Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №204/3370/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/44/26 Справа № 204/3370/21 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Пістун А.О., Джерелейко О.Є.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання квартири особистою приватною власністю та визнання права власності на 1/2 частину квартири, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду по справі, за яким стягнути із ОСОБА_2 судові витрати на професійну допомогу адвоката у розмірі 25020 грн. 60 коп.

Заява мотивована тим, що в провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа № 204/3370/21. Судові витрати складаються з судового збору, сплаченого ОСОБА_1 у розмірі 10 820 грн. 15 коп. та витрат на правову допомогу надану адвокатом Шпаком В.І. протягом часу з 11.05.2021 року по 15.02.2022 року. В таблиці об`єму виконаних правових робіт адвокатом Шпаком В.І. наведений перелік письмових звернень адвоката Шпака В.І. до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з 11.05.2021 року по 15.02.2022 року та перелік робіт по підготовці позовної заяви та відзиву на зустрічний позов, а також об`єм підготовчої роботи по здобуттю письмових доказів як по первинному позову так і по зустрічному позову. Загальна сума витрат становить 43 500 гривень. Згідно з заявою про припинення надання правової допомоги від 14 липня 2022 року ОСОБА_1 поніс витрати, які дорівнювали 500 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 14 200 грн. 45 коп. Таким чином, позивач поніс судові витрати у розмірі 25 020 грн. 60 коп.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2024 року в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що заявником всупереч норм законодавства, не було надано суду договору про надання правової допомоги, детального розрахунку із зазначенням виду послуги, часу, необхідного для її виконання та вартості послуги, акту виконаних робіт та наданих послуг, документів, що підтверджують оплату гонорару чи інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, які були б оформлені у встановленому законом порядку (тобто платіжне доручення з відміткою банку, або інший банківський документ), а в іншій частині заяви вимоги вже розглянуті, і повторного розгляду вони не потребують.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила ухвалу скасувати.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково та ухвалено: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; у задоволені решти позовних вимог – відмовлено та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4516 грн. 31 коп., а також судовий збір, сплачений ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок № UA658999980313141206000004632, отримувач ГУК у Чечелівському районі м. Дніпра/22030101, ЄДРПОУ 37988155, за подачу позову у розмірі 6028 грн. 08 коп., квитанція № 73898 від 24 червня 2021 року, повернути частково ОСОБА_1 у розмірі 5483 грн. 63 коп.

Цим же рішенням суду стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3534 грн. та стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 1034 грн.

Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення по справі, суд виходив з того, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2024 року, суд вже розглянув вимоги що стосуються судового збору в сумі 10 820 грн. 15 коп., та ця вимога не може заявлятися повторно, а вимоги щодо витрат на правову допомогу позивачем не було надано суду договору про надання правової допомоги, детального розрахунку із зазначенням виду послуги, часу, необхідного для її виконання та вартості послуги, акту виконаних робіт та наданих послуг, документів, що підтверджують оплату гонорару чи інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, які були б оформлені у встановленому законом порядку (тобто платіжне доручення з відміткою банку, або інший банківський документ).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» - додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК (1618-15); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково та ухвалено, крім іншого розподіл судових витрат, а саме: стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4516 грн. 31 коп., а також судовий збір, сплачений ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок № UA658999980313141206000004632, отримувач ГУК у Чечелівському районі м. Дніпра/22030101, ЄДРПОУ 37988155, за подачу позову у розмірі 6028 грн. 08 коп., квитанція № 73898 від 24 червня 2021 року, повернути частково ОСОБА_1 у розмірі 5483 грн. 63 коп. Цим же рішенням суду стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3534 грн. та стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 1034 грн., тобто всі судові витрати що стосуються судового збору судом розглянуті.

Суд першої інстанції зазначає, що додаткове судове рішення виступає як засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання які передбачені ст. 270 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, № 63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Таким чином, встановивши, що при ухваленні рішення суд, зазначив точну грошову суму, присуджену до стягнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для постановлення додаткового рішення .

Доводи апелянта в скарзі про те, що суд не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення за витрати на правову допомогу, тим самим позбавив позивача належного правового захисту порушених прав та інтересів, - колегія суддів вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, судом при ухваленні рішення, було вирішено питання про розподіл судових витрат в частині сплаченого судового збору, а тому вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідачки судового збору в розмірі 10 820 грн. 15 коп., вже розглянуті та це питання не може бути заявлено повторно, а отже й додаткове рішення з цього приводу не може бути ухвалене.

Що стосується вимоги позивача щодо ухвалення додаткового рішення, яким необхідно стягнути з відповідачки за первісним позовом витрат на правову допомогу в розмірі 14 200 грн. 45 коп., то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України, визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Тобто, законодавець пов`язує можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із здійсненням даних витрат стороною у справі.

Верховний Суд у своїй Постанові від 3 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Проте, всупереч зазначених норм законодавства, позивачем не було надано суду договору про надання правової допомоги, детального розрахунку із зазначенням виду послуги, часу, необхідного для її виконання та вартості послуги, акту виконаних робіт та наданих послуг, документів, що підтверджують оплату гонорару чи інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, які були б оформлені у встановленому законом порядку (тобто платіжне доручення з відміткою банку, або інший банківський документ).

Крім того, позивач не був обмежений в реалізації своїх прав на подачу доказів понесення цих витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала як така, що відповідає нормам процесуального права підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 26 березня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 06 квітня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.О. Пістун

О.Є. Джерелейко