Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №177/2269/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3547/26 Справа № 177/2269/25 Суддя у 1-й інстанції - Форощук О. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру відшкодування шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2010 року з відповідача на користь позивача стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 6754,02 грн. та моральну шкоду в розмірі 7000,00 грн. Позивачем подано виконавчий лист до виконавчої служби для виконання. 16 лютого 2022 року державним виконавцем Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. На даний час рішення суду не виконано. Зі спливом кожного дня, місяця і року ціна коштів знецінюється. Станом на час постановлення судового рішення від 02 червня 2010 року розмір заборгованості становив 13754,02 грн. Згідно інформації з офіційного сайту Міністерства фінансів України курс долару станом на 02 червня 2010 року становив 7,92 грн., станом на 18 серпня 2025 року – 41,56 грн., відповідно гривня знецінилась в 5,25 разів. Відповідно розмір заборгованості в еквіваленті до долару 16 серпня 2025 року становить: 13754,02 х 5,25 + 72208,61 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд збільшити розмір стягнутої з відповідача матеріальної і моральної шкоди, визначеної рішенням суду від 02 червня 2010 року, з 13754,02 грн. до 72208,61 грн. і стягнути вказану суму шкоди з відповідача на користь позивача.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру відшкодування шкоди відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішеннями суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2010 року з відповідача на користь позивача стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 6754,02 грн. та моральну шкоду в розмірі 7000,00 грн.

Позивачем подано виконавчий лист до виконавчої служби для виконання і 16 лютого 2022 року державним виконавцем Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. На даний час рішення суду не виконано.

Вказані факти підтверджуються копією постанови державним виконавцем Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 16 лютого 2022 року про відкриття виконавчого провадження №68682325.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання виникають і із завдання шкоди. Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то у даному випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, оскільки одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказаний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15.

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Таким чином, законодавцем визначено порядок відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання – нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних.

Проте процесуальний закон не передбачає такого способу захисту права, як «збільшення» суми вже стягнутої шкоди шляхом перегляду рішення, яке набрало законної сили, через зміну курсу валют або інфляційні процеси.

Аргументи апелянта щодо знецінення коштів внаслідок тривалого невиконання рішення суду не можуть бути підставою для зміни розміру присудженої шкоди, оскільки сума матеріальної та моральної шкоди визначена судом у фіксованому розмірі станом на момент винесення рішення. Перегляд цієї суми у зв`язку з коливанням курсу валют законодавством не передбачений.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Підстав для скасування рішення не вбачається.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2026 року.

Судді: