від посадочної платформи « Старомостова площа».
При посадці в автобус (державний номерний знак НОМЕР_1 , якій належить відповідачу) позивач пред`явив водію автобусу посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, але водій відмовив позивачу у пільговому проїзді мотивував свою відмову тим, що діє обмеження до 10 годин ранку у користуванні пільговим проїздом.
Відмовляючи у задоволенні позову,суд першої інстанції виходив недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком місцевого суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Правовий статус ветеранів органів внутрішніх справ закріплений у Законі України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Згідно з п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ветеранам органів внутрішніх справ надаються пільги, зокрема, безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України.
Згідно з нормами ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Аналогічні вимоги викладені в п. 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, згідно яких, окрім іншого, автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів, здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
За змістом частини 2 ст. 42 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
За змістом п. 2 ст. 49 Закону, договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
За змістом ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач має право на безоплатний проїзд, зокрема, автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі - та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Разом з тим, відповідачу як автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом (стаття 37 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Так, відповідно до п. 6 Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», до заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція - замовлення, квитанція - зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер). Питання відсутності дати на проїзному квитку не суперечить пункту 6 зазначеної постанови та більш того питання оформлення розрахункового документу належить виконавцю послуги.
Згідно з нормами ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 37 Закону України «Про захист прав споживачів», за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. В силу абзацу 2 ч. 3 вказаної статті, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові Пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.
Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до статті 79 ЦПК України.
Положеннями статті 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є ветераном органів внутрішніх справ, що підтверджується відповідним посвідченням Серії № НОМЕР_2 , виданим 18.01.2006 року управлінням МВС України в Дніпропетровській області.
Відповідач ТОВ «Дніпробас» є автомобільним перевізником, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Дніпрі.
03 червня 2025 року о 07 год. 35 хв. у місті Дніпро позивач користувався автобусним маршрутом загального користування № 70, від посадочної платформи «Старомостова площа ».
При посадки в даний вид автотранспорту позивач пред`явив водію автобусу посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, яке надає йому право на безкоштовний проїзд, але водій відмовив позивачу у пільговому проїзді мотивував свою відмову тим, що відповідно до невідомого йому розпорядження Дніпровської міської ради діє обмеження до 10 годин ранку у користуванні пільговим проїздом.
03 червня 2025 року позивач звернувся до відділу державного нагляду ( контролю ) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті із скаргою на дії автоперевізника (відповідача у особі водія автотранспортного засобу, та застосування до нього мір впливу, підтвердження приналежності автотранспортного засобу відповідачу, повідомлення прізвища водія та його належність до працівників відповідача.
21 липня 2025 року позивач отримав відповідь відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за № 2921/25/23-25, якій повідомив про здійснення рейдової перевірки (перевірки на дорозі ) щодо порушення зазначеного у зверненні. В ході проведених відділом державного контролю заходів, ними не виявлено порушень законодавства про автомобільний транспорт відносно відповідача. Крім цього, у листі зазначено, що на підставі рішення міської ради від 21 червня 2017 року за № 47/22 «Про затвердження Порядку розрахунку компенсаційних витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міських автобусних маршрутах загального користування» в межах бюджету Дніпровської міської територіальної громади визначено відсотковий показник компенсаційних місць, який не перевищує 10 відсотків від місць для сидіння за один рейс
У матеріалах справи наявна копія квитка серії НОМЕР_3 вартістю 18 грн 00 коп. В той же час, всупереч вимог вищевказаних нормативно-правових актів, відповідач ТОВ «Дніпрбас2 в особі свого водія на автобусному маршруті № 70 не забезпечив прав позивача на безоплатний проїзд у автомобільному транспорті загального користування, а тому суд приходить до висновку про протиправність водія зазначеного автобусу ТОВ «Дніпробас», яка полягає у відмові безкоштовного перевезення 03 червня 2025 року ОСОБА_1 а також про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18 грн. вартості проїзду.
Колегія суддів наголошує на тому, що відповідачем у даній справі не спростована та обставина, що квиток ДБКМ № 023014 вартістю 18 грн 00 коп. було придбано на іншому маршруті їх підприємства, а не саме 03.06.2025 року на маршруті №70.
Доводи відповідача про те, що позивач повинен був надати належні та допустимі докази в підтвердження здійснення ним проїзду 03.06.2025 року у міському автобусному маршруті загального користування № 70, колегією суддів не приймаються, оскільки відповідно до п. 6 Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», до заяви повинні бути додані необхідні документи залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція замовлення, квитанція зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер). Питання відсутності дати на проїзному квитку не суперечить пункту 6 зазначеної постанови та більш того питання оформлення розрахункового документу належить виконавцю послуги.
Проїзний квиток серії ДБКМ № 023014 вартістю 18 грн 00 коп. є належним доказам здійснення ОСОБА_1 поїздки саме 03 червня 2025 року., а тому колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо порушення його права як ветерана МВС України на безоплатний проїзд у громадському транспорті знайшли свої підтвердження в матеріалах даної справи, а отже відмова ТОВ «Дніпробас» у безоплатному проїзд для позивача є протиправною.
Апеляційний суд наголошує на тому, що позивач дійсно зазнав моральну шкоду, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, що полягала в порушенні наданих йому державою пільг, і перенесених від цього душевних страждань, та вважає. що заявлена позивачем сума у розмірі 700 грн., компенсації моральної шкоди буде відповідати засадам розумності і справедливості.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а тому скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі, оскаржуване рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 03 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове, про задоволення позовних= вимог.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, позивач при поданні позову та апеляційної скарги був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», та з урахуванням того, що позов задоволено у повному обсязі, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2131,71 грн.
Керуючись статтями 141, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 03 грудня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробас» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди задовольнити.
Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробас» щодо відмови ОСОБА_1 у пільговому (безкоштовному) проїзду 03 червня 2025 року на маршруті №70.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрбас» (ЄДРПОУ 43122904) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) вартість плаченого проїзду у розмірі 18,00 грн. на підставі проїзного квитка серії НОМЕР_3 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрбас» (ЄДРПОУ 43122904) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 700,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрбас» (ЄДРПОУ 43122904) на користь держави судовий збір у розмірі 2131 грн. 71 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua