Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №362/511/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1419/26 Справа № 362/511/25 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронному вигляді договір про надання споживчого кредиту № 103807892 від 14.08.2021 року.

Кредитор умови договору виконав, надавши позичальнику суму обумовлену договором, однак відповідач не виконав умови кредитного договору і його заборгованість за договором становить 31955,00 грн., з яких: 7000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 23625,00 грн. – заборгованість за процентами; 1330,00 грн. – заборгованість за комісійними винагородами; 0,00 грн. – заборгованість за пенею.

12.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 13Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до позичальників, в тому числі до відповідача.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»за Кредитним Договором № 103807892 від 14.08.2021 року заборгованість у сумі 31955,00 грн. Вирішити питання стосовно судових витрат.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись з вказаним рішеннями суду, ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 липня 2021 року ОСОБА_1 з використанням сервісу online-кредитування https://miloan.ua/ подана заявка на отримання кредиту у розмірі 7000,00 грн №103807892 .

Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту №103807892, який містить умови, аналогічні умовам договору .

На підтвердження перерахування ТОВ «Мілоан» отримувачу ОСОБА_1 7000,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 з призначенням: кошти згідно договору103807892 позивачем надано копію платіжного доручення №31104484 від 14.08.2021 року .

З відомості про щоденні нарахування, яка по суті є розрахунком заборгованості, складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 31955грн, з яких 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23625 грн - заборгованість за процентами, 1330,00 грн. – заборгованість за комісійними винагородами; 0,00 грн. – заборгованість за пенею.

12 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 13Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаних у реєстрі боржників .

Наданими копіями платіжних інструкцій від 29 грудня 2021 року № 1914, від 23 грудня 2021 року № 1924, від 16 грудня 2021 року № 1894, від 09 грудня 2021 року № 1856, від 02 грудня 2021 року № 1778, від 25 листопада 2021 року № 26 підтверджується оплата ТОВ «Діджи Фінанс» за договором відступлення прав вимоги № 13Т від 12 листопада 2021 року.

Позивачем надано копію витягу з додатку до договору факторингу № 13Т від 12 листопада 2021 року, в якому містяться дані щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 103807892 від 14.08.2021 року в розмірі 31955грн .

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ТОВ «Діджи Фінанс» до суду першої інстанції надана копія кредитного договору № 103807892 від 14 серпня 2021 року, де зазначено, що його підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 6.2 договору).

Разом з тим, із наданих суду позивачем доказів не вбачається, що ОСОБА_1 вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання позики від ТОВ «Мілоан», а саме, зареєструвалась в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримала повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Мілоан») із одноразовим ідентифікатором та прийняла пропозицію (оферту) позикодавця шляхом використання надісланого їй одноразового ідентифікатора.

У пункті 10 кредитного договору, як і в анкеті-заяві на кредит №103807892 від 14 серпня 2021 року, відсутній електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.

Посилання позивача на те, що відповідач отримала в SMS-повідомленні одноразовий ідентифікатор U73339, при введенні якого прийняd умови договору, будь-якими доказами не підтверджуються.

Доводи ТОВ «Діджи Фінанс» щодо того, що файл із договором із зашифрованим підписом не відображається при відкритті в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», проте підпис можна побачити, завантаживши PDF файл договору та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів, є непереконливими, оскільки при відкритті файлу з договором за допомогою програмного забезпечення «Adobe Acrobat» у його лівому верхньому куті дійсно міститься напис щодо його підписання позичальницею одноразовим ідентифікатором, однак він виконаний у документі як анотація і може бути довільно доданий, змінений чи видалений. У форматі підпису, який підлягає перевірці за допомогою програмного забезпечення, виконаний лише підпис в.о. директора ТОВ «Мілоан» Коршикова С.І.

Таким чином, позивач не надав доказів укладення договору шляхом обміну електронними повідомленнями, накладення підпису одноразовим ідентифікатором та прийняття (акцепту) умов договору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за кредитним договором від 26 липня 2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, оскільки на підтвердження позовних вимог та переходу до нього права вимоги до ОСОБА_2 ТОВ «Діджи Фінанс» було надано до суду копію договору відступлення прав вимоги № 13Т від 12 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Діджи Фінанс», проте не надано реєстру боржників до вказаного договору та акту приймання-передачі реєстрів, які б підтверджували, що серед боржників, щодо яких відступлено право вимоги, є саме ОСОБА_2 . Надана позивачем копія витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги є додатком до договору факторингу, а не відступлення права вимоги № 13Т, а також не відповідає по формі реєстру боржників. За відсутності вказаних доказів суд позбавлений можливості встановити факт переходу до позивача права вимоги саме до ОСОБА_1 за кредитним договором від 14.08.2021 року.

З урахуванням наведеного, з огляду на відсутність доказів укладення договору, і відступлення права вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» необхідно залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»- залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2026 року.

Судді: