Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №932/10697/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3613/26 Справа № 932/10697/24 Суддя у 1-й інстанції - Ярощук О. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 26.08.2021 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та Відповідачем укладено Договір-Анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №98051134000, відповідно до умов якого Відповідачу було надано ліміт кредитування у розмірі 50 000,00 грн., а Відповідач зобов`язався повернути кредит.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору.

25 січня 2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та Позивачем укладено Договір факторингу №238, за яким Позивач отримав право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №98051134000 від 26.08.2021.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 82 276,43 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту – 47 890,00 грн; заборгованість за відсотками – 34 386,43 грн.

На підставі викладеного вище, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №98051134000 від 26.08.2021 у сумі 82 276,43 грн. та судові витрати у розмірі сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 98051134000 від 26.08.2021 року відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Зазначають, що Боржник скористався кредитним лімітом. У подальших розрахункових періодах погашення кредитного ліміту боржником не відбувалося. 24.01.2023 року відбулося зарахування коштів на суму 82276,43грн. Проте даний платіж було здійснено не відповідачем, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на виконання, укладеного з АТ «УкрСиббанк» договору факторингу від 25.01.2023року №238, за умовами якого отримано право вимоги до ОСОБА_1 . Відповідно до вказаного договору, фактор зобов`язується сплати клієнту суму фінансування одним платежем в дату підписання сторонами реєстру боржників.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.08.2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та Відповідачем укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з правилами) №98051134000, відповідно до умов якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт на картку у розмірі 50000 грн. та зазначені умови кредитування.

Цього ж дня, 26.08.2021 року, Відповідачем підписано анкету-заявку на надання споживчого кредиту, якою відповідач просить АТ «УКРСИББАНК» надати йому споживчий кредит «Револьверна кредитна картка» на 24 місяці. Сума кредиту становить 50000 грн.

Із наданого руху коштів по рахунку картки з лімітом вбачається, що Відповідач почав користуватися наданим йому кредитним лімітом 27.08.2021, що підтверджується рухом коштів по рахунку картки із лімітом за період із 26.08.2021 по 25.09.2021. Так, 27.08.2021 Відповідачем було знято готівку у касі на суму 10000 грн; 01.09.2021 – здійснено переказ на картку у розмірі 3610 грн; 09.09.2021 знято готівку у касі у розмірі 14 000 грн; 21.09.2021 знято готівку у розмірі 3700 грн; 21.09.2021 здійснено переказ на картку у розмірі 4580 грн. Окрім того, за вказаний період нараховані стандартні відсотки у розмірі 1023,08 грн. Таким чином, за період із 26.08.2021 по 25.09.2021 відбулося списань на 36 913, 08 грн.

У подальшому, відповідно до руху коштів за період із 26.09.2021 по 25.10.2021, Відповідачем 25.09.2021 здійснено зняття готівки у касі на загальну суму 12 000 грн, та 25.10.2021 нараховані йому стандартні проценти у розмірі 2194, 96 грн.

Таким чином, за період із 26.08.2021 по 25.10.2021 відбулося списань на суму 51 108,04 грн, із яких Відповідачем використано (12 000+10000+3610+14000+3700+4580)=47890 грн, що відповідає сумі заборгованості за кредитом, яка заявлена Позивачем.

У подальшому, Відповідачем не відбувалося використання кредитних коштів, лише позичальником щомісячно нараховувалися стандартні відсотки.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за кожен період окремо, і у правому верхньому куті міститься інформація банку (яка генерується, з огляду на формат, автоматично), згідно із якою Відповідача банк щомісячно інформує про стан заборгованості на відповідну дату і яку суму необхідно внести на рахунок.

Так, згідно із рухом коштів за період 26.11.2022 по 25.12.2022 зазначено дослівно: «Відповідно до умов договору Вам необхідно в строк до 23.01.2023 поповнити Ваш картковий рахунок щонайменше на суму 73 224,53 грн». Станом на 25.12.2022 баланс заборгованості на початок склав 80081,47 грн, відбулося списань 2194,96 (стандартні відсотки), та відповідно заборгованість на кінець звітного періоду 82276,43 грн.

У подальшому, відповідно до руху коштів за період 26.12.2022 по 25.01.2023 зазначено дослівно: «Відповідно до умов договору Вам необхідно в строк до 20.02.2023 поповнити Ваш картковий рахунок щонайменше на суму 0,00 грн». Станом на 25.01.2023 баланс заборгованості на початок склав 82276,43 грн, відбулося зарахувань 82276,43 грн, та відповідно заборгованість на кінець звітного періоду 0,00 грн. Вбачається, що 24.01.2023 відбулося зарахування коштів (тип операції) на суму 82276,43 грн.

Згідно руху коштів по рахунку картки Відповідача у подальші періоди (щомісячно), зокрема, за період 26.08.2023 по 25.09.2023, 26.11.2023 – 25.12.2023, тобто по закінченому терміну дії ліміту (на 20.09.2023), Відповідач вже не мав заборгованості згідно із відомостями банку. Відповідача банк повідомляв про необхідність поповнення карткового рахунку на 0,00 грн та зазначав про нульовий баланс заборгованості як на початок звітного періоду так і на його кінець.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що Відповідачем було погашено заборгованість перед банком ще 24.01.2023, що підтверджується належними і допустимими доказами, зокрема, рухом коштів по рахунку картки із лімітом № НОМЕР_1 .

Колегія суддів погоджується із цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України- договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 ЦК- відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з вказаних виписок про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , що 24.01.2023 на вказану картку було здійснено зарахування коштів в сумі 82276,43 грн та у період з 26.08.2023 по 25.09.2023, 26.11.2023 по 25.12.2023 заборгованість за вказаним кредитом на рахунку відповідача становила 0.00 грн.

Договір факторингу №238, за яким АТ «УкрСиббанк» передав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникла на підставі кредитних договорів, згідно Реєстру боржників, у тому числі відносно ОСОБА_1 на суму 82276,43 грн, укладено між клієнтом та фактором з оплатою суми фінансування під відступлення прав вимоги 25.01.2023.

Проте, з наданого банком розрахунку заборгованості за кредитом та випискою по рахунку, що є належним доказом користування відповідачем кредитними коштами та відповідно проведення повного розрахунку із банком до укладення договору факторингу №238 від 25.01.2023 (погашення заборгованості відбулося 24.01.2023).

Вказане свідчить те, що право вимоги до відповідача за Договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98051134000 від 07.01.2022 на суму заборгованості 82276,43 грн до позивача не перейшло, оскільки на момент переходу таких прав зобов`язання позичальника було припинено, а тому підстав для стягнення такої заборгованості судом немає.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі, які по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду та переоцінкою доказів, які були оцінені судом та яким надана відповідна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому суд вважає, що для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні підстави.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 листопада 2025 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2026 року.

Судді: